Міністерство Освіти та Науки України
Одеський Державний Економічний Університет
Реферат з дисципліни
Туристичні ресурси України
На тему: Значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму
Одеса 2010
Мета роботи
Ця робота присвячена аналізу значення туристичних ресурсів півдня України для розвитку туризму. На перший погляд тема видається досить легкою. Південь України насичений об’єктами показу та об’єктами дозвілля, має великий відсоток місць історичного значення та культурного надбання, є важливим регіоном за обсягом щорічного відвідування туристами. На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України існує безліч інформації з приводу того, куди можна поїхати, за якою ціною, через яких туристичних операторів. Велика кількість туристів обирає саме південь України. Якщо ж розібратися більш детально, можна віднайти певні довідкові дані. Так, наприклад, досить легко можна знайти, інформацію, що у 1999 році в Україну в’їхало 4,2 млн. чол., виїхало – 8,2 млн. чол., а внутрішній туризм становив 6,4 млн. чол. серед яких близько 3 млн. чол. відвідали саме південь, але такі дані самі по собі нічого не говорять, адже ми знаємо, що все пізнається у порівнянні [1, стр.174-178]. На мій погляд, пересічному громадянинові досить важко розібратися з такою безліччю статистичних даних. Так, з ними можна ознайомитися, але, закривши газету чи журнал, одразу і забути. Найважливіше, на мою думку, відсутнє або подане досить коротко та не широко розповсюджене. Це має бути повний огляд всієї галузі туризму України з поглибленою інформацією, статистичними відомостями, аналітичними висновками та критичними зауваженнями.
Я прагнула досягти у своїй роботі аналізу значення саме півдня України для розвитку туризму України взагалі. Звичайно, це лише моє власне бачення тієї ситуації, що існує зараз, базоване на офіційних відомостях, що подаються в газетних статтях, на інтернет-сайтах та задекларовані в прийнятих законах. Проаналізувавши їх, я спробувала зробити певні висновки у вигляді тих пропозицій, виконання яких, на мою думку, покращить стан всієї галузі, наблизить її до світового рівня, і дасть можливість туризму стати однією з основних статей наповнення бюджету. Тим більше, що навіть при певному скептицизмі мого підходу до розв’язання проблем туризму, не можна не погодитися, що наша країна об’єктивно має відповідний потенціал для досягнення успіху у цій сфері. Слід зазначити, що ємкість ринку туристичних послуг на сьогодні є досить значною та відносно сталою, тому, на мій погляд, найважливішим зараз є не збільшення цієї ємкості, а спрямування зусиль на розв’язання нагальних проблем галузі туризму в Україні.
1. Рекреаційні і туристичні ресурси. Туристичний інтерес
Туризм в Україні є важливою економічною гілкою. Щороку Україну відвідують понад 17 мільйонів туристів (18,9 млн. іноземних громадян у 2006), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн. осіб (33%), решта країн — 0,6 млн. осіб (4%).
За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.[9]
Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.
У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".[7]
Рекреаційні ресурси — це природні ресурси, що використовуються для відпочинку, лікування та активного оздоровлення людей.
Велику рекреаційну цінність становлять поверхневі водні басейни. Це, перш за все, акваторії Чорного та Азовського моря, де дуже сприятливі кліматичні умови поєднуються з особливими лікувальними властивостями морської води, лиманної ропи, а також наявністю морських пляжів.
Важливим рекреаційним ресурсом є пляжі. Найбільшою популярністю користується морське Чорноморсько-Азовське узбережжя. На частку Чорноморського узбережжя припадає 870 км, що становить 60% загальної довжини. З них 650 км – узбережжя вздовж глибоководних акваторій з пляжами, 220 км – переважно без пляжів, береги, що мають обмежену рекреаційну цінність, у тому числі й для туризму. Лише на окремих їхніх ділянках є придатні землі для розміщення підприємств рекреаційного профілю.
Південний берег Криму довжиною 341 км – один з найбільш розвинених курортних регіонів України незважаючи на те, що рекреаційна структура його берегів не зовсім сприятлива для значного курортного освоєння узбережжя. Адже тут переважають круті береги (понад 223 км, що становить 65% узбережжя). Вони мають незначну рекреаційну місткість, але велику естетичну цінність як об’єкти туризму і місця для відпочинку.
Найкращі пляжі розташовані у східній частині Південного берега Криму (між Алуштою і Феодосією).
Загальна довжина берегів Азовського узбережжя, придатних для рекреаційного використання, становить близько 600 км, з яких найпридатніші 460 км (140 км берегів обмежено придатні для стаціонарного відпочинку).
Цінними є морські узбережжя, де пляжі поєднуються з іншими видами рекреаційних ресурсів. Такими, зокрема, є береги Арабатської стрілки, Утлюцького лиману, Федотової коси та коси Бірючий острів, тобто район Генічеського узбережжя, надзвичайно насиченого рекреаційними ресурсами. Тут, крім лікувальних пляжів, є і джерела мінеральних термальних вод, і лікувальні грязі.
Україна має дуже сприятливі умови для відпочинку і лікування людей. Однак внаслідок чорнобильської катастрофи в багатьох регіонах якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Водночас в Україні є традиційні і перспективні санаторно-курортні і туристичні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування міжнародного, державного та місцевого значення. Насамперед це Південний рекреаційно-туристичний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей і, звичайно, Криму. Протяжність морських берегів в Україні становить близько 3 тис. км. Більшість з них має прекрасні піщані пляжі. У Південному рекреаційно-туристичному районі зосереджені значні ресурси для грязьового лікування. Великий оздоровлюючий ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни.
Винятково сприятливі кліматичні умови для відпочинку і лікування має Південний берег Криму: тепла волога зима, у літньо-осінній період випадає невелика кількість опадів, переважає тепла ясна безхмарна погода, цілющі морські води.[6]
Передумовами використання природних ресурсів і об’єктів з метою туризму (краєзнавства) виступають туристичний інтерес і туристичне враження.
Туристичний інтерес - це перспектива одержання туристом об'єктивної інформації, позитивних емоцій, можливості задоволення особистих рекреаційних потреб.
Об'єкти туристичного інтересу - це визначні місця, природні об'єкти і природно-кліматичні зони тощо.
Специфічні інтереси різних туристичних груп дають підстави для виділення чотирьох категорій туристичних мотивів (спонук до подорожей):
1. Природні та кліматичні мотиви. Рельєф місцевості, рослинність, температура повітря тощо надзвичайно привабливі для туриста, відіграють суттєву роль у створенні таких форм туризму, як спортивний, водний, гірськолижний, пляжний тощо.
2. Культурно-екологічні мотиви. Спілкування з природою розглядається як невід'ємний атрибут (потреба) особистісного розвитку людини.
3. Рекреаційно-психологічні мотиви. Відображають біологічні й психологічні потреби населення міст, міських агломерацій у зміні середовища свого повсякденного перебування.
4. Економічні мотиви. Проаналізувавши рівень розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів у використанні свого вільного часу надають перевагу туризму й пізнавальному краєзнавству.
2. Пропускний потенціал півдня України
рекреаційний туристичний крим україна
Стійкий розвиток туризму залежить від нормування рекреаційного навантаження на природні комплекси (або пропускного потенціалу).
Рекреаційне навантаження - це показник, що характеризується чисельністю туристів на одиницю площі за певний період.
Пропускний потенціал території - це те максимальне навантаження, яке здатний витримати той чи інший природний туристичний об'єкт без втрати своїх фізичних та естетичних властивостей.
Прийнято виділяти три основні види (складові) пропускного потенціалу природної території:
1. Екологічний пропускний потенціал - це такий рівень відвідуваності природного об'єкта або місцевості, перевищення якого призводить до негативних екологічних наслідків або в результаті дій самих туристів, або через функціонування інфраструктури, яка обслуговує туризм.
2. Психологічний пропускний потенціал - це такий рівень відвідуваності туристичного об'єкта або місцевості, перевищення якого спричинятиме погіршення вражень від його відвідування.
3. Демоетнокультурний (соціальний) пропускний потенціал - це такий рівень відвідуваності місцевості заїжджими туристами, перевищення якого призводить до негативних наслідків для місцевої культури і погіршення взаємовідносин місцевого населення з туристами.