Отже, можна узагальнити, сільський туризм – це туристська діяльність, що пов'язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, що ставлять до центру уваги природу і людину. Сільський туризм відноситься до альтернативного або маломасштабного туризму. Він є одним зі шляхів відходу від спустошливої практики масового (індустріального) туризму, матеріальна база і туристський продукт якого характеризуються жорсткою стандартизованістю, та який цілком орієнтований на економічні цілі й великою мірою нехтує екологічними, соціальними і моральними цінностями. Сільський туризм на відміну від масового не справляє шкідливого впливу на довкілля – природне та культурне і, у той же час, робить істотний внесок у регіональний розвиток. Сільський туризм є одним із способів переходу туристської індустрії до усталеного розвитку і переосмислення природних і культурних цінностей сучасного світу. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд, скорочує інвестиційні витрати і запобігає надмірному використанню лісових і пасовищних площ. Низька щільність туристських потоків в сільських регіонах дає можливість більш рівномірно розподілити туристські об'єкти на території, що лише на користь довкіллю, але й приносить додаткові доходи місцевому населенню.
Сільський туризм, як відпочинок у сільській місцевості, не лише данина моді, але й необхідність, внаслідок забруднення міського середовища, динамічного і напруженого ритму життя в містах, що, природньо, будить в людях бажання спокою і самоти посеред чистого природного середовища. Він дає людині можливість звернутися до витоків народу, до древнього природного середовища і культурної спадщини, що стали його колискою, а крім того, дозволяє задовольнити такі специфічні захоплення, як вивчення історичної, культурної, етнографічної, а також архітектурної спадщини, звичаїв та ремесел, що характерні для даного регіону, ознайомлення з місцевим народним одягом, збирання фольклору, вивчення місцевої мови або діалекту, аматорська фотографія, збір трав і мінералів. Особливо характерна для сільського туризму участь у сільськогосподарських роботах – овочівництві, бджільництві, збиранні винограду, фруктів, трав та грибів, квітництві. Характерно також і ознайомлення з місцевою кухнею. Головну роль в сільському туризмі відіграє господар – він надає більшість послуг, забезпечує домашньою їжею, виконує функції селянина. Саме від нього туристи пізнають народні ремесла, фольклор, побут і духовний світ місцевих жителів. Від уміння, культури, доброзичливості господаря залежить ступінь задоволеності туристів відпочинком на селі. Слід також зазначити, що спеціалізована діяльність в сільському туризмі може бути розділена на основну (проживання і харчування) і допоміжну (все інше, що заповнює перебування туристів) [12 с. 53].
До основних видів рекреаційно-туристської діяльності в сільському середовищі відносяться наступні: дачний відпочинок і проживання в оригінальних чи адаптованих під автентичний стиль будівлях; агротуризм, здійснюваний як у селах, так і на вільних від забудови землях; спортивна рекреація – головним чином полювання і риболовля; пізнавальний туризм – вивчення аграрної тематики і народної культури, а також природних визначних пам'яток, народних ремесел, природних пам'яток тощо; рекреація, орієнтована на природу – походи наміченими маршрутами, прогулянки, збирання рослин, плодів, грибів тощо.
Інтерес до сільського туризму в світі повсюдний. Разом з тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Слід зазначити, що сільський туризм може розвиватися не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. Крім того, для розвитку сільського туризму в певному регіоні необхідне поєднання трьох елементів: первинні – природні і сільськогосподарські компоненти в регіоні (ці елементи, власне, і залучають туристів (наприклад, озера, придатні для купання); вторинні – все, що необхідно для проживання туристів у цьому регіоні (кемпінги, фермерські садиби, магазини); додаткові – все, що робить проживання туристів більш зручним і комфортним. Крім того, слід зазначити, що культурні цінності сільського середовища (побут, духовний світ, фольклор тощо) не менш за природне середовище залучають туристів.
У курсовій роботі наведене теоретичне узагальнення і дослідження розвитку та розширення туризму в Україні.
Основні наукові і практичні результати курсової роботи полягають у наступному:
1. Матеріальною основою туристичного ринку в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси. Територія України має унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів.
2. З метою перетворення України в туристичну державу світового рівня необхідно забезпечити чітку організацію самого туризму, створити і зміцнити матеріально-технічну базу, залучити до неї досвідчені та кваліфіковані кадри.
3. До головних стратегічних напрямків розвитку рекреаційно-туристичного комплексу і формування ринку туристичних послуг в Україні можна віднести:
- забезпечення загальнодержавної та регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як
- державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;
- – створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;
- забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, національної історико-культурної спадщини українського народу;
- – розвиток інформаційно-рекламної та маркетингової діяльності;
- – підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для потреб рекреаційно-туристичної діяльності.
Ці та інші напрямки визначають орієнтири і пріоритети розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в Україні. В її основу мають бути покладені регіональні цільові програми та бізнес-плани.
4. Україна особливо гостро усвідомлює значущість широкомасштабного підйому державних і суспільних зусиль в питаннях зміцнення і збереження здоров'я населення, і туризму як основи формування економічного і соціального потенціалу регіону. Кожна людина повинна сама творити своє здоров'я, а туризм сприяє виробленню непереборної потреби в зміцненні та збереженні власного здоров'я як несучої конструкції здорового суспільства.
5. Останнім часом в усьому світі прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскільки він є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни з економічної точки зору. Діловий туризм – це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Актуальність проблеми створення інфраструктури ділового туризму в Україні випливає з того, що вона буде значно сприяти всебічному розвитку міст зокрема і держави загалом. Багато вітчизняних готелів в своїй рекламі стверджують, що вони здатні надати всі послуги, необхідні діловим туристам. Сьогодні існує нагальна необхідність модернізації засобів розміщення для ділових відвідувачів України. Майже всі готелі, що мають в своєму розпорядженні сучасний рівень комфорту – найвищого бізнес-класу. За висновками дослідження міжнародних ділових організацій столиця і інші міста України виявляються далеко не на висоті за якістю ділової інфраструктури. Менше 20% українських готелів сьогодні відповідають вимогам світових стандартів за рівнем комфорту.
6. В Україні відвіку займаються яхт-спортом. Яхтобудування та водний туризм, як і гонки на яхтах мають багаторічні традиції. У нових умовах настав час Україні вирішити питання про створення наукової концепції розвитку сучасної індустрії яхтового туризму, яка б створювала сприятливі умови для розвитку туризму і процвітання культурної спадщини України. Дана концепція повинна включати створення сучасних яхт-центрів для розвитку інфраструктури водного туризму, парусного спорту та яхтинг-індустрії, загальноприйнятих в міжнародній практиці.
7. Одним з напрямків усталеного розвитку туристської індустрії, що спрямований на охорону та розвиток української природи та культурно-історичної спадщини, на сприяння міжетнічній толерантності та залучення людей до активної участі у вирішенні власних фінансових проблем, сприяння працевлаштуванню безробітних, а також подолання характерного для України сезонного характеру туристського продукту є розвиток сільського туризму. Україна має великі можливості, багатство ресурсів та всі передумови для його розвитку.
8. Створення в Україні високорентабельної сфери сільського туризму, здатної виробляти та реалізовувати якісний, конкурентоздатний в умовах міжнародного туристського ринку продукт, дозволить:
– збільшити туристський потенціал країни;
– зберегти та забезпечити раціональне використання культурно-історичних та природно-рекреаційних ресурсів; – забезпечити доступність туристських ресурсів для всіх шарів населення та максимально задовольнити потреби у туристських послугах;