Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
Курсова робота
з курсу „Розміщення продуктивних сил”
на тему:
„Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини”
Студентки Iкурсу,
3 групи ФФБС
Равінської І.О.
Науковий керівник:
Іксарова Н.О.
Київ 2010
Зміст
Додатки
Вступ
Необхідність в праці й відпочинку, відновлення здоров’я, психічних сил – найголовніші потреби людини, які забезпечують діяльність його організму. Відпочинок знімає емоційну напруженість, він є багатофункціональним і індивідуальним для кожної людини. Саме тому розвиток туризму і рекреації в сучасному світі є невід’ємним фактором розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини.
Туризм - це динамічне явище, украй чуттєве до всякого роду змін, що відбуваються в його суміжних сферах. Очевидно, що ці зміни, а також першочергові задачі, що стоять перед людством у новому тисячолітті, стосуються також і туризму. Аналіз тенденцій і трендів, що виявляються на сучасному ринку туризму, показує, що цей ринок переживає принципові зміни, і туризм у найближчому майбутньому стане зовсім іншим у порівнянні з нині існуючим. Його чекають багато проблем, але розвиватися він, як і раніше, буде дуже динамічно. [4]
Метою моєї курсової роботи є визначення пріоритетів та проблем розвитку рекреаційного комплексу Туреччини на основі дослідження географічного розміщення закладів туризму, відмінностей у їх розвитку. Дослідити вплив, значення туризму у країні на інші галузі народного господарства та їх тісний взаємозв’язок.
Завданнями даної курсової роботи є : визначити сутність та місце рекреаційного комплексу в системі галузей господарства світу; дослідити основні передумови розвитку рекреаційного комплексу Туреччини; проаналізувати на основі статистичних даних його сучасний стан та географічні відмінності у його структурі.
Об'єктом в курсовій роботі визначено розміщення рекреаційно-туристичних комплексів Туреччини. Предметом в роботі виступають основні характеристики (параметри) та показники розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу країни, які розкривають об'єкт дослідження. Основними джерелами для визначення показників розвитку рекреаційного комплексу Туреччини є: наукова література, публікації в Інтернеті, статистичні дані за 2009 р.
Однієї з найважливіших проблем, що має бути вирішена як людству в цілому, так і туристичній галузі, зокрема, стане проблема екології. В останні роки в туризмі не тільки використовуються нові технології зі сфери інформаційних систем, зв'язку, транспорту і будівництва, але і приймаються певні кроки по захисту навколишнього середовища.
Необхідно підкреслити, що структура сучасного туризму розвивається від багатих регіонів до бідних, від промислово розвинутих країн - до менш розвинутих, від урбанізованого суспільства - до аграрного. Це служить істотним фактором урбанізації і розвитку мережі сільських населених пунктів. [14]
Для того, аби дослідити питання значення рекреаційного комплексу в світовому господарстві, необхідно правильно визначити сутність цього поняття, всі його можливі значення. Перш за все потрібно знати, що таке рекреація. Рекреація (з лат. recreatio – відновлення) – відновлення природного та урбанізованого середовища та життєдіяльних сил людини. Отже, рекреаційний комплекс – це містобудівні установи різного функціонального профілю, які складаються з рекреаційних організацій, об’єднаних єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою композицією та організацією обслуговування. Інше визначення цього поняття звучить так: сукупність різних за функціями рекреаційних установ місткістю більше 1000 місць, об’єднаних однією функціональною програмою (туризм, лікування, відпочинок тощо).
Рекреаційно-туристичний комплекс – група рекреаційних підприємств і закладів, що мають єдину систему рекреаційно-туристичного, курортно-побутового і господарського обслуговування і розміщуються на невеликій території та взаємопов’язані між собою технологічними, економічними та іншими зв’язками. Сутність цієї сфери полягає у задоволенні потреб людини, пов’язаних із оздоровленням, відпочинком, туризмом та змістовним проведенням часу в період дозвілля, тобто задоволення всього комплексу потреб у рекреаційних послугах за допомогою різних засобів – природних, соціальних, культурних, техногенних тощо. [3, 25]
Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. Для деяких країн, як наприклад для Туреччини, рекреаційно-туристичний комплекс має надзвичайно важливе значення, адже він складає велику частину прибутків держави. Він позитивно впливає на розв’язання такої актуальної для сьогодення проблеми, як зайнятість населення. При цьому витрати на створення одного робочого місця в туризмі в 20 разів менші, ніж у промисловості.
З економічної точки зору особливість туризму полягає в тому, що він породжує нову форму споживчого попиту. Цей попит стосується не лише продукту, а й цілого комплексу товарів та послуг. Зацікавленість країн у розвитку міжнародного туризму можна пояснити тими ж мотивами, що й інтерес до розвитку зовнішньої торгівлі. [5]
В даний час індустрія рекреаційно-туристичного комплексу є однієї з найбільших форм у міжнародній торгівлі послугами, що динамічно розвиваються. В останні 20 років середньорічні темпи зростання числа прибуття іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Так, якщо в 1950 р. число туристів в усьому світі складало 25 млн., а оборот туріндустрії - 2,1 млрд. доларів США, те згідно з даними Всесвітньої Туристичної Організації (ВТО) у 2008 р. у світі було зареєстровано 576 млн. прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягли 372 млрд. доларів). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 2008 роки виросли в 144 рази. [15]
В якості вихідного пункту для класифікації видів туризму доцільно взяти основну мету подорожі. Базуючись на таких засадах, можна визначити наступні види туризму:
·рекреаційний туризм (відпочинок та лікування);
·екскурсійний туризм (ознайомлення з культурними, історичними та природними визначними місцями);
·науковий туризм (участь в наукових конференціях, знайомство з науковими відкриттями);
·діловий туризм (візити для проведення ділових зустрічей);
·етнічний туризм (подорожі для зустрічі з родичами);
·пригодницький туризм (походи, експедиції, полювання);
·спортивний туризм (подорожі для займання спортом);
·навчальний туризм;
·релігійний туризм (подорожі до місць, що шануються віруючими);
·розважальний туризм (відвідування святкових заходів). [1, 26]
Слід зауважити те, що Туреччина – це країна, ідеальна для туризму. Вона має у своєму розпорядженні як піщані пляжі, так і засніжені вершини.
Привабливість Туреччини полягає й у тому, що в ній представлені майже всі види туризму. Для того, щоб краще зрозуміти це, слід проаналізувати дані види туризму.
Рекреаційний туризм. Цей вид туризму є найбільш масовою формою. Для цього виду туризму характерним є більша тривалість подорожі, менша кількість міст, які входять до маршруту, і відповідно довше перебування в одному місці, якими, як правило, є курорти на морському побережжі.
Поїздки з ціллю лікування (бальнеологічнийтуризм) набули у Туреччині значного поширення. Деякі райони мають світову славу завдяки своїм термальним джерелам.
Екскурсійний туризм. Цей вид туризму містить у собі подорожі і поїздки з пізнавальними цілями. Екскурсія як форма пізнання і вид дозвілля виконує функції інформації, розширення кругозору й інтелекту. Для екскурсійного туризму так само, як і для рекреаційного, характерними є поїздки і на груповій, і на індивідуальній основі.
Науковий туризм. Цей вид подорожей є порівняно новим у міжнародному туризмі. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, НТР і матеріально-технічний прогрес, прагнення використовувати передовий досвід інших країн і народів у створенні духовних і матеріальних цінностей сприяють розширенню міжнародних контактів серед представників наукових кіл різних держав. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних нарадах, конгресах, симпозіумах, займає усе більш значне місце в сучасному міжнародному туризмі.
Діловий туризм. Друга половина XX сторіччя ознаменувалася подальшим розвитком і інтернаціоналізацією зовнішньоекономічних відносин. Поїздки представників ділових кіл останнім часом стали носити масовий характер.Ряд туристичних фірм Туреччини спеціалізується саме на організації групових поїздок бізнесменів з метою вивчення нових ринків і складання торгових угод.