Вітри. Восени та взимку в районі переважають північні та західні вітри із загальною силою 5 балів за шкалою Бофорта. Штормові вітри можливі під час проходження антициклонів. На узбережжі та в 20 мильній зоні вітри залежать від топографії, тут можуть спостерігатися сильні вітри, здебільшого у гірських районах узбережжя, де в зимовий період в ніч спостерігаються катабатичні шквали.
На більшій частині узбережжя повторюваність штилів восени має малу вірогідність. Шторми спостерігаються дуже часто.
На узбережжі ймовірні бризи. Береговий бриз починається незадовго до півночі і дме до 9 – 11 ч, після чого змінюється морським бризом, який посилюється до вечора, швидкість його стає максимальною.
Температура та вологість повітря. Над відкритим морем температура в осінньо-зимовий період залежить від північно-західних вітрів та становить від – 2єС на півночі району до 4єС на південному заході та 9єС на південному сході. Цей холодний потік йде з Сибіру але зустрічається із теплою Японською течією. Холодна Камчатська течія зменшує середньорічну температуру біля східного узбережжя Японських островів. В цілому температура залежна від напрямку вітру, мінливі напрямки вітрів притаманні весняним місяцям, коли антициклони вирують дуже часто та теплий тропічний потік змінюється холодним полярним повітрям. Вологість залежить від температури повітря та вона знижується із зниженням навколишньої температури.
Взимку із північно-західними вітрами на північних та західних узбережжях островів Хонсю, Хоккайдо та Курил вологість становить 72-77%, коли на закритих південних та східних узбережжях островів Хонсю та Хоккайдо вологість сягає лише 52-62%.
Тумани та видимість. Восени та зимовий період частота утворення туманів 2% на заході району, 5-6% на північному сході та 1% на південному сході. Велика вірогідність туманів, більше 40%, на південь від Курильських островів де холодна Камчатська течія зустрічає тепле південне повітря. В зимовий період видимість менше 5 миль буває з частотою 30-35% на північному сході та знижується до 10% на південному заході [41, c. 22 - 40].
Хмарність та опади. Кількість опадів в районі значна протягом всього року, та найбільша біля гірських узбережж. Кількість опадів протягом року від 1800-2000 мм на західному узбережжі острову Хонсю до 800 мм в районі Південно- Сахалінська. Середня кількість за рік та за місяць може коливатися в залежності від кількості циклонів та тайфунів.
Більшість опадів в зимовий період випадає у вигляді снігу, у середньому 10 днів зі снігом у місяць, з грудня по середину березня.
Середня хмарність в районі в осінньо-зимовий час 6-7 вісьмох, котра супроводжує зимовий мусон, та біля гірського узбережжя 4 вісьмох[41, c. 22 - 40].
Північна частина Тихого океану. Гідрометеорологічні умови в Тихому океані тим більше розмаїті, чим більше віддалятися від екватору на північ або на південь, особливо в зимовий період. Кількість опадів в різних частинах району дуже відрізняється.
Більшу частину року в північній півкулі переважають північно-східні вітри та напрямки змінюються із проходженням крізь район циклонів [42, c. 26 - 37].
Температура й вологість повітря. Температура повітря над Тихим Океаном залежить здебільшого від температури поверхні води. Коливання температури протягом року від сезону до сезону становлять 5є-10єС. Найнижчі температури зафіксовані на північному заході та становлять 0єС в січні, на північному сході температура сягає 6єС. Середня температура в листопаді добігає 7єС-8єС. Вологість залежить від температури повітря та вона знижується із зниженням навколишньої температури. Восени та взимку вологість повітря становить 79-83% на північ від 40єNта 74-78% між 40єN та 20єN.
Вітри. В осінній та зимовий періоди переважають північно-західні вітри потужністю 5-6 балів на південному заході, ці вітри розповсюджуються здебільшого взимку. Вітри можуть бути мінливими через циклони, які рухаються на північний схід району. На південь від північно-західних вітрів існує пояс 5є завширшки із більш мінливими та слабшими вітрами.
Коливання рівня й припливи. В більшості частин району рівень припливів коливається від 0,5 м до 1,0 м. Тільки на Маркізьких островах рівень заввишки 1,1 м, та найнижчий рівень зафіксований на північних островах Куку. Припливні течії можуть бути значними у протоках між островами та лагунах узбережж.
Течії. В північній частині Тихого Океану загальний напрямок течії на схід, це пояснюється дуже складним рухом океану за часовою стрілкою у північній півкулі. На крайньому північному заході Японська течія прямує на схід, а потім продовжує рух до західного узбережжя північної Америки де стає Північно-тихоокеанською течією, яка діє між 35єN та 50єN. В цю течію входить Алеутська течія, яка сформована холодними водами гілки Камчатської течії, яка рухається на схід.
Хвилювання. Хвилювання в районі викликані домінуючими вітровими системами, але хвилі зибу можуть бути відчутні на далеких дистанціях від районів формування. Комбіновані хвилі заввишки 3,5 м домінують в районі в 40% хитавиць на крайньому північному заході, у 30% хитавиць на крайньому північному сході та лише у 20% на широті 20 єN. На півночі Тихого океану хвилювання загалом середньої довжини, але короткі та довгі хвилі теж ймовірні.
Температура, солоність та щільність води. Температура поверхні шару моря найнижча взимку. Тенденція підвищення температури просліджується з півночі на південь. Коливання температури протягом року від сезону до сезону становлять 8є-10єС на півночі. Найвища середньо місячна температура поверхні шару моря відмічається у серпні, найнижча у січні.
Солоність поверхні шару моря на півночі коливається від 35,20 о/оо до 36,40о/оо.
Щільність морської води зростає при віддаленні від екватору із 1,022 г/см3 до 1,025 г/см3 на півночі. Солоність води біля узбережжя залежить від кількості опадів та річок, які впадають в океан [42, c. 26 - 37].
Тумани та видимість. Восени та зимовий період частота утворення туманів між широтами 30єN та 50єN 3-5%. В зимовий період погана видимість часте явище, в більшості випадків це зумовлено циклонічною діяльністю, видимість падає до нульової.
Хмарність та опади. Кількість опадів в районі значна протягом всього року. Середня кількість за рік та за місяць може коливатися в залежності від кількості циклонів. Більшість опадів в зимовий період випадає у вигляді снігу, у середньому 10 днів зі снігом у місяць з грудня по середину березня.
Середня хмарність в районі в осінньо-зимовий час 6-7 вісьмох.
Тихоокеанське узбережжя Центральної Америки. Гідрометеоро-логічні умови в районі міняються із просуванням з півдня на північ району, найбільш контрастним є перепад температур від тропічних до помірних на півночі, та заморозків в зимовий час. Інтенсивний північно-тихоокеанський антициклон викликає різкі зміни в погоді в північній частині району. Така циркуляція повітря в районі має ефект прохолоди влітку та тепла взимку. З травня по листопад регіон між широтами 10єN та 30єN знаходиться під впливом тропічних штормів. Восени та зимовий період гідрометеорологічні умови ускладнюються: збільшується швидкість вітру, частіше формуються тумани, що приводять до погіршення видимості, зростає повторюваність сильного хвилювання.
Температура й вологість повітря. На північ від широти 16°N найхолодніший місяць – січень. Але температура взимку може коливатися в залежності від зміни напрямку повітряного потоку, холодного або теплого. На крайньому північному заході району найнижча зимова температура повітря сягає 7°С. Також на півночі району середня температура повітря відрізняється від середньої температури води лише на 1-2°С за винятком деяких узбережних районів [38, c. 26 - 37].
В узбережних районах перепади температури більш помітні ніж у відкритому морі та залежать від денних та нічних бризів, із чіткою добовою та сезонною варіацією.
Відносна вологість повітря залежить від змін температури повітря. Зранку, коли температура повітря найнижча, показник вологості найвищій, та вологість сягає мінімуму після обіду. Відносна вологість повітря протягом майже всього року становить у середньому у відкритому морі 80-85%, а на узбережжі зранку 95%, а наприкінці дня 75%.
Течії. В північній частині Тихого Океану загальний напрямок течії - на схід, це пояснюються дуже складним рухом океану за часовою стрілкою у північній півкулі. На крайньому північному заході Японська течія прямує на схід, а потім продовжує рух до західного узбережжя північної Америки де стає Північно-тихоокеанською течією, яка діє між 35єN та 50єN. В цю течію входить Алеутська течія, яка сформована холодними водами гілки Камчатської течії, яка рухається на схід. Біля каліфорнійського узбережжя від широти 48єN на південь спрямована Каліфорнійська течія. Подекуди, особливо взимку з’являється протитечія під назвою Узбережна Течія Девідсона, яка прямує вздовж узбережжя починаючи від Сан Дієго до острова Ванкувер.
Вітри. В цілому розмаїття вітру залежить від положення та інтенсивності північно-тихоокеанського антициклону. Восени та взимку антициклон приносить у район, на північ від широти 30єN, мінливі та сильні вітри з напрямком від південно-східних до північно-західних [38, c. 26].
Бризи найбільш розвинені взимку на узбережжі біля широти 40єN та на північ. Важливо згадати про розмаїття локальних вітрів, яки мають постійну дію протягом року, але більшість цих вітрів розповсюджена біля екватору та в тропічній зоні, які знаходяться поза зоною, яка розглядається в даній роботі.