Підвищення ефективності силової підготовки кваліфікованих лижників-гонщиків в підготовчому періоді (стр. 10 из 15)
По досягненні I-го спортивного розряду щільність зв'язків спеціальних силових показників зі спортивними результатами зменшується. Певно, можна передбачити, що існує деякий мінімальний рівень кожного з силових показників і їх суми разом, досягнення якого вже дає можливість показувати спортивні результати високого класу. Якщо спортсмен досяг певного рівня розвитку спеціальних силових показників, то, певне, у нього є інші недоліки (в техніці лижних ходів, в рівні розвитку функціональних можливостей та ін.).
У табл. 8 приведені значення рівнів розвитку спеціальної сили, необхідних для досягнення високих спортивних результатів у лижних гонках (вік 19-23 роки, кваліфікація I розряд - МС), виходячи з аналізу як кореляційних зв'язків, так і динаміки цих показників у спортсменів різної кваліфікації.
Розділ 2. Методи і організація досліджень
2.1 Загальна характеристика методів і обробка даних дослідження
Для рішення поставлених задач використовувалися загальноприйняті і спеціально розроблені методи досліджень.
1. Методи теоретичного аналізу, узагальнення.
2. Методи педагогічного обстеження: спостереження, тестові випробування фізичної підготовленості.
3. Методи педагогічного експерименту.
4. Методи медично-біологічного обстеження, фізіологічні проби.
Обчислювальні, статистичні і інші методи кількісного аналізу і формалізованого представлення даних.
2.1.1 Методи теоретичного аналізу, узагальнення
Вивчення і узагальнення вітчизняної та зарубіжної науково-методичної літератури. При вивченні та аналізі літературних джерел з даної проблеми виявилися основні чинники, від яких залежить результат у лижному спорті, найбільш раціональні, з нашої точки зору, засоби та методи, що застосовуються лижниками-гонщиками різної кваліфікації та спортсменами, представниками інших видів спорту циклічного характеру і видів спорту, пов'язаних з виявом сили. Основна увага була зосереджена на роботах з проблем силової підготовки у спортсменів високої кваліфікації. У зв'язку з цим не менший інтерес мала для нас література з різних питань, пов'язаних з модельними характеристиками (як силовими і спеціальними силовими, так і фізіологічними). Були схилені до аналізу труди, що містять відомості з вивчаємого питання з анатомії, спортивної фізіології, біохімії, біомеханіки, теорії і методики фізичного виховання.
Інтерв'ювання та опит тренерів і спортсменів. При узагальненні досвіду передової спортивної практики враховувалися точки зору ведучих українських, російських і деяких зарубіжних тренерів і фахівців, викладачів ВНЗів та спортсменів. Інтерв'ювання та опит проводилися в основному у формі особистих бесід, аналізу накопиченого в цьому питанні досвіду. Ці дані допомогли глибше і різностороннє вивчити і узагальнити цікавлячи нас питання.
Збір даних, а також бесіди з ведучими тренерами і фахівцями проводилися на змаганнях з лижних гонках, інших видів спорту в багатьох містах України, Росії, а також за кордоном в Болгарії, Італії, Туреччині.
Аналітичний огляд літературних даних і опиту тренерів і спортсменів наведено в гл.1. Огляд охопив 57 літературних джерел. За результатами літературного огляду і опиту оцінено стан проблеми силової підготовки у лижних гонках. Виявлені основні напрями з проблеми, що вивчається. У результаті конкретизована постановка проблеми дослідження і висунена робоча гіпотеза її рішення.
2.1.2 Методи педагогічного обстеження
Педагогічні спостереження. На всіх етапах дослідницької роботи нами широко використовувався метод педагогічних спостережень. Об'єктом цих спостережень з'явився тренувальний процес у лижному спорті, а зокрема, тренувальний процес в групах відділення лижних гонок Харківської ШВСМ, збірна ХДАФК з лижних гонок, збірній Харківської області і УОР №2. Особлива увага була приділена тренуванню, задачею якого був розвиток силових якостей, за допомогою застосування стандартних силових комплексів вправ.
Спостереженням необхідно було виявити, як в процесі тренування змінювалися якісні і кількісні силові показники виконання вправ, а відповідно власне силові показники спортсменів. Нас цікавило, як різні за мірою навантаження (мале, середнє, значне, велике) впливають на організм спортсмена, яка послідовність комплексів в тренувальному занятті більш раціональна і яким чином краще побудувати тренувальний процес в мікроциклах, щоб забезпечити підвищення ефективності останнього.
Для більш детального аналізу тренувального процесу із застосуванням стандартних тренувальних завдань силової спрямованості була вибрана група спортсменів, членів збірної команди Харківської області з лижних гонок (вік 18-24 роки, кваліфікація КМС та I розряд, стаж занять спортом 6-10 років, кількість - 8 чоловік). Оцінку ефективності застосування комплексів вправ силової спрямованості проводили за допомогою найбільш інформативних, з нашої точки зору, тестів і контрольних випробувань, що дозволяють оцінити динаміку як власне силових показників, так і показників, що характеризують спеціальні силові якості лижників-гонщиків.
2.1.3 Методи педагогічного експерименту
Педагогічний експеримент був основним методом досліджень, які проводилися в лабораторіях і природних умовах.
У процесі проведення експерименту вирішувалися наступні задачі: а) вибрати вправи силової спрямованості, що є з нашої точки зору найбільш ефективними і що надають цілеспрямований вплив на робочі м'язи і групи м'язів; б) скласти стандартні комплекси вправ силової спрямованості для основних груп м'язів з урахуванням найбільш ефективного чергування режимів виконання вправ «всередині» комплексу; в) зробити ранжирування навантажень в комплексах (за Платоновим); г) вибрати найбільш оптимальні критерії оцінки власне силової і спеціально силової підготовки лижників-гонщиків; д) оцінити ефективність застосування стандартного комплексу вправ в підготовчому періоді річного циклу підготовки у лижників-гонщиків високої кваліфікації, використовуючи для аналізу результати контроль-вимірювань, випробувань і змагань по ЗФП і СФП серед лижників.
Для оцінки динаміки власне силових показників використовувалися результати спортсменів в окремих вправах, що входять до складу силових комплексів. А для оцінки спеціальних силових якостей спортсменів застосовувалися спеціально підібрані контрольні вправи, що дозволяють оцінити динаміку останніх:
1. Подолання на лижеролерах підйому стандартної довжини і крутості (5-6 і 400 м) з максимальною інтенсивністю навперемінно і одночасно лише руками,
2. «утримання» заданого темпу рухів при змінній роботі руками на стандартному гумовому амортизаторі (сек.),
3. модифікований силовий тест по методиці Карпмана-Мешконіса, що дозволяє оцінити показник «силовий PWC170».
2.1.4 Методи медично-біологічного обстеження
Електрокардіографія. Запис електрокардіограм до і після навантаження проводився на електрокардіографі вітчизняного виробництва по загальноприйнятій методиці в умовах обласного диспансеру і лікарського кабінету Харківської ШВСМ. Функціональні тести і проби. У процесі досліджень ми використали деякі із загальноприйнятих тестів і проб:
1. Середній артеріальний тиск, що є одним з важливих показників гемодінамики. Математично метод обчислення середнього тиску:
АТсист
Середнє АТ = АТдіаст +2
Спостереження показують що при фізичному стомленні середнє АТ підвищуються на 10-30 мм.рт.ст.
2. Дослідження динаміки ЧСС і показника ПФС (показника функціонального стану) по методу Мешконіса.
3. Визначення показника силового PWC170 по модифікованому методу Карпмана:
170 - ЧСС1
PWC 170 = F1+ (F2-F1) х ,ЧСС2 - ЧСС1
де засіб тесту - гумовий, стандартний амортизатор. Висота (L) кріплення - 2 м, довжина розтягнутого амортизатора - 3 м. Навантаження Р1 і Р2 задається за допомогою зміни частоти рухів F1 і F2 роботи з амортизатором одночасним одно кроковим ходом. Величини F1 і F2 підібрані так, що значення ЧСС1 і ЧСС2 відповідають орієнтовно 120 і 150 уд/хвил. Одиницею вимірювання [PWC 170] є частота рухів з амортизатором на пульсі 170 уд/хвил. Тривалість F1 =F2=5 хвил. Час відпочинку між навантаженнями Тотд = 3 хвил. Після виконання Р2 вимірюється значення ЧСС1 разом з ЧСС2. Значення ЧСС вимірюються по методиці Мешконіса (кожні 10 сек. протягом 5 хвил.). Внаслідок останніх вимірювань набуваємо значень ПФС (показник функціонального стан) і графіка динаміки ЧСС в процесі 5-тиминутного відновлення.
ПФС = 600 24 х а - S хі - а ,
Де ПФС - показник функціонального стану,
600 - експерементально встановлена величина,
а - значення ЧСС за 10 сек. з початкового рівня,
хi - значення ЧСС за кожні 10 сек. з трьоххвилинного періоду відновлення,
S|хі - а|- сума абсолютних значень різниць між ЧСС за кожні 10 сек. трьоххвилинного відновлення і початкової ЧСС за 10 сек.
У даній формулі кількісно відображена функціональна значущість ряду приватних показників стаціонарного і перехідного процесів системи регуляції кардіоритму.
За формою відновлення ЧСС при функціональних пробах можна розрізнити три типи кривих. Перший тип - швидке, менше 2-х хвилин, експонентне відновлення до початкового рівня. Другий тип - криві з «перерегулюванням» (негативна фаза пульсу, тобто зниження її в який-небудь момент відновлення нижче початкового рівня). Такі криві свідчать про переважання парасимпатичної вегетативної регуляції, тим більшим, ніж глибше та довше негативна фаза. Третій тип - експонентні криві з часом відновлення більш 2-х хвилин. Вони відображають певне переважання збудливих механізмів рефлекторної регуляції.