На півдні – північна околиця Динарського нагір'я, у тому числі вапнякове плато Карст (Краси) з карстовим рельєфом і всесвітньо відомою печерою Постойська Яма. Низовини – на заході, біля побережжя Адріатичного моря і на сході.
Зовсім іншою картиною є Динарські гори, що займають велику частину території Словенії – всю її західну частину між Адріатичним морем і долиною Сави. Маючи середню висоту більше 1000 м над рівнем моря, вони підвищуються на південному сході, в Чорногорії. Динарські складчасті гори – суворий край, несхожий на інші райони країни. Їх західна, велика частина складена в основному мезозойськими і третинними водопроникними породами, головним чином товщами сірих вапняків. Це зумовило тут дуже сильний розвиток карстових процесів і пов'язаних з ними форм рельєфу. Часто зустрічаються так звані карові поля: вапнякові схили гір як би роз'їдені незліченними вирвами та провалами і густо розітнуті довгими, нерідко глибокими борознами, що надають місцевості суворого вигляду. Дуже характерні тут і обширні карстові полья (поля) – западини між горами, що досягають у ряді місць 50-60 км довжини при ширині 10-15 км. Вони нагадують річкові долини, але переважно замкнуті в своєму нижньому кінці, де нечисленні короткі річки і тимчасові водотоки звичайно проникають через вирви у вапнякових товщах (або по-місцевому – "в понори") під землю, пропадаючи в тріщинах, провалах і печерах.
У Динарських горах, що стоять на шляху вологих вітрів з Адріатики, випадає багато опадів, проте майже всі вони йдуть всередину гірських товщ. Безводні, в значній своїй частині без ґрунту і рослинності гори розжарюються влітку від спеки, розтріскуються взимку від морозів. На Динарському нагір'ї, особливо на північному заході, в Хорватії, сувора природа створює серйозні перешкоди для життя і господарської діяльності населення.
Динарське нагір'я – район найбільшого карсту в Європі. Саме тут, на плато Карст, карстові процеси були вперше вивчені і одержали свою назву на ім'я цього плато. Сотні тисяч туристів щорічно відвідують знамениту карстову печеру Постойнська Яма (на південному заході Словенії), Плитвицькі водоспади і озера.
Гірська частина країни в геотектонічному відношенні – район молодої інтенсивної складчастості. Тектонічні рухи там продовжуються і понині. Словенія вважається однією з самих сейсмічних країн в Європі. Щорічно в гірських місцевостях, особливо на Динарському нагір'ї відбувається 250-300 землетрусів силою від 2 до 6 балів (за 12 бальною шкалою). При цьому бувають роки і набагато більш високої сейсмічної активності. В 1931 р., наприклад, було зафіксовано 1494 землетруси, два з них – силою в 10 і 11 балів.
Клімат на більшій частині Словенії – помірний, континентальний. В міжгірських долинах середня температура січня -2 °С, липня 18-19 °С, опадів 800-1200 мм (в горах місцями понад 2000 мм) в рік.
На побережжі клімат субтропічний середземноморський.
Середземноморський тип клімату характерний лише для вузької смуги Адріатичного побережжя. Сухе і жарке літо (середня температура липня майже повсюди 25-26°) триває там 5-6 місяців. Взимку тепло – середньосічнева температура в більшості пунктів від +5° до +10°. Заморозки, дні з нульовою або негативною температурою, як і випадання снігу, – рідкісне явище. Зате часті тривалі дощі з сильними вітрами. За рік випадає в середньому 1500-2000 мм опадів, у ряді місць – удвічі і втричі більше.
Клімат гірських областей Словенії має багато спільних рис, але немало і "місцевих варіантів". В цілому зима тут помірно холодна, з сильними вітрами і нестійким сніговим покривом; морозний період триває, як правило, до трьох місяців. На північному заході Словенії, у високогірних районах Альп і особливо Динарського нагір'я, зима, навпаки, більш тривала, сувора і сніжна. Літо в гірських областях загалом жарке, з середніми температурами липня до 20° і вище та помірною кількістю опадів. В альпійських районах у літні місяці помітно прохолодніше і вологіше. На Динарському нагір'ї літо загалом помірне тепле. Але бувають і жаркі дні. Особливою спекою пашить від голих вапнякових скель, позбавлених будь-якої рослинності. Суха і тепла осінь, що триває іноді до грудня, в гірських районах, як і майже скрізь у Словенії, – краща пора року. В цілому теплий період (з температурою від 10 до 20°) триває звичайно більше півроку.
У гірських областях випадає в середньому від 600 до 1500 мм опадів у рік, причому виразно помітне їх убування по мірі віддалення від моря. Річна сума опадів в більшості районів Словенії цілком достатня для розвитку землеробства, а в ряді місць навіть надмірна. Проте для землеробства важлива не тільки сума опадів, але й їх сезонність, режим випаровування. На Динарському нагір'ї, наприклад, випадає від 1200 до 2000 мм, але головним чином восени і взимку, причому часто у вигляді злив. Вода тут швидко стікає в річки по скелястих схилах гір або "провалюється" крізь товщі вапняків. Тому, хоча сума опадів цілком достатня для потреб землеробства, фактично їх не вистачає. Все ж таки в основних сільськогосподарських районах Словенії агро-кліматичні умови сприятливі для вирощування багатьох культур. Разом із тим деякі райони потребують зрошування.
Основні річки – Сава і Драва – відносяться до басейну Дунаю. Є гірські льодовикові (Блед) і карстові озера.
Складний рельєф, особливості геологічного складу порід, клімату і грунтово-рослинного покриву зумовили своєрідність гідрографічної мережі країни. Більшість річок колишньої Югославії, у тому числі і Словенії, бере початок в горах недалеко від Адріатичного і Егейського морів. Проте внаслідок нахилу поверхні до північного сходу вони течуть до Сави і Дунаю й належать, таким чином, басейну Чорного моря. Він охоплює 69% території колишньої Югославії, тоді як басейн Адріатичного моря – 21%, а Егейського – 10%.
У більшості своїй річки гірські. Вони багатоводні, мають круте падіння, відрізняються бурхливою і стрімкою течією, не можуть використовуватися для судноплавства, зате володіють великими запасами водної енергії. Характер рельєфу, водоупорність порід, по яких течуть ці річки, і рівномірність стоку (особливо завдяки регулюючій ролі лісів у горах) сприяють будівництву гідроелектростанцій типу дамби.
Річки низовинних районів на більшій частині своєї течії широкі і повноводні. Сава і Драва, спокійні в нижній і середній течії, мають вигляд справжніх гірських річок у верхів'ях. Із трьох найбільших річок колишньої Югославії – Дунаю, Сави і Драви – Сава від витоків до гирла тече цілком в межах Югославії, охоплюючи разом з своїми притоками басейн площею майже 100 тис. кв. км. Вона судноплавна на протязі 2/3 своєї довжини – на 600 км.
Як і в більшості країн з молодою геологічною історією, в Словенії немає великих басейнів кам'яного вугілля і залізняку. Разом із тим динамічність горотворних процесів зумовила дуже строкату мінералізацію надр країни і визначила дуже різноманітний склад корисних копалин.
Вона виділяється перш за все родовищами руд кольорових металів. Їх основні поклади пов'язані тут із виверженими породами мезозойського і третинного часу і породами вулканічної діяльності в більш пізні періоди. До циклів інтрузій кінця мезозойського часу приурочені родовища мідних і свинцево-цинкових руд.
Динарські гори дуже багаті покладами бокситів, що утворилися в результаті глибокого ґрунтового вивітрювання вапняків.
Гори Словенії як би "нашпиговані" покладами різної рудної сировини. Основні природні ресурси – буре вугілля, свинець, цинк, ртуть, срібло, уран.
Серед природних багатств Словенії чималу цінність представляють мінеральні джерела. На базі найцінніших джерел з великим дебітом води, особливо там, де сприятливі й інші, природні чинники (є лікувальні грязі, місцевість відрізняється хорошими кліматичними даними, живописними ландшафтами), створені бальнеологічні курорти.
Багато іноземних туристів буває щорічно на гірськокліматичних курортах, головним чином у Альпах. Та все ж явна більшість іноземних туристів (як, втім, і словенських громадян) спрямовується на Адріатичне побережжя.
Побережжя Адріатичного моря вабить до себе перш за все середземноморським кліматом, теплим ласкавим морем і субтропічною рослинністю. Багато кого підкуповує близькість цієї частини Середземномор'я: для жителів навіть віддалених районів – всього декілька годин шляху, для жителів Чехії, Словаччини, Угорщини, Австрії і Швейцарії, що не виходять до моря, а також Німеччини, що омивається прохолодними морями – від декількох годин до половини доби або небагато більше. На побережжі – курорти з упорядкованими готелями, кемпінгами і пляжами, красиві білокам'яні міста і селища з численними пам'ятниками давньоримської, візантійської, давньослов'янської та венеціанської архітектури.
Складність геологічної будови території, строкатість мінералогічного і петрографічного складу гірських порід, велика роздробленість рельєфу і мікрокліматичні відмінності зумовили дивну "мозаїчність" ґрунтів країни.
Зовсім невеликий ареал червоноземів на вузькій приморській смузі Адріатичного побережжя. Але завдяки інтенсивності господарювання там успішно обробляють різні культури субтропіків і помірного пояса. В долинах річок, особливо на їх рівнинних ділянках, поширені алювіально-лугові ґрунти.
На більшій частині території країни – в горах і низовинних районах Словенії переважають набагато менш родючі підзолисті, бурі лісові і гірсько-лісові ґрунти. При цьому в горах дуже часто ґрунтовий шар настільки тонкий, що його не можна обробляти. Значні ж площі на Динарському нагір'ї є карстом і голими скелями, позбавленими ґрунтів зовсім.
Ліси (головним чином у горах) займають 46% території Словенії. Букові і дубові ліси заміщаються з висотою змішаними і хвойними лісами, субальпійськими і альпійськими лугами. Плато Карст покрито убогою степовою рослинністю, вздовж побережжя – середземноморські чагарники.