Реферат на тему:
Митна служба, підприємства-декларанти, Митні ліцензійні склади
Державна митна служба України (ДМСУ) створена у 1996 році указом президента на базі ліквідованого Державного митного комітету України, який функціонував з 1991 року.
Структура ДМСТ включає центральний апарат, який здійснює загальне керівництво, 51 митницю (з них 9 регіональних і 5 прямого підпорядкування), майже двісті митних постів, а також спеціалізовані митні установи та організації.
Основними завданнями ДМСУ є:
• захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;
• контроль за дотриманням вимог митного законодавства України;
• використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки і створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;
• удосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
• здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів України і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків інтересів держави на зовнішньому ринку;
• створення сприятливих умов для прискорення товарообороту та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України;
• боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенням митних правил.
Згідно з поставленими завданнями ДМСУ виконує функції, що стосуються просування товарів:
• здійснює митно-тарифне і нетарифне регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України;
• вносить у державний бюджет мито й інші кошти від діяльності митних органів;
• створює, реорганізовує та ліквідовує митниці, спеціалізовані організації;
• організовує реконструкцію і будівництво пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення;
• інформує суб'єктів ЗЕД і громадян про митне законодавство України, законодавчі акти;
• веде митну статистику;
• забезпечує реалізацію заходів щодо захисту прав споживачів товарів, які імпортуються в Україну;
• захищає товарний ринок України від контрабанди.
Митниця є державним органом, який входить у єдину систему Державної митної служби України (ДМСУ) і забезпечує контроль за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів, транспортних засобів, грошей і валютних цінностей, а також здійснює митне регулювання і справляння мита, митних зборів та ін.
Митниця — це юридична особа, але її структуру, штатний розклад, фонд оплати праці, посадові оклади керівникам і персоналу митниці затверджує ДМСУ.
Залежно від підпорядкованості митниці України поділяються на:
• регіональні митниці;
• митниці прямого підпорядкування;
• митниці.
Регіональна митниця здійснює комплексний контроль за дотриманням митного законодавства, забезпечує керівництво і координацію роботи митниць та організацій ДМСУ у своїй зоні діяльності.
Митниця прямого підпорядкування підзвітна безпосередньо ДМСУ, наприклад, Бориспільська і Севастопольська митниці.
Митниця підпорядковується регіональній митниці відповідно до загальних зон її діяльності.
Залежно від розташування на території України митниці поділяють на прикордонні та внутрішні.
Митний пост є структурним підрозділом митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів. Митні пости створюються ДМСУ за поданням регіональних митниць.
Пункт пропуску — це територія прикордонної залізничної, автомобільної станції, порту чи аеропорту з комплексом споруд, будівель та інженерно-технічних засобів, де здійснюються різні види контролю з метою пропуску через митний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Пункти пропуску класифікують за різними ознаками:
• за видами транспортного сполучення — залізничні, автомобільні, морські, річкові, поромні, повітряні, пішохідні;
• за характером транспортних перевезень — пасажирські, вантажні, вантажопасажирські;
• залежно від категорій поїздок — міжнародні, міждержавні, місцеві;
• за режимом функціонування — постійні, тимчасові, цілодобові, з роботою в обумовлені години.
Пункт пропуску має кілька зон, в яких працюють різні контрольні служби. Вони здійснюють такі види контролю: прикордонний, митний, контроль за рухом автотранспортних засобів, контроль у цілях безпеки цивільної авіації, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарнии, екологічний, контроль за вивезенням з України культурних цінностей та ін.
У зонах прикордонного і митного контролю прикордонні війська разом з митними органами встановлюють режимні правила. Вони є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами всіх контрольних служб. Загальна координація роботи в пунктах пропуску покладена на прикордонні війська.
У пунктах пропуску заборонено розміщувати будівлі, споруди та інші об'єкти, які не стосуються здійснення контролю, особливо в зонах прикордонного і митного контролю. Розміщення підприємств сфери обслуговування громадян здійснюється після узгодження з прикордонними військами і митними органами.
Об'єкти інших контрольних служб (ветеринарної, фітосанітарної та ін.) розміщуються за межами зон прикордонного і митного контролю.
Діючим законодавством встановлено, що вантажі переміщуються через митний кордон України під митним контролем і підлягають обов'язковому декларуванню митному органу, який проводить митний контроль і оформлення таких вантажів.
Декларування — це подання в установленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також даних, необхідних для митного оформлення і митного контролю. Уніфікованим документом, який містить необхідні дані про товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України в рамках експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД).
ВМД — документ, який містить відомості про переміщення через митний кордон України товарів або майна, про відправника, одержувача і декларанта, вантаж, мету, спосіб і порядок переміщення вантажу через кордон, умови поставки, способи розрахунків та інші відомості, необхідні для митного оформлення і стягнення мита.
Декларувати товари та інші предмети і подавати їх митним органам для оформлення мають право:
• власник товарів;
• підприємство, що здійснює декларування на підставі договору (підприємство-декларант).
Якщо власник товарів неспроможний сам заповнити вантажну митну декларацію і оформити товари, він звертається за допомогою до підприємства-декларанта.
За договором власник товарів передає підприємству-декларанту право від свого імені за рахунок власника товарів здійснювати такі операції:
• декларувати товари та інші предмети;
• подавати митниці документи, необхідні для митного оформлення;
• пред'являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;
• забезпечувати сплату митних платежів (мита, митних зборів, акцизного збору, податку на додану вартість);
• оскаржувати рішення митних органів.
Для здійснення декларування на підставі договору підприємству-декларанту необхідно мати:
• свідоцтво про визнання його декларантом;
• штатних осіб, уповноважених на декларування, які отримали кваліфікаційні свідоцтва (цих осіб називають митними брокерами).
Для отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом необхідно подати до місцевої митниці:
• заяву на ім'я голови ДМСУ;
• заяву на ім'я начальника місцевої митниці;
• копії установчих і реєстраційних документів підприємства;
• довідку з банку про наявність рахунка і відсутність заборгованості;
• копію платіжного доручення про перерахування коштів за отримання свідоцтва.
Місцева митниця розглядає заяву і перевіряє відомості про підприємство. Після перевірки митниця готує лист-узгодження про доцільність видачі свідоцтва чи відмовляє в його видачі.
Пакет документів та лист-узгодження надсилаються ДСМУ, яка розглядає справу про видачу свідоцтва протягом ЗО днів. Голова ДМСУ видає наказ. Свідоцтво підписується його заступником і передається підприємству.
Свідоцтво діє безстроково за умови щорічної перереєстрації.
Кваліфікаційне свідоцтво видається фізичним особам (митним брокерам), які пройшли навчання і здали екзамени в місцевій митниці. Екзамени проводяться з метою визначення достатності рівня знань кандидатів та їх кваліфікації для здійснення декларування. Кваліфікаційне свідоцтво дійсне лише в зоні діяльності тієї митниці, яка його видала.
Митний ліцензійний склад — це спеціально призначене та обладнане приміщення для зберігання під митним контролем ввезених з-за меж митної території товарів без справляння мита та інших податків протягом їх зберігання на складі, а також товарів, що вивозяться за межі митної території України.
Власниками митних ліцензійних складів є суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на право відкриття та експлуатацію митного ліцензійного складу.
Митний ліцензійний склад може бути відкритого або закритого типів:
• митний ліцензійний склад відкритого типу — склад, який може використовувати для зберігання товарів будь-яка особа (за договором із його власником);
• митний ліцензійний склад закритого типу — склад, який використовується для зберігання товарів, що належать тільки власнику складу.
Приміщення митного ліцензійного складу має відповідати таким вимогам:
• обов'язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізацій, що виведені на пульт організації, яка здійснює охорону митного ліцензійного складу (охоронна сигналізація повинна виключати можливість проникнення на територію митного ліцензійного складу без її реагування);