ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2. ПРИРОДНО РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ
3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛКРАЮ
4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇОБЛАСТІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Нині туризм визнано одним з найприбутковіших видів бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій.Щоденні туристичні витрати складали в 2007 р. понад 2,5 млрд. дол. США.
Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. В умовах розбудови української держави туризм може і повинен стати дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.1
Невипадково вперше в історії України Верховною Радою проголошено туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнанням ролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання до складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації – керівного органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.
Одним з перспективних регіонів для розвитку туризму є Київська область. Проте, туристичні можливості Київщини ще не достатньо вивчені у вітчизняній науковій літературі.
Саме це і спонукало автора обрати темою курсової роботи «Туристичні ресурси Київської області».
Об’єктом дослідження курсової роботи є туристично-екскурсійний потенціал Київської області.
Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією Київської області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кам’яного віку (палеоліту) до сьогодення.
Джерельна база. У процесі підготовки курсової роботи автором було опрацьовано понад 40 джерел. Насамперед, варто відзначити такі фундаментальні академічні праці, що всебічно та найповніше висвітлюють тему, і складають методологічну базу курсової роботи: « Історія міст і сіл Української РСР»1 та ін. Для написання першого розділу автором було використано праця таких вчених: Панкова Є. В2., Масляк П. О. та Шищенко П. Г3., Івченко А. С4.
Найповнішу інформацію про природні туристичні ресурси досліджуваної області автор знайшла у виданні «Київська область. Енциклопедичний довідник»
Історико-культурний потенціал Київської області найзмістовніше описано у праці Сементовського Н.Г.
Найскладніше було написання четвертого розділу, оскільки у вітчизняній науковій літературі немає спеціальних видань присвячених досліджуваній тематиці. У цьому контексті варто згадати наукові видання Інституту туризму ФПУ2
Крім того значний масив інформації з досліджуваної проблеми автор зібрала на сайтах мережі інтернет.3
Всі вище зазначені джерела і стали методологічною основою для написання курсової роботи.
Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Київщини. До кола наукових інтересів авторки увійшли також питання сучасного стану та перспектив розвитку туризму у зазначеному регіоні.
Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
- дати загальну характеристику Київської області;
- описати природні ресурси та кліматичні умови Київської області;
- дослідити історико-культурну спадщину краю;
- проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку туризму к Київській області.
Структурно курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.
І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Київська область розташована на півночі України, в басейні середньої течії Дніпра, та його приток - Росі, Десни,Ірпеня, Трубіж, Прип’яті. До складу Київщини входять двадцять п’ять районів, двадцять п’ять міст, у тому числі обласного підпорядкування, двадцять дев’ять селищ міського типу. Територія області – 28,4 тис кв. км (4,7 площі України). На сході межує з Чернігівською, Полтавською, на заході з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Білорусії. Міське населення становить 58,1% сільське – 41,9%загальної чисельності. Густотою населення – 65 осіб на 1 кв. км.
З корисних копалин промислове значення мають: граніти, гнейси, глина, кварцові піски. Також на території Київщини є джерела мінеральних радонових вод в Миронівці і Білій Церкві.
Ґрунти Київської області різноманітні: на півночі поширені дерево – підзолисті, на півдні – родючі чорноземи і сірі лісові.
Клімат Київської області помірно континентальний. Середньомісячні температури січня -5,5 оС, липня +19,2 оС. Абсолютний мінімум - -32,2 оС (лютий 1929), абсолютний максимум - +39,9 оС (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів – 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум на жовтень (35 мм). Взимку в області утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна – 440 см.
Середньорічна загальна хмарність -6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум – на серпень (4,8). Середня вологість повітря – від64% (травень) до 85 % (листопад).
Екологія. Ліси, парки і сади складають більш ніж половину площі Київської області майже 80 тис. га. На одного киянина припадає 22,1 кв. м.
Зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м)
Біорізноманіття. Нині тільки 15 – 20 % території України дають досить вірне уявлення про особливості її рослинного і тваринного світу . ТА навіть за таких умов можна говорити про певну різноманітність української флори та фауни за своїм складом рослинний й тваринний світ відповідає умовам географічних зон країни : лісовій, лісостеповій, та степовій. Київська область розташована у північній і центральній частинах України. В зоні полісся і лісостепу. На цій території зустрічаються види тварин і рослин, притаманні як лісовій, так і степовій зоні країни. Хвойні, переважно соснові бори, чергуються з листяними, лісами, що складаються з дуба ,берези, осики,вільхи, клена, ясеня,тополі. В річкових долинах простираються заплавні луки з багатою трав’яноюрослинністю, осокою та очеретом. Серед тварин найбільш поширені дикі кабани, лисиці, зайці, білки, вовки, їжаки, серед птахів – дятли, сороки, лелеки, дикі качки, синиці, іволги. В річках водиться чимало коропів, щук, річкових судаків, товстолобиків, карасів.
Демографія. Точних даних про реальну кількість мешканців не має, але за споживання продуктів її оцінюють (в середньому) у 6 млн. 130 тис. осіб. Разом з навколишніми передмістями Київська область утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців. Основне населення – українці.
За мовною ознакою в 2008 р. 67% киян вважали рідною мовою українську, проте лише 18% спілкуються винятково українською, в той час як48% спілкуються винятково російською та 34% спілкуються обома мовами в залежності від обставин.
Економіка Київщини – складний багатогалузевий комплекс, основу якого становлять важка індустрія, легка та харчова промисловість і високо
інтенсивне сільське господарство. У 2007 р. ВРП склав 37 млрд. доларів 6 місце серед міст центрально – східної Європи після Москви, Праги, Варшави.
Економічний потенціал Київської області від загальнодержавного рівня: 5,5% населення; близько 11% об’ємів виробництва споживчих товарів; понад 6%промислового виробництва.1
Важливу роль у розвитку всього економічного комплексу столиці відіграє промисловість. Київської області один з найбільших індустріальних центрів України. Майже 300 тис. працюють на виробництві: у машинобудуванні,обробці металів, харчовій промисловості та інших. Провідними галузями промисловості міста є електроенергетика, машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова, медична і легка промисловість. Загалом у області 485 великих і понад 4,5 тис. середніх та малих промислових підприємств.2
Домінуючою тенденцією в промисловості є поліпшення показників у галузях, які випускають кінцеву продукцію, зорієнтовану на внутрішній ринок і безпосередньо на споживача: харчовій промисловості , машинобудуванні та металообробці, хіміко – фармацевтичній, електроенергетиці, промисловості будівельних матеріалів, деревообробній та паперово – целюлозній промисловості.
У Київської області зосереджено близько третини науково – технічногопотенціалу України, що є одним з найважливіших конкурентних переваг міської економіки. Взаємодія науки й виробництва дозволяє області випускати конкурентоспроможну продукцію: літаки, річкові судна,екскаватори, обчислювальні машини, радіоапаратуру та ін.[1]
Структура наукового комплексу Київської області: галузева наука – 55%; академічна наука – 38%; вузівська наука – 5%; заводська наука – 2%1
Транспорт. Київщина є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей області відносяться автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Територія Київської області вкрита густою мережою автомобільних доріг, загальна довжина яких становить 8500 км. По території області проходить автомагістралі міжнародного значенння6 Львів – Харків, Львів – Москва, Санкт-Петербург – Одеса та ін.