Смекни!
smekni.com

Виробництво білкових продуктів харчування в Україні проблеми і перспективи розвитку (стр. 2 из 2)

· Забезпечення промислового ринку України і Криму (виробничі і переробні підприємства харчової галузі, хлібопекарські підприємства, підприємства м’ясопереробчої галузі) якісною повноцінною низьковитратною сировиною і харчовими добавками для виробництва продукції, тим самим збільшивши обсяг продукції, що випускається, підприємствами даного сектора і їхнього асортименту.

· Постачання на підприємства сільськогосподарського комплексу сировини ( соєва лушпайка й окара) для виробництва високоякісних білкових комбінованих сумішей для розвитку і підтримки життєздатності тваринницьких і птахівницьких агрокомплексів України.

Для досягнення поставлених цілей передбачається закупити й експлуатувати єдиний виробничий комплекс по переробці бобів сої. Вартість проекту оцінюється в 781138 доларів США, у т.ч. устаткування на суму 443,14 тис. доларів США.

Планується придбання устаткування російських і українських виробників, вибір яких здійснений на підставі експертного аналізу виробників необхідних типів устаткування, у т.ч. закордонних.

Передумовами для успішного розвитку проекту є наступні положення:

· На базі виробництва дешевих продуктів харчування з бобів сої, що, будучи більш здоровою і високобілковою їжею, у майбутньому замінять дорогі аналоги на тваринній основі, з'явиться можливість організувати постачання малозабезпечених шарів населення України повноцінними продуктами харчування.

· Переваги соєвої переробки такі, що усі відходи, отримані в результаті виробництва, можуть бути використані операторами сільськогосподарського сектора для виробництва комбінованих кормових сумішей. Тому в якнайшвидшій реалізації даного проекту зацікавлені багато агропромислових комплексів і господарства України, що займаються розведенням КРС, птаха, свиней. Створення комплексного виробництва дозволить агрофірмам безперебійно підтримувати нормальний життєвий цикл тварин, і навіть у зимово-весняний період підвищеного попиту на комбікорми.

2. Результати проекту.

Вплив проекту на зовнішнє середовище:

· насичення ринку України дієтичними , з високим змістом

білка, соєвими продуктами харчування, що заміщають імпортні продукти ;

· поліпшення раціону харчування різноманітних шарів населення України, особливо

малозабезпечених;

· профілактика і зменшення захворюваності в Україні;

· забезпечення підприємств харчової галузі повноцінною низьковитратною сировиною і

харчовими добавками, що дозволяють знизити собівартість продукції, вийти на

достатній рівень рентабельності і підтримувати різноманітний асортимент продукції;

· підтримка стабільного економічного становища підприємств агропромислового,

тваринницького і птахівницького комплексів на місцевому рівні;

3. Необхідний обсяг фінансування і забезпечення кредиту.

Необхідний і загальний обсяг інвестицій для реалізації проекту:

Загальний обсяг інвестицій, необхідних для реалізації проекту, складає 0,781138 млн. доларів США . Ця сума включає кредит у сумі 0,681 млн доларів під розрахункові 40 % річних в українських комерційних банках у національній валюті і власні засоби у сумі 100,1 тис. доларів США для фінансування інвестиційних витрат з проекту.

Крім цього, на першому етапі проекту фірма бере на себе виплату відсотків по кредиту, витрати на закупівлю сировини і матеріалів на загальну суму 60 тисяч доларів за рахунок діяльності основного виробництва. Дані витрати погашаються в другому кварталі при виході виробництва на 60% від проектної потужності закуповуваного устаткування.

Кредит може бути забезпечений заставою на суму 920145 доларів США, до складу якого входить оцінна вартість наступних об'єктів: устаткування, що здобувається, (443'145 доларів США), будинок мидийного цехи й інфраструктури (277000 доларів США), устаткування мидийного цеху (200'000 доларів США).

4. Характеристика ринку збуту

Як показали результати маркетингових досліджень, 24,6% опитаних придбали б соєві продукти, якщо їх можна буде придбати так само легко, як і традиційні молочні, а їхня ціна буде нижче традиційних; 31,6% - якщо переконаються, що вони корисніше традиційних. При цьому 47,25% опитаних вважає, що по своїй живильній цінності соєві продукти не уступають традиційним, а 52,75% думають, що це не так. Це означає тільки одне: можливості для завоювання потенційних споживачів сої майже безмежні, оскільки живильна цінність соєвих продуктів - науково доведений факт, перевірений ринком.

Основними ринковими передумовами для успішної реалізації проекту є:

- значна ємність і розмір ринку;

- низька собівартість продукції, планованої до випуску , що у 2-3 рази нижче аналогів тваринного походження;

- можливість захоплення високої частки ринку внаслідок хаотичності його розвитку і присутності на ринку продукції імпортного виробництва, недоступної для малозабезпечених і середніх шарів населення і підприємств - переробників.

- прихильність 90% населення до продуктів вітчизняного виробництва;

- відсутність великомасштабних конкурентів, здатних забезпечити потреби на національному рівні;

- «білковий голод» у країні , зв'язаний із загальним зниженням життєвого рівня населення і доходів ( по даннам Держкомстату, добове споживання белковомістких продуктів -м'ясопродуктів, яєць, молока в Україні менше покладеної норми на 50%);

- наявність великого сегмента, основним рушійним мотивом придбання соєвої продукції якого є профілактика і зменшення рівня захворюваності;

- широкі експортні можливості.

Основними споживачами соєвої продукції є :

1) Споживчий ринок;

- населення (питома вага сегмента - 20% від загального обсягу збуту продукції);

- санаторно-курортні установи, лікувально-профілактичні центри (10%);

- шкільні установи, їдальні ВНЗ, школи, дитячі сади (10%);.

Основні продукти споживання - соєве молоко, соєве борошно, соєва олія, соєві

горішки, йогурт.

Основна стратегія позиціювання продукції серед представників даної цільовий

групи - високоякісні дієтичні, високобілкові продукти харчування,

вартісні характеристики яких у 2-3 рази нижче аналогічних продуктів тваринного

походження.

2) Промисловий ринок.

- підприємства харчової промисловості (м’ясопереробні комбінати, кондитерські фабрики, хлібокомбінати, рибопереробні підприємства) (40%);

Підприємства даного цільового сегмента використовують соєві продукти як заміну сировини і харчових добавок з метою збільшення споживчої цінності продукції, зниження собівартості продукції, що випускається, і підтримки різноманітного асортименту. Основні продукти споживання - соєве борошно, соєва олія, соєве молоко, у т.ч. сухе.

- підприємства агропромислового комплексу (птахівницькі і тваринницькі

ферми, фермерські господарства) (20%)

Підприємства агропромислового сектора використовують продукти переробки сої і відходи (соєвий шрот, окара) у якості комбінованих кормових сумішей.

Основними ринками збуту соєвої продукції є Крим, Україна, країни далекого зарубіжжя. Частка експортної продукції складає 20% від кожного виду продукції ( соєве борошно, соєва олія). У ході реалізації проекту планується захопити 80% частки ринку Криму і 40% ринку України, що забезпечить покриття 30% місткості ринку соєвих продуктів України. Маркетингова програма припускає використання одне- і дворівневої систем збуту, з метою скорочення торгового циклу доставки продукції до споживача і зведення збутових витрат до мінімуму.

З огляду на результати аналізу ринку, обсяги продажів соєвої продукції складуть у 1-й рік реалізації проекту - 3317 тонн, з наступним збільшенням до 8086 тонн/рік у 2-рік після виходу на повні виробничі потужності, передбачені проектом.

Стратегічні переваги проекту полягають у практично необмеженому ринку збуту, оскільки індустрія переробки бобів сої з одержанням і соєвими молочними продуктами в Україні розвита вкрай слабко, а попит на її продукцію в усьому світі, а як показали результати ринкових досліджень, і в нашій країні, характеризується стійкою тенденцією, що збільшується.

Таким чином, український ринок соєвих продуктів є відкритим, і його ємність гарантує збут продукції, планованої до випуску в ході реалізації пропонованого проекту, у повному обсязі.

5. Показники економічної ефективності проекту:

- чистий прибуток (недисконтований, з урахуванням податків, без погашення інвестицій, кредитів за 6 років); 22,9 млн. доларів США

- чистий дисконтирований прибуток (з урахуванням погашення інвестицій, з додаванням амортизаційних відрахувань, 6 років проекту) - 14,7 млн. доларів США, коефіцієнт дисконтування - 0,25

- внутрішня норма рентабельності всього проекту (IRR) - 43%

- коефіцієнт ефективності (СВК) - 1, 26

- строк окупностіBР) -1,5 року (за умови закупівлі вітчизняної сировини)

- 2,8 (за умови закупівлі імпортної сировини)

- індекс прибутковості (Р1) - 4,9

Зроблені розрахунки показників, що характеризують економічну, комерційну і бюджетну ефективність інвестиційного проекту розвитку показали, що проект є високоефективним і привабливої для фінансування, забезпечує зворотність кредитних засобів.

Висновки:

Виробництво соєвих продуктів — це нове явище для України. Перш ніж починати цей бізнес, підприємці в цій галузі радять ретельно подумати. У Києві не рекомендують відкривати виробництво: ринок забитий. Спеціалісти радять відкривати в Луцьку, Тернополі, Чернівцях, Львові. У Західній Україні можна працювати і працювати. Вважається, що практично в будь-якім місті з населенням більш 80 тис. чоловік можна відкривати свій соєвий бізнес.

Вартість сої - 1900 гривень за тонну. Рентабельність виробництва - від 20 відсотків і вище. Чи варто говорити, що на світовому ринку соя є стратегічним аграрним продуктом. У торгівлю культурою залучено 190 країн. Загальний річний обсяг експорту оцінюється такими цифрами: 42,7 млн тонн зерна, 51,4 млн тонн шроту, 7,35 млн тонн олії.

Розвиток ринку сої в Україні - це перспективний напрямок. В усьому світі використовують цю культуру. Соєвий феномен уже багато років привертає увагу вчених, агрономів, фермерів. Розвинуті країни широко використовують культуру для вирішення проблеми одержання білка й олії. У майбутньому соя обов'язково стане коштовним продуктом харчування й у нашій країні.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

  1. Економіка України, випуск №2,1999р.
  2. Економіка України, випуск №4,1999р.
  3. Український журнал Економіст, випуск №9, 2001р.
  4. Український журнал Економіст, випуск №4, 2000р.
  5. Український журнал Економіст, випуск №11, 2000р.
  6. Газета Бізнес, від 17 вересня 2001 року.
  7. Ресурси Інтернет.