Мінестерство освітиі науки України
Харьківський торгівельно-єкономічний інститут
Київського національного торгівельно-єкономичного університету
Реферат
з дисципліни: «Туризмознавство»
на тему: «Туристична характеристика Харківської області»
Виконала:
Маслийова Владислава
Група: МА-09
Перевірив: Яковчук А.В.
Харків 2011
Зміст
Вступ
Тиристичні характеристики
Музей І.Ю. Репіна
Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди
Краснокутський дендропарк
Місця бойової слави
Старинні садиби Харковщини
Курорти
Висновок
Харківська область – географічний центр Слобожанщини, розташований на північному сході України в лісостеповій і степовій зонах. Рельєф в більшій частині регіону рівнинний з великою кількістю водоймищ, що створює сприятливі умови для розвитку пішохідного, велосипедного, водного туризму. Харківська область – це благодатний край багатопрофільного літнього і зимового туризму, бальнеологічного лікування і масового пізнавального відпочинку. Область розташована на сході України. Вона межує з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською, Сумською областями України та з Росією. В області найбільшими є міста Балаклія, Богодухів, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Лозова, Харків, Чугуїв. Серед об'єктів області відзначаються санаторій «Березівські мінеральні води», Краснокутський дендропарк, Ізюм, с. Сковородинівка, Чугуїв. Рельєф області є хвилястою рівниною з легким нахилом на південно-захід (до басейну Дніпра) й на південно-схід (до басейну Дону). В північно-східну частину області заходить Середньоросійська височина, а в південну - відроги Донецького кряжу. 75% водних ресурсів області приходиться на басейн Дону. Головна водна артерія - Північний Донець - є правим притоком Дону. Загальна протяжність 867 водотоків складає 6.4 тисячі км, причому 156 річок мають довжину більш за 10 км. В області є озера, найбільше з них - Лиман. В області створено біля 50 водоймищ, найбільші з них - Краснооскольське, Печенізьке, Краснопавлівське. На теріторії області проходить траса каналу Дніпро-Донбас. Харьківська область поділена на 25 територіально-адміністративних районів, в області - 16 міст, 62 селища міського типу й 1861 село та хутір. Найбільші міста - півторамільйонний Харків, Ізюм і Лозова. Серед інших найбільш значні - Куп'янськ, Чугуїв, Балаклея, Богодухів, Зміїв.
Населення області - близько 3 млн. 170 тисяч чоловік. Міське населення складає 78.7%. Середня щільність населення - 100 чоловік на один квадратний кілометр.
Перлинами області є Краснокутський дендропарк, Наталієвський і Шаровський парення. У Шаровке збереглася відома садиба з пам'яткою палацово-паркової архітектури – двоповерховим палацом, побудованим в першій половині ХІХ століття в готичному стилі. Окрім насолоди від перебування в цілющому мікрокліматі Наталієвки і Шаровки, знайомства в Краснокутськом дендропарке з рослинним світом Японії, Китаю, Західної Європи, Північної і Південної Америки, туристи мають можливість ознайомитися з неповторними експозиціями Пархомовського художнього музею, який називають нашим сільським Ермітажем, оскільки тут зберігаються твори таких відомих в світі художників як Ван Дейк, Ф. Боя, Д. Піранезі, П. Пікассо, Т. Шевченка, І. Шишкин, Ст Маяковський. Яблонськая і так далі .
Селище Гайдар і Коробови Хутора, що на правом бережу річки Сіверський Донець в Змієвськом районі, по праву називають «Харківською Швейцарією»: живописні пейзажі, чудові туристські стоянки для збору грибів і ягодами, рибалкою, багаті мисливські угіддя не поступаються справжнім швейцарським Альпам. Незабутні враження від краси куточків Слобожанщини туристи отримають від відвідин Мохначанських лісів, прохідної долини Пропасти поблизу сіла Задонецкоє, озера Біле і Лиман, Козачої гори, музеїв, які розташовані в селах Соколине і Тарановка. Саме у цьому куточку Харківщини створене Гомільшанський національний парк.
Якнайповніше і оптимальне забезпечення туристських потреб здійснюється через
систему засобів розміщення. Розташування туристичних комплексів і баз відпочинку сконцентроване в першу чергу у Волчанськом, Змієвськом, Печенізькому, Харківському і Чугуївському районах.
У Харківської області визначені основні туристичні екскурсійні маршрути, що за тематичними напрямами охоплюють видатні місця, пам'ятки історії, культури, архітектури і природи, а також пов'язані з життям і діяльністю видатних людей не лише нашої держави, але і усесвітньо відомих.
Художньо-меморіальний музей ім. І.Ю. Ріпина в м. Чугуєві. Експозиції музею розповідають про унікальну історію міста, де народився великий художник. Колекцію музею складають старовинні меблі, одяг, зброя, винагороди, етнографічні матеріали, археологічні знахідки, документи і фотокартки різних років.
Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди
Об’єкти:
Національний літературно-меморіальний музей - Золочівський район, с. Сковородинівка;
Писарівський етнографічний музей під відкритим небом «Українська слобода» - Золочівський район, с. Писарівка;
У цьому чарівному куточку Слобожанщини знайшов свій вічний спочинок світоч української духовності Григорій Сковорода. Хто ж він такий? Як писав І.Франко, «Григорій Сковорода – поява вельми помітна в історії розвитку українського народу, чи не найпомітніша з усіх духових діячів наших XVIII століття». І це дійсно так.
Але з висоти 200 років, які пройшли після смерті мислителя, ми можемо з великою впевненістю сказати, що масштаби цієї постаті виходять далеко за межі XVIII ст. і далеко за межі нашої Батьківщини – України. На сьогоднішній день про Сковороду написано більше 5000 фундаментальних наукових праць. Його твори перекладені більше ніж 15 мовами світу. За своєю популярністю серед науковців і культурної громадськості світу він посідає друге місце після Т.Г.Шевченка. Наша молода держава починає оцінювати заслуги цієї великої людини.
Частина I
Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди
Будинок музею споруджений у XVIII ст. поміщиками Ковалівськими. Архітектор невідомий. У 1790–1794 рр. тут жив і помер великий український філософ Г.С.Сковорода (1722–1794).
У маєтку поміщика Ковалівського А.І. філософ написав лист-заповіт, в якому перелічив свої твори, позначивши найбільш важливі зірочками; написав молитву до Бога за місто Харків, доопрацьовував останні твори "Жена Лотова" та "Потоп зміїн".
У будинку знаходиться меморіальна кімната – "спокійна келія", в якій філософ любив працювати і в яку прийшов закінчити своє життя. У квітні 1794 року саме з Пан - Іванівки Г. Сковорода вирушає в село Хотєтово Бєлгородської області до свого учня і друга М.І.Ковалинського. У цей же час у Пан - Іванівці було написано єдиний прижиттєвий портрет філософа. Господар маєтку А.Ковалівський замовив портрет Г.С.Сковороди харківському художнику А.Лук'янову для М.І.Ковалинського.
Восени 1794 року Г.Сковорода за велінням духу знову повертається в Іванівку, щоб тут закінчити своє земне життя.
У кімнаті будинку А. Ковалівського 29 жовтня (за ст.ст.) 1794 року перестало битися серце філософа. Сьогодні в ній відтворена обстановка, яка оточувала в останні дні його життя.
Будиночок у центрі парку, де мешкав філософ, гостюючи у Ковалівських, був зведений у стилі класицизму і в традиціях часу мав нагадувати вишуканий невеликий храм з двоколонним дорічним портиком під ступінчастим аттіковим фронтоном.
Будинок був місцем перебування визначних особистостей, що становили культурне оточення господарів маєтку – представників родин Ковалівських і Каразіних.
У 1922 році до 200-ліття з дня народження Григорія Савовича село Пан-Іванівка було перейменовано в Сковородинівку. Тут було створено меморіальний парк.
У 2005-2006 роках створена нова експозиція музею, яка розгорнута у меморіальній кімнаті та п'ятьох залах, що знайомить відвідувачів із соціально-економічною обстановкою в Росії і в Україні в XVIII столітті, життям Григорія Савовича, його філософською, поетичною і педагогічною спадщиною, великою просвітительською діяльністю на Україні.
За створення експозиції у 2006 році творчому колективу музею було присуджено Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Г.С.Сковороди.
Указом президента України № 570/2008 18 червня 2008 року музею присвоєний статус Національного.
Частина II
Парк у складі садибно-паркового ансамблю розташований на південній околиці села Сковородинівка (до 1923 р. – Пан-Іванівка, Вільшанська Іванівка) Золочівського району Харківської області, в мальовничій місцевості по схилах двох озеленених балок зі штучними водоймами.
Село вперше згадується у переписі 1732 р. як власність Івана і Якова Ковалівських. Вже за часів Г.Сковороди існував ставок "Завали", пізніше образно названий "Панськими Штаньми", стічні води з якого спадають у болотисту місцину парку.
Парк і сад почали набувати рис класичного розпланування при Іванові Григоровичу Ковалівському (претенденту на харківське полковництво в 1757 р, по скасуванні полкового устрою в 1765 р. вийшов у відставку з чином бригадира). З його сином Андрієм Ковалівським близько приятелював геніальний український філософ Григорій Сковорода, який в останній період життя (1790-1794 рр.) неодноразово мешкав у садибі Ковалівських. Гостюючи в Пан-Іванівці, мандрований філософ захоплюється місцевістю і пейзажним парком: «Нині блукаю у мого Андрія Івановича Ковалівського. Маю моєму чернецтву повне заспокоєння, краще Бурлука. Земелька його нагірна. Лісами, горбами, садками, джерелами розписана. На такому місці народився я коло Лубен». Г.Сковорода в будинку для гостей займав кімнатку з вікнами на південь і на захід, про яку писав: «Але ніщо мені не потрібне, як спокійна келія, де насолоджуюся нареченою моєю – Біблією».