Історія розвитку, види та функції туризму (стр. 7 из 12)
4. Чим відрізняється „конвейєрний” туризм від „диференційованого”?
5. Сформулюйте концепцію сталого збалансованого розвитку туризму.
ТЕМА 4. Види та форми туризму
План лекції
4.1. Підходи до класифікації подорожей.
4.2. Види туризму.
4.3. Організаційні форми туризму.
Література: 1, 5, 6, 9, 12, 17, 19.
4.1 Підходи до класифікації подорожей
Сучасний туризм характеризується значною різноманітністю видів, що викликає потребу в їх упорядкуванні.
Необхідність розмежування та групування видів та форм туризму визначається потребами як науки, так і практичної діяльності. Знання, які дає класифікація дозволяють більш глибоко осягнути сутність явища, що аналізується. Крім того наукова класифікація туризму сприяє уніфікації спеціалізованої туристичної термінології.
Загальною методичною основою класифікації видів та форм туризму є спосіб групування. При його застосуванні безліч конкретних різновидів явища систематизується і вивчається за однорідними ознаками, що значно полегшує процес пізнання.
У науковій та навчальній літературі з туризму існує декілька підходів до його класифікації.
Перший підхід полягає у виділенні в туризмі певних класифікаційних ознак, за якими потім здійснюється його розподілення за окремими видами [5, 6, 9] Більшість авторів виділяють такі ознаки як: мета подорожі, характер її організації, термін перебування, національність туристів, спосіб подорожування та інші.
Другий підхід базується на утворенні не тільки видів, а й форм туризму. При цьому основною ознакою, яка дозволяє класифікувати подорожі за видами туризму вважаються мотиваційні фактори, що спонукають людину вирушити у подорож, тобто внутрішні причини. Відповідно форма туризму визначається зовнішніми факторами.
Прихильники такого підходу виділяють такі види туризму: туризм з метою відпочинку, туризм із метою вивчення культури, суспільний туризм, спортивний туризм, економічний туризм, науковий туризм, політичний туризм. [17, с. 16]
За рештою ознак утворюються форми туризму. До них відносяться: походження туристів, організація поїздок; тривалість подорожі, вік подорожуючих, вид транспортних засобів, які використовують туристи. [17, с. 16-18]
При класифікації туризму в деяких навчальних посібниках замість зазначених вище понять використовуються терміни „тип” і „категорія туризму”. За версією авторів даного підходу, існують три типи туризму: внутрішній, в’їзний та виїзний. Категорії туризму включають міжнародний і національний туризм, а також туризм у межах країни. [12, с. 26]
Існує і така класифікаційна схема туризму, де поняття „вид” і „форма” застосовуються для позначення ієрархічного рівня вивчення об’єкта у рамках систематизації.
Наочно цей підхід продемонстровано на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Види і форми туризму. [за М. Нешков 19, с. 45]
Позначення: П – ознака класифікації.
В – вид туризму.
Ф – форма туризму.
З наведеної схеми ясно, що на першому рівні стоять ознаки, за якими здійснюється групування конкретних різновидів туризму, на другому – основні види, а на третьому – форми туризму.
Незважаючи на різні підходи науковців з приводу побудови класифікаційної схеми туризму, можна виділити деякі загальні принципи її формування.
До них належать такі:
¨ охоплювання основних та відносно стійких ознак для групування видів і форм туризму;
¨ наявність внутрішньої логіки ознак, що вибираються, та класифікаційної схеми в цілому;
¨ можливість подальшого доповнення та розширення класифікації туризму.
Завершуючи аналіз, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день класифікація видів туризму постає як „відкрита” система, яка допускає можливість її розширення і оновлення змісту.
4.2 Види туризму
Докладну класифікацію туризму можна зробити, спираючись на цілу низку ознак. Один із можливих і простих варіантів класифікації видів туризму наведено у таблиці 4.1. Він включає 10 основних ознак, за якими туризм систематизується за найбільш характерними видами.
Таблиця 4.1.Класифікація видів туризму
| Ознаки класифікації | Види туризму | |
| І. Мета подорожі | 1. Лікувально-оздоровчий2. Відпускний (рекреаційний)3. Спортивний4. Діловий5. Культурно-пізнавальний6. РелігійнийЕтнічний | |
| ІІ. Використання транспортних засобів | 1. Автомобільний2. Залізничний3. Судноплавний4. Авіаційний (в т.ч. космічний)5. Велосипедний6. Мотоциклетний7. Верховний та гужовий | |
| ІІІ. Характер організації подорожі | 1. Індивідуальний, груповий2. Організований, самодіяльний | |
| ІV. Термін перебування у подорожі | 1. Короткочасний2. Тривалий | |
| V. Розташування туристичної місцевості | 1. Гірський2. Водний3. Сільський та інші | |
| VІ. Інтенсивність туристських потоків | 1. Постійний2. Сезонний | |
| VІІ. Вік учасників | 1. Дитячий2. Молодіжний3. Туризм дорослих4. „Туризм „третього віку” | |
| VІІІ. Ступень ризику для життя | 1. Традиційний2. Екстремальний | |
| ІХ. Джерело фінансування туриста | 1. Соціальний2. Комерційний | |
| Х. Клас обслуговування туристів | 1. Масовий2. Ексклюзивний (V.I.P. – туризм, люкс-туризм) | |
У залежності від мети подорожі можна виділити такі види туризму.
1. Лікувально-оздоровчий туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба людей у лікуванні та профілактиці. Рекомендації для поїздки на лікування видаються лікарями-фахівцями, а оформлення всіх необхідних документів може здійснюватись туристичною фірмою.
Лікувальний туризм у свою чергу має декілька різновидів, які обумовлюються природними засобами, що використовуються для впливу на організм людини. Наприклад, кліматолікування, яке основується на благодійному впливі морського, гірського клімату, лісів, на здоров’я людини. Або грязелікування, коли використовується річна, озерна або морська грязь для лікування окремих хвороб.
2. Відпускний (рекреаційний) туризм. Під ним розуміється переміщення людей у вільний час з метою відпочинку необхідного для відновлення фізичних та духовних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільш поширеним і масовим.
3. Спортивний туризм. Мета цього виду туризму – подорож для участі у різних спортивних змаганнях. Спортивний туризм має дві форми: а) активний – подорож для безпосередньої участі в спортивних змаганнях і б) пасивний – коли подорож та перебування здійснюється для участі в спортивних змаганнях в якості вболівальника.
4. Діловий туризм. В основі цього виду туризму полягає необхідність виконання певних службових та професійних завдань. Подорож з діловими цілями розглядається як одна з найважливіших складових сучасного туристського обміну. Ділові подорожі надзвичайно важливі з економічної точки зору, так як вони не залежать від сезонних факторів. До ділового туризму відносяться подорожі делегацій або окремих осіб для участі в міжнародних переговорах, нарадах, національних святах, коронаціях, церемоніях вступу на посади керівників держав та уряду.
У діловому туризмі виділяються чотири різновиди: класичний, конгрес ний, ярмарковий та інтенсив-туризм.
Класичний діловий туризм пов’язаний з короткочасною поїздкою з торговельною, політичною або іншою службовою метою. Терміном „конгресний туризм” позначають подорожування для участі у симпозіумах, конгресах, конференціях, семінарах, робочих зустрічах (work shops) і т. ін.
Ярмарковий туризм включає подорожі для участі або відвідування національних та міжнародних виставок, та ярмарок. Ряд міст стали центрами цього виду туризму: Відень, Лейпциг, Ізмир, Дамаск, Пловдив, Мілан, Каїр та інші.
Учасники таких заходів прибувають, як правило, на тривалий період часу, пов’язаний не тільки з проведенням виставки або ярмарки, але й з монтажем та демонтажем виставкового устаткування.
Інтенсив-туризм розвивається останні десятиріччя як форма та засіб стимулювання працівників фірм та установ з боку їх керівництва.
5. Культурно-пізнавальний туризм. Включає подорожі людей з метою ознайомлення з природними, історико-культурними визначними місцями, музеями, театрами, суспільним устроєм, життям та традиціями народів країни, яка відвідується. Пізнавальна мета може узгоджуватися з метою відпочинку.
6. Релігійний туризм (паломництво) є одним з найстаріших видів туризму і являє собою переміщення людей до „святих місць” з метою відвідування храмів та монастирів у дні релігійних свят або для замолювання гріхів. Зародження паломництва пов’язано з формуванням у світі основних релігійних течій. Паломництво, як і туризм взагалі, буває внутрішнім (в межах однієї країни) та міжнародним.
Вплив релігійного туризму на економіку деяких країн та районів світу, в першу чергу, на самі релігійні центри, надто великий. Це пов’язано з тим, що паломники залишають в країні перебування істотну частку взятих у дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьом тисячам місцевих мешканців.
Центрами релігійного туризму є Мекка, Медина, Єрусалим, Ватикан та інші міста та місцевості.
7. Етнічний туризм. Мета цього виду туризму – відвідування родичів, місць народження своїх чи батьків. Особливе значення цей вид туризму має для країн, частина населення якого проживає за кордоном – це Польща, Угорщина, Югославія, Англія, Китай.
Спеціалісти відзначають певні зміни у цьому виді туризму. Якщо раніше основне місце займали поїздки з метою відвідування родичів або місць народження, то в теперішній час з кожним роком відбувається природне скорочення першого покоління вихідців з інших країн і все більше місце починають займати представники третього та четвертого поколінь, у яких у значній мірі губляться прямі родинні зв’язки і мотивом подорожей стає знайомство з етнічною батьківщиною. Ці обставини змінюють характер поведінки цих туристів у подорожах, частково збільшується попит на розташування в готелях, а не у родичів, змінюються їх вимоги і до програм перебування.