Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Курсова робота
На тему:
«Вікова періодизація дітей для занять футболом»
Підготувала
Студентка ІІІ курсу
Паш Руслана
Перевірила: Ярмощук О.О.
Рівне 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Особливості розвитку організму дітей що спеціалізуються у футболі
1.1 Морфо-функціональна характеристика організму дітей та підлітків в зв’язку з ціленаправленим розвитком моторики
1.2 Морфо-функціональні особливості організму дітей молодшого шкільного віку та їх облік при організації тренувального процесу
1.3 Морфо-функціональні особливості організму підлітків та їх облік в тренувальному процесі
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Актуальність. Футбол – це завжди таємниця, завжди загадка, ніколи не можна сказати, як складеться той або інший матч, хто вийде переможцем у тих або інших турнірах. Інтерес до футболу з кожним роком зростає не тільки серед хлопчиків, але і серед дівчат, по масовості і популярності він випереджає багато видів спорту.
У футболі є ще одна цінна якість – він універсальний. Так, систематичні заняття футболом школярів роблять на організм усебічний вплив, підвищують загальний рівень рухової активності, удосконалюють функціональну діяльність організму, забезпечуючи правильний фізичний розвиток.
У молодшому шкільному віці добре диференціюються м'язові відчуття і окремі складні координаційні рухи при навчанні техніці і в ігрових вправах, які більш доступні , ніж в старшому віці. В 14-15 років здібність до оволодіння складною координацією рухів стає гірше, ніж у підлітків в 12-13 років. Тому , в період з 7 до 12 років 50% вправ повинні бути на спритність, гнучкість, координацію рухів: естафети, рухомі і спортивні ігри з елементами футболу . Важливим показником рухових здібностей школярів є моторна адаптація, тобто уміння пристосовувати структуру освоєних технічних прийомів і дій в поєднанні з різними умовами в грі.
При проведенні уроків футболу в тижневому розкладі школи і на заняттях після уроків найвищі вимоги пред'являються до функціональних можливостей організму. Дитячий організм володіє цілком сформованими фізіологічними механізмами адаптації, як до змінних умов зовнішнього середовища, так і до фізичних навантажень, які сприятливо позначаються на нормальному розвитку всіх систем і адаптації серцево-судинної і дихальної систем організму під час тренувань. Розробки російських і зарубіжних вчених виявили важливі закономірності в зміні адаптивних можливостей дітей шкільного віку до тривалої малоінтенсивної роботи. Вони пов'язані в першу чергу з вдосконаленням апаратів дихання і кровообігу, а також із специфічними біохімічними змінами в клітинному обміні, що приводить до збільшення потреби кисню, що супроводжується відповідними змінами в кровообігу і диханні, які дозволяють кисню з більшою швидкістю транспортуватися від легенів до тканин.
Загальна фізична підготовка , спеціальна фізична підготовка , техніко-тактична підготовка вимагають напруженої м'язової роботи і пред'являють високі вимоги до систем дихання і кровообігу. Серце раніше, ніж м'язи, досягає меж працездатності, тобто саме межі його функціональних можливостей визначають здібність вчитися до перенесення фізичного навантаження у навчально-тренувальному уроці, тому рівень серцевої продуктивності має важливе значення в забезпеченні енергетичних потреб організму, пов'язаних з м'язовою роботою.
Метою даної роботи було розкрити вплив вікової періодизації дітей на заняття футболом.
Об’єкт дослідження – морфо-функціональний розвиток дітей що займаються футболом.
Предмет дослідження – вікова періодизація на заняттях футболом.
Завдання :
1. Дослідити морфо-функціональні характеристики організму дітей та підлітків в зв’язку з ціленаправленим розвитком моторики.
2. Проаналізувати морфо-функціональні особливості організму дітей молодшого шкільного віку та їх облік при організації тренувального процесу.
3. Виявити морфо-функціональні особливості організму підлітків та їх облік в тренувальному процесі.
РОЗДІЛ 1. Особливості розвитку організму дітей що спеціалізуються у футболі
1.1 Морфо-функціональна характеристика організму дітей, підлітків і юнаків у зв'язку з цілеспрямованим розвитком моторики
Правильно організований процес спортивного тренування буде успішний лише в тому випадку, якщо він враховує біологічні закономірності зростання і розвитку організму тих, що займаються.
Для розвитку рухових здібностей дітей необхідна спеціальна морфологічна зрілість організму і відповідний функціональний фундамент. Невідповідність вживаних засобів і методів фізичної підготовки фактичному рівню розвитку організму можуть бути дуже важкими для одних дітей і дуже легкими для інших, а тому не матимуть тренуючого ефекту. Тому тренерові необхідно знати і враховувати загальні закономірності розвитку організму.
Однією з них є нерівномірність (циклічність) розвитку, яка полягає в тому, що періоди посиленого зростання, енергії, що поєднуються із значною витратою, посиленням змінних процесів, змінилися періодами уповільненого зростання, що супроводжується найбільшим накопиченням маси і переважанням процесів диференціювання (функціональній спеціалізації) тканин.
Другою закономірністю розвитку організму дітей є гетерохронність (неодночасність) розвитку. Різні органи і системи формуються у дітей в різний час. Отже, в кожному віковому періоді можуть бути морфологічно і функціонально доспілими одні органи і фізіологічні системи і не доспілими інші, що і обумовлює найбільш сприятливі (сенситивні) періоди життя для оптимального розвитку певних рухових якостей, сприйняття різних видів інформації.
Слід також враховувати факт індивідуальних відхилень в розвитку організму. Встановлено, що певна частина дітей має прискорені, інша — сповільнені темпи розвитку організму. Інакше, діти одного хронологічного віку відносяться до різному біологічному віку і по-різному реагують на спортивну діяльність, неоднаково піддаються педагогічні дії. Ця обставина передбачає індивідуальний підхід до навчання і тренування.
У циклі розвитку організму можна виділити окремі вікові етапи, які характеризуються відносно однозначними морфологічними, функціональними і психологічними особливостями, у зв'язку з чим виникла вікова періодизація.
Існує як біологічна зростаюча періодизація, так і педагогічна. Остання передбачає такі вікові періоди: молодший шкільний вік (7-10 років), середній шкільний вік або підлітковий (11-16 років хлопчики і 11-15 дівчатка) і юнацький — після 17 років хлопчики і після 16 — дівчатка.
1.2 Морфо-функціональні особливості організму дітей молодшого шкільного віку і їх облік при організації тренувального процесу
Віковий період (7-10 років) пов'язаний із значними змінами в житті дитини: починаються регулярні заняття в школі, заняття в спортивних секціях, у зв'язку з чим зростає розумове і фізичне навантаження. Для організму в цьому віці характерна низька працездатність, швидка стомлюваність, оскільки ще не досягнута гармонія в розвитку і функціонуванні всіх систем. Тому фізичне навантаження без врахування вікових особливостей організму може привести до функціональних порушень.
У молодшому шкільному віці за морфо-функціональним показниками дівчатка і хлопчики не мають істотних відмінностей. У цьому віці відбувається активне вдосконалення центральної нервової системи. Маса головного мозку складає 75-80% від маси мозку дорослої людини. Найінтенсивніше у функціональному плані розвивається кірковий апарат регуляції рухів. Завершується формування функцій мозочка, що бере активну участь в координації рухів. Ці особливості центральної нервової системи служать основою ефективного освоєння нових рухів.
Вища нервова діяльність у дітей цього віку має свої особливості, які пов'язані із змінами властивостей нервових процесів і, зокрема, з підвищенням їх сили і рухливості, що забезпечує швидше і міцне утворення умовно-рефлекторних зв'язків в тому числі і освоєння нових рухів.
Збільшення довжини тіла відбувається нерівномірно. У 7 років довжина тіла збільшується за рік на 7-10 см, а потім темпи зростання знижуються і довжина тіла (з 8 до 10 років) за рік збільшується на 3-4 см переважно за рахунок довжини ніг.
На біологічний чинник зміни довжини тіла значно впливає соціальний і, зокрема, заняття спортом. Так довжина тіла у юних футболістів 8-ми років за рік занять футболом збільшується на 7,2 см, в 9-ти літніх — на 5,5 см, в 10-ти літніх — на 10,3 см (табл.1...3).
Фізичні вправи і особливо стрибки стимулюють точки зростання.
Продовжується окостеніння скелета, яке відбувається нерівномірно. Зв'язковий апарат ще недостатньо укріплений, гнучкий, суглоби володіють великою рухливістю.
У молодшому шкільному віці остаточно формуються основні кривизни хребта: шийний і поперековий лордоз, грудний кіфоз. Вигини хребта підтримуються не лише напругою м'язів, але і вдосконаленням хрящових і кісткових елементів, а оскільки ці елементи ще остаточно не сформовані, то можуть виникати різноманітні порушення постави, викривлення хребта і деформація грудної клітки. Останнє вимагає постійної корекції постави за допомогою фізичних вправ.
Хребетний стовп володіє великою рухливістю і особливо у дітей до 8-9 років. Внаслідок того, що кістки містять велику кількість хрящової тканини, а суглоби дуже рухливі, у дітей цього віку є всі передумови для ефективного розвитку гнучкості, рухової якості, важливої при заняттях футболом.
Особливості формування скелета і, зокрема, неповне окостеніння і зрощення кісток повинні обов'язково братися до уваги при тренувальних заняттях. Слід пам'ятати, що різкі поштовхи під час переміщення, при стрибках, нерівномірне навантаження на ліву і праву ногу можуть викликати зсув кісток тазу і нерівномірне їх зрощення, а надмірні навантаження на нижні кінцівки — привести до плоскостопості. Фізичні навантаження необхідно давати з обережністю, уникати стомлення, яке може загальмувати зростання тіла в довжину.