Вітри силою 8 балів та вище формуються навкруги біля тропічних штормів та ураганів.
Ці шторми здебільшого розвиваються між широтами 10єN та 30єNна захід від Мексиканського та Центрального Американського узбережжя. Восени та взимку кількість вітрів силою 7 балів та вище сягає 24% на крайньому північному заході та 5% на широті 30єN.
Тумани та видимість. Тумани в даному районі — звичайне явище на північ від широти 35єN влітку та восени. Тумани формуються, коли тепле та вологе повітря охолоджується Каліфорнійською течією. Найбільша кількість туманів зафіксована на узбережжі Каліфорнії проміж широт 36єN та 40єN, де їх повторюваність сягає 10-20% в усі місяці окрім квітня, травня та листопада. Натомість від липня до жовтня найбільша вірогідність туманної погоди [38, c. 38 - 48].
Видимість на південному сході району дуже знижується під час сильних злив, та на півночі району біля теплих та холодних фронтів.
Коливання рівня й припливи. Дуже важливо відмітити характеристики припливних явищ протягом західного узбережжя сполучених штатів, які мають дуже різномаїтий характер, в середньому висоти від 0,3 м до 0,9 м на півдні та від 1,5 м до 2,3 метрів на узбережжі Каліфорнії. Розмаїття посилюється із фазами та склоном луни. В районі порту Лонг Біч припливи носять полу добовий характер.
Швидкість припливних течій у відкритих берегів звичайно не перевищує 2 вузлів, але в затоках вона значно збільшується; швидкість сізігійних приливних плинів тут сягає іноді 3-4 вузлів.
Хвилювання. Хвилювання в районі викликані домінуючими вітровими системами, але хвилі зибу можуть бути відчутні на далеких дистанціях від районів формування. Хвилі заввишки 3,5 м домінують в районі взимку - 25-30% на крайньому північному заході, та зменшується кількість до 20% біля 40єN, та лише у 7-10% на широті 30єN. Взимку домінують хвилі із заходу та півночі з частотою 14% та висотою 4 м та вище.
Хвилювання від тропічних штормів не притаманні сезону, який описується в розділі.
Температура, солоність і щільність води. Найнижча температура в районі в січні та лютому, та найнижча у серпні, відповідно 6°С та 12°С. У південній частині району температура майже незмінна протягом року, становить 26°С. На загальну картину температурного режиму впливає холодна Каліфорнійська течія.
Солоність поверхневого шару моря змінюється на протязі всього району та становить 32,00о/оо біля узбережжя на північному сході та 33,00о/оо біля узбережжя південного сходу, та виростає до 34,50о/оо на вході до Каліфорнійської затоки та 35,00о/оо в океані на захід від району.
Щільність поверхневого шару моря різна протягом року та становить у лютому 1,02575 г/см3 на півночі району та 1,02275 г/см3 на півдні.
Метеорологічні дані проміжних пунктів на шляху руху судна наведені у таблиці у додатку Е.1.
Острови і протоки, глибини та рельєф дна. Південне узбережжя Корейського півострова простирається на північний схід від острова Джешу До на південно-західному кінці до західного каналу Корейської протоки повз острову Цусіма. Континентальний шельф Корейського узбережжя вузький, приблизно 30 кілометрів. Він має мало особливостей на відмінку від Корейського плато із глибиною 1000 м.
Корейська протока із островом Цусіма посередині завширшки приблизно 200 кілометрів. Західна протока між південно-східним узбережжям Кореї та Цусимою значно глибша та вузша ніж східний канал протоки між Цусимою та північним узбережжям острова Кюсю. Мілина у 227 м існує поблизу Цусіми у західному каналі протоки. Мілини вздовж Кореї та Хонсю з’єднуються формуючи мілини від 120 до 140 метрів в глиб. Залишки на дні протоки та вздовж Кореї сформовані піском різної товщини. Мілкі частини піску приносить із гирла китайської річки Чанг Джианг.
Басейн Японського моря займає територію у 978000 км2 із максимальною глибиною 3742 м, та середньою глибиною 1752 м. Існує 3 басейни в Японському морі – Японський Басейн на півночі, глибиною більш ніж 3000м, Басейн Ямато, 2500 – 3500 м вглиб, на південному сході, та Басейн Цусіми, 1500 – 2500 м вглиб. На півдні від басейнів Ямато та Цусіма простирається мілкий континентальний шельф, із глибинами 120 м. Найбільш складна топографія шельфу у південній частині Японського моря. Тут головна особливість дну – це Підйом Ямато, який сформований Мілиною Ямато та Північною Мілиною Ямато, найвища частина яких здіймається на 200 м під рівнем моря. Характер покриття дну – великий та середнього розміру пісок, у більшості походженням із ламаних ракушок.
Вулканічна діяльність. Острови Японії розташовані на місті стику трьох тектонічних платформ – Євразійська Платформа, Тихоокеанська Платформа та Філіппінська Платформа. Тертя та рух платформ визивають чисельні землетруси, які формують цунамі. Але із усього району найбільш сейсмічно-активним районом є тихоокеанське узбережжя острова Хонсю.
Засоби навігаційного устаткування. Південне узбережжя Кореї, узбережжя Японії та прилеглі острови дуже добре забезпечені засобами навігаційного устаткування. Маяки та знаки, що світять, встановлені на підходах до портів, найбільш виступаючих мисах та на узбережжі Кореї та Японії. Велика чисельність радіомаяків, але слід зазначити, що існує тенденція до згортання радіо функцій, або встановлення систем АИС.
Засоби звукової (туманною) сигналізації рясно розташовані на узбережжях Кореї та Японії, де погана видимість переважає більшу частину року. Положення засобів навігаційного устаткування оперативно змінюється із розвитком та поглибленням фарватерів розширенням та будуванням портів й узбережної зони. Тому на надійність місцезнаходження буїв та інших навігаційних засобів можна сміливо покладатися особливо у погану погоду або при зниженні видимості [41, c.182].
Північна частина Тихого океану - глибини, рельєф дна і ґрунт. У топографічному плані дно Тихого Океану можна розділити на три чітких райони. Середній регіон, який можна характеризувати як простори басейни глибинного рельєфу, у середньому від 4000 м до 5500 м, найглибші райони розташовані на півночі Тихого Океану, де виміри вказали глибину 6685 м. Також тут можна зустріти Океанічні підйоми, зони розламу та хребти, які роз’єднують басейни, океанічні гірські масиви, мілини та рифи [42, c.142].
Східно-тихоокеанський підйом – є частиною глобальної хребтової системи, яка простягнулася від Каліфорнійської Затоки до півдня Нової Зеландії. Глибини в східній частині становлять менше ніж 4000 м.
Зони розламів, місти та басейни. Розлами взагалі пролягають під прямими кутами до океанських хребтів. Вони можуть бути 1000 миль завдовжки, але тільки не більш 60 миль шириною. Деякі зони сейсмічно активні. У північній частині Тихого Океану існує декілька довгих неактивних зон розламів, які простягаються на захід від узбережжя північної Америки до довготи Гавайських Островів.
Океанічні гірські системи. Підводні гори в цьому районі дуже розповсюджене явище. Майже всі вони мають вулканічне походження та не менш ніж 1000 м висотою над рівнем дну. Але ні один із цих масивів не заважають навігації.
Склад морського ґрунту. В більшості випадків тихоокеанське дно вкрите пелагічними залишками, які сформовані глиною та останками плаваючих рослин та тварин. Також багато металічних залишків від вулканічної діяльності.
Вулканічна активність. Не дивлячись на те, що майже усе тихоокеанське дно вкрите залишками вулканічної активності, останній раз коли була зафіксована активність вулкана в 1981 на банці Макдональд у південній півкулі.
Засоби навігаційного устаткування в районі не чисельні через відсутність навігаційних небезпек [42, c.142-144].
Острови та протоки. На шляху здійснення переходу крізь район немає островів та проток. Перехід здійснюється вдалині від Алеутських островів.
Тихоокеанське узбережжя Центральної Америки. Глибини, рельєф дна і ґрунт. Біля Затоки Сан Дієго континентальний шельф простирається лише на 10 міль, але має дуже цікаві особливості. На широті порту Лонг Біч шельф знову розширюється але на північному заході від Санта Монікі шельф здебільшого вузький та кам’янистий та містить залишки нафти. В цілому морське дно в районі паралельний по формі, із елементами, які спрямовані в одному напрямку із береговою лінією.
Землетруси та руйнівні хвилі. Регіон є дуже сейсмічно активним особливо Мексиканське узбережжя та Центральна Америка. Але північні райони із меншою концентрацією активності.
Цунамі. На відкритих просторах руйнівні хвилі можуть з’являтися без попередження. Ефект є найбільш руйнівним коли хвиля находить на вузький узбережний шельф. Ці хвилі можуть бути викликані сейсмічною активністю, яка має епіцентр у тисячі миль вдалину.
Порти і якірні місця. Західне узбережжя Північної Америки має розгалужену систему великих портів, найбільшими з яких є порт Лос-Анджелес та Сан-Франциско. Порти є гарно оснащеними та добре захищені від погодних умов в океані круглий рік [38, c.235-237].
Для отримання оперативної інформації про погоду і зміни в навігаційній обстановці по маршруту проходження судна необхідно організувати систематичний прийом гідрометеорологічних і навігаційних повідомлень по радіо. Факсимільні карти, прогноз погоди, гідрометеорологічні та навігаційні попередження, а також передавальні станції НАВТЕКС наведені у таблицях додатків Е.2, Е.3, Е.4 [53, c.132, с.176].