Сьогодні в постійно діючій експозиції музею послідовно висвітлені: археологія та природа рідного краю, побут Слобожанщини, Золочів у роки Великої Вітчизняної війни, наш край у довоєнні та повоєнні роки, «Не підлягає забуттю» (присвячена воїнам-інтернаціоналістам та ліквідаторам Чорнобильської АЕС), «Видатні люди Золочівщини». Розробляється зал «Золочів у роки незалежності».
Колекція музею нараховує більше 7 тисяч музейних предметів, що висвітлюють історію Слобідського краю з найдавніших часів до сучасності. В музеї відвідувачі мають змогу ознайомитися з корисними копалинами, флорою та фауною Золочівщини, зі зразками побутових речей кінця XIX – початку XX століття. Особливу роль у скарбниці Золочівського історико-краєзнавчого музею займає колекція документів 1886 – 1917 років. Експозиція залу «Золочів у роки Великої Вітчизняної війни» розповідає про страшний період німецької окупації. Тут представлені газети тих років, фотографії учасників Великої Вітчизняної війни, медалі, документи. Особливе місце займають експонати, що розповідають про звільнення селища. Тут представлена схема звільнення Золочівського району від німецько-фашистських загарбників.
Частина V
Свято-Вознесенський храм.
Свято-Вознесенський храм розташований в наймальовничішому місці Золочева. Збудований у 1884 році храм нещодавно відсвяткував своє 125-річчя.
Об'єкти:
“Співочі тераси” - Краснокутський район, с. Городнє,
“Краснокутський дендропарк” - Краснокутський район, смт. Краснокутськ;
Архангело – Михайлівський храм - Краснокутський район, смт. Краснокутськ;
“Пархомівський художній музей ім. П.Ф. Луньова” - Краснокутський район, с. Пархомівка;
Покровська церква - Краснокутський район, с. Пархомівка.
«Співочі тераси», с. Городнє
Село Городнє цікаве збереженим тут мурованим комплексом-амфітеатром з романтичною назвою "Співочі тераси". Над рікою Мерло побудовані п’ятирівневі мури, що у вигляді амфітеатру спускаються до арени.
Назва "Співочі тераси", скоріше за все, пов’язана з незбагненним чином прорахованою і конструктивно витвореною акустикою амфітеатру. Тиха розмова в одному краю тераси добре чутна на її протилежній стороні на відстані 40-60 метрів. У вітряну погоду, коли єдиним виконавцем, присутнім на "сцені", була природа, тераси починали самі собою "співати" – вітер проходив крізь труби, вмуровані в стіни. На жаль, сходи з пагорба на арену не збереглися.
Мовчазними слухачами вітрових співів є яблуневі дерева, що посаджені прямо на терасах. Кажуть, дерева вирощені саме таким способом, окутані теплом та сонцем, приносили дуже смачні плоди.
Побудував "Співочі тераси" відомий цукрозаводчик Павло Іванович Харитоненко – володар земель села Городнє.
“Краснокутський дендропарк”, смт. Краснокутськ
Ландшафтний дендропарк, колекційний фонд якого складають близько 500 видів і форм цінних хвойних і листяних порід. Парк заснований І. Н. Каразіним у 1809 р. Цей парк — один із перших осередків акліматизації екзотів на Харківщині
На початку ХІХ сторіччя Іван Назарович Каразін привіз із Європи насіння, живці, саджанці дерев та чагарників різних екзотичних видів рослин, і розпочав їх розмноження та акліматизацію на власних землях. Так було закладено у 1809 р. основу Краснокутського дендропарку, що став першим осередком акліматизації екзотів не лише на Харківщині, а й в Україні.
Парк розташований на площі 13,6 га в яружно-балковій системі правого берега р. Мерло. Зараз це прекрасний ландшафтний дендропарк з мережею алей, стежок, ставків, містками, дерев'яними скульптурами, альтанками, які створюють мальовничі краєвиди.
За основну композиційну вісь Краснокутського дендропарку прийнято вододіл яру, який поступово переходить у широку балку. На днищі яру розташовані ставки, греблі, струмки.
Схили сформовані терасами. Доріжки облаштовані з урахуванням можливості огляду пейзажів і місцевих композицій із різноманітних рослин. Єдина широка алея дендропарку, обсаджена ялинами, проходить по його південній окраїні і починається відразу біля головного входу.
В парку є два ставка, три муловідстійника, чотири джерела-криниці з водою, що має лікувальні властивості. На верхньому ставку є невеликий острів, насипаний ще Каразінами — так званий «Острів кохання», який з'єднаний з основною доріжкою містком. Серед місцевих мешканців є традиція обов'язково відвідувати цей острів і фотографуватися на ньому після реєстрації шлюбу.
Тут збереглися залишки підземних переходів, побудованих близько 300 років тому монахами Петропавлівського монастиря. Вони зараз відновлені, входи до підземель художньо оформлені. Дендрологічна колекція налічує понад 500 видів і форм цінних хвойних і листяних порід, серед яких багато екзотів і рідкісних видів.
Дерева в дендропарку в основному розміщені групами і ретельно підібрані. Блакитні та сріблясті хвойні посаджені на фоні, який підкреслює їхній колір. Поляни і окремі доріжки обсаджені яскраво квітучими кущами. Рослини, які в'ються, прикрашають альтанки, перголи, окремі дерева і спеціально побудовану для цього вишку.
В дендропарку багато дерев'яних фігури: вчений кіт, білка, Баба Яга з хатиною, Змій Горинич, лісовик та інші.
Архангело – Михайлівський храм, смт. Краснокутськ
Архангело – Михайлівський храм, відкритий та освячений на початку ХІХ століття, зруйнований в ХХ столітті та відновлений в кінці ХХ на початку ХХІ століття. Нині проводиться роботи по внутрішньому оформленні храму. Автор побудови храму невідомий.
“Пархомівський художній музей ім. П.Ф. Луньова”, с. Пархомівка
Пархомівський художній музей ім. Луньова заснований 1955 року на засадах народного при Пархомівській середній школі. Засновник – вчитель історії Панас Федорович Луньов (1919-2004). Завдяки співпраці Луньова з Державним Ермітажем, Російським музеєм Ленінграда, Третьяковською галереєю, Об’єднанням музеїв Московського Кремля, музеями Харкова, творчими спілками, видатними художниками музей має унікальну колекцію (основний фонд – 2801 експонат, науково-допоміжній – 3609). У зібранні музею – твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, цінні матеріали з археології та етнографії. В експозиціях музею представлено твори західноєвропейського, російського, українського мистецтва у т.ч. таких відомих в світі митців як Ван Дейк, Ф.Бол, Д.Піранезі, П.Пікассо, В.Верещагін, Т.Шевченко, І.Шишкін, К.Крижицький, А.Архіпов, В.Маяковський, М.Сар’ян, Т.Яблонська та багатьох інших.
Музеєтворча, виховна діяльність П.Ф.Луньова і робота заснованого ним музею знаходила численні відгуки у засобах масової інформації. Він був удостоєний звання „Заслужений працівник культури України” (1990), нагороджений орденом „За заслуги” III ступеня (1997), визначений лауреатом премії ім. Д. Яворницького (2004).
1987 року народний музей став автономним відділом Харківського художнього музею.
Сьогодні музей, створений П.Ф. Луньовим – подвижником естетичного виховання у селі, став одним з найпопулярніших культурних і туристичних центрів Харківщини.
Покровська церква, с. Прахомівка
Покровська церква – розташована в селі Пархомівка, відноситься до початку ХІХ століття (відкрита та освячена 14 жовтня 1808 року), яку побудував архітектор П.А. Ярославський.
Об'єкти:
Національний меморіальний комплекс “Висота маршала І. С. Конєва” - Дергачівський район, смт. Солоницівка;
Покровський храм - Харківський район, смт. Безлюдівка;
-Храм Бориса та Гліба - Зміївський район, с. Водяне;
Зміївський краєзнавчий музей - Зміївський район, м. Зміїв;
Таранівський музей гвардійців - широнівців - Зміївський район, с. Таранівка;
Каплиця храму Христа Спасителя (Спасів Скіт) - Зміївський район, с. Першотравневе;
Музей бойового братерства - Зміївський район, с. Соколово.
Національний меморіальний комплекс “Висота маршала І.С. Конєва
Солоницівка – мальовничий куточок Харківщини. Серед багатьох тисяч подій, які пережила Солоницівка за свою 350 – річну історію, вікопомне значення мають ті, які відбулися у роки Великої Вітчизняної війни. Харківська визвольна операція мала особливе значення на завершальному етапі війни. Її розглядають як складову частину Курської битви, але в історії новітньої України її значення ще вагоміше. Є всі підстави вважати, що саме визволення Харкова поклало початок безперервному звільненню України від фашистських загарбників.
В пам’ять про ті часи, на висоті 197,3 метрів - одній з найвищих в області, розміщений Меморіальний комплекс «Висота Маршала І.С. Конєва». Саме тут знаходився командний пункт командарма І.М. Манагарова та передовий командний пункт маршала Радянського Союзу І.С. Конєва, командуючого Степовим фронтом. З легендарної висоти 22 серпня 1943 року Іван Степанович Конєв віддав наказ військам Степового фронту про наступ з метою визволення міста Харкова.
Нині тут на спеціально облаштованому майданчику розташована експозиція бойової техніки періоду Великої Вітчизняної війни. У серпні 2005 року, до дня визволення Харкова від фашистських загарбників, відбулося відкриття музею «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років». Музей має 9 залів, у кожному з яких можна побачити різні етапи війни. У Залі Слави демонструються документальні фільми, присвячені визволенню Харківської області. На меморіалі є можливість відвідати каплицю Іоанна Воїна (православного святого, захисника воїнів). Каплиця збудована у 2003 році за проектом заслуженого архітектора України П.Г. Чечельницького і А.В. Ткаченка. Музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» є першим та єдиним в Харківській області музейним закладом, будівля якого споруджена за спеціальним проектом, що відповідає умовам експонування та охорони предметів Державного музейного фонду України. Втілення сучасних принципів без бар’єрної архітектури дає змогу вільного відвідування музею людьми з обмеженими фізичними можливостями.