Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки (стр. 11 из 25)

Роль різних видів підприємств, що надають послуги відвідувачам, у рамках індустрії туризму неоднакова. Переміщення являє собою найбільш характерну рису подорожей, що зумовлює надзвичайно велике значення транспорту.

Корінні зміни на транспорті в ХІХ ст. поклали початок сучасному туризму. Промисловий переворот у Західній Європі й Північній Америці ознаменувався появою механізованих залізниць і водного транспорту.

В 1807 р. по ріці Гудзон пішов перший колісний пароплав «Клермонт», а через 30 років відкрилося регулярне морське сполучення між Лондоном і Нью-Йорком. В 1838 р. пароплав «Грейт Вестерн» перетнув Атлантичний океан з 68 пасажирами на борту.

У міру розширення стійких трансатлантичних транспортних зв'язків зростав потік подорожуючих осіб. До кінця століття зі США виїжджало до 80 тис. чоловік у рік. У цей же час з'являються перші міжконтинентальні групові тури. В 1866 р. були організовані поїздки двох груп англійських туристів у США, а на наступний рік пароплав «Квейкер Сіті» відправився в п’ятимісячну морську подорож, взявши на борт 60 чоловік. Серед них перебував Марк Твен, що описав свої дорожні враження в книзі «Простаки за кордоном».

Але вершиною всіх перетворень у виробництві став залізничний транспорт на паровій тязі.

Зміцнення транспортної системи сприяло подальшому розвитку туризму вшир і вглиб. Туристська діяльність активізувалася з ростом швидкостей пересування. Механізація транспорту означала велику перемогу людини над простором і часом. Підвищення швидкості пересування звело до мінімуму вплив фактору віддаленості місць відпочинку й поліпшило їхню транспортну доступність. Дорога ставала менш стомлюючою, а сама поїздка більш зручною і приємною [33].

Важливе значення для росту туризму мала комфортабельність механізованих транспортних перевезень.

На відміну від ґрунтових шляхів залізниці, за свідченням перших пасажирів, забезпечували разюче рівний рух, майже без поштовхів, так що можна було читати або навіть писати. Значно покращилася і якість обслуговування пасажирів у дорозі. Пасажирські вагони, що спочатку представляли собою візка без даху із установленими поперек ослонами, були вдосконалені в США - країні з виснажливою довжиною перевезень і підвищених вимог до комфорту з боку пасажирів далекого повідомлення. Конкуренція, що розгорнулася між залізничними компаніями за клієнта, призвела до появи на початку 70-х років ХІХ ст. розкішно обладнаних спальних вагонів першого класу з організацією харчування в дорозі. Відтепер далекі відстані не були перешкодою для подорожуючих осіб і долалися зі зручностями й задоволенням.

Одним із ключових питань розвитку туризму була й залишається безпека пересування. Боротьба за безпеку руху по рейковому шляху почалася ще до випробування першого паровоза. Завдяки технічному вдосконаленню й обережностям рух по залізниці був набагато безпечніше, ніж при ямській гоньбі по гужових дорогах. Статистичні дані свідчать, що з розвитком залізничного сполучення безпека подорожі збільшилася в 15 разів. Інакше кажучи, щоб один раз потрапити в залізничну катастрофу, пасажир повинен був їздити в кур'єрському поїзді, не виходячи з вагона, рівно 100 років. А самим переконливим доказом надійності технічної системи стало стрімке зростання обсягу пасажироперевезень.

ХХ століття зробило справжній переворот у сфері дозвілля, багато в чому обумовлений новим стрімким ривком у розвитку технічних засобів масової комунікації. Після Першої світової війни роль каталізатора туризму перейшла від залізничного до автомобільного транспорту. До цього часу залізниці втратили значення стимулюючого фактору й перетворилися в стримуючий початок міжнародного туризму. Туристський простір був обмежений окремими невеликими ділянками, строго прив'язаними до залізничних магістралей. Подальше його розширення вимагало мобільних засобів пересування, що дозволяють проникати в глиб території. Таким засобом став автомобіль [50].

Перші автомобілі не відрізнялися високою швидкістю. Але завдяки своїй мобільності вони робили доступною будь-яку точку заселеного простору, сприяючи розосередженню туристських потоків.

До 20-х років ХХ ст. у США кожен населений пункт із чисельністю жителів більше 5 тис. чоловік був з'єднаний із загальною мережею магістральних шляхів сполучення дорогою із твердим покриттям й у такий спосіб залучений у сферу туристської діяльності.

Автомобіль мав й інші переваги перед залізницею. Він забезпечував не тільки свободу переміщення, але гнучку організацію туристських поїздок. Подорожуюча особа сама визначала маршрут, місця зупинок і час перебування в дорозі. Поступово автомобіль перетворився в головний засіб пересування на короткі й середні відстані, істотно потіснивши залізничний транспорт. З початком автомобілізації й будівництвом упоряджених доріг у США обсяг пасажироперевезень по залізницях зменшився наполовину. Усе більше людей відправлялися за місто на уік-енд на власних автомашинах.

Одночасно з автомобільним розвивався інший, новий вид транспорту - авіаційний, котрому призначено було зайняти домінуюче місце в перевезеннях туристів на далекі відстані понад 500 км. До кінця 30-х років авіакомпанії світу обслуговували лінії загальною довжиною більше 560 тис. км, а кількість пасажирів перевищило 23 млн. чоловік.

Використання високошвидкісних машин великої місткості призвело до значного скорочення питомих експлуатаційних витрат ( на один пасажиро-кілометр). Різко знизилися тарифи. Якщо в середині 50-х років вартість перельоту з Америки в Європу туди й назад перевищувала $1000, то на початку 60-х років вона зменшилася в 3-4 рази [49].

Зміни на повітряному транспорті, що забезпечили економію часу й грошей людей на перевезення, супроводжувалися бумом міжнародного туризму. Віддалені дистинації стали доступні більш широкому колу подорожуючих осіб. За даними Міжнародної організації цивільної авіації,

авіаподорожі зростають випереджальними темпами, за період з 1990 по 2004 р. у середньому на 10% за рік [32]. Розширення ринку авіаперевезень і міжнародних туристських потоків - два взаємозалежних процеси, які найкраще характеризують сучасний стан світового туризму (див.рис.4).

Рис.4. Динаміка повітряних перевезень, 1990-2004 рр.

Завдяки безперервному вдосконалюванню рухомого складу, стаціонарних транспортно-технічних споруджень і проведенню продуманої тарифної політики, авіації зайняла лідируючі позиції на ринку транспортних послуг. Вона відтіснила на друге місце залізниці, пригальмувала розвиток автомобільного транспорту й завдала величезної шкоди морським пасажирським перевезенням, що зменшило число подорожуючих по морю.

Сучасний етап розвитку транспорту й туризму характеризується глибокими змінами на повітряному транспорті, пов'язані з його лібералізацією. Її суть у тім, що авіакомпанії США стали першою країною на Заході, що відмовилася від державного регулювання повітряного транспорту.

Лібералізація авіаперевезень вплинула на туризм. По-перше, були зняті обмеження на обслуговування повітряних маршрутів. Високі чисті прибутки зробили сферу авіаперевезень дуже привабливою, і багато нових авіакомпаній з'явилося з початку процесу дерегулювання. Загострення конкурентної боротьби між ними змінило стратегію підприємств авіатранспорту відносно туризму, що розглядається тепер як перспективний ринок збуту транспортних послуг [33].

4.1.3 Розміщення й харчування туристів

ВТО визначає засіб розміщення як будь-який об'єкт, що регулярно або епізодично надає туристам місця для ночівлі. По стандартній міжнародній класифікації всі засоби розміщення підрозділяються на дві категорії - колективні й індивідуальні (табл. 3.2 ).

Колективні засоби розміщення туристів. До них належать готелі й аналогічні заклади, спеціалізовані заклади, інші колективні засоби розміщення. У кожному з них число місць повинне перевищувати встановлений мінімум, об'єкт розміщення повинен мати єдине керівництво, а керування їм будуватися на комерційній основі.

Готелі - головний, класичний тип підприємств розміщення туристів. Один з основних її ознак полягає в наявності номерів. Готелі надають набір обов'язкових послуг: щоденне заправлення ліжок, прибирання номерів і санітарних вузлів, а також широкий перелік додаткових і супутніх послуг [50].

Таблиця 3.2

Стандартна класифікація засобів розміщення туристів

Категорії	Розряди	Групи
1.Колективні засобирозміщення туристів2. Індивідуальнізасоби розміщення туристів	1.1.Готелі й аналогічні заклади1.2. Спеціалізовані заклади1.3. Інші колективні засоби розміщення2.1. Індивідуальні засоби розміщення	1.1.1. Готелю1.1.2. Аналогічні заклади1.2.1. Оздоровчі заклади.1.2.2. Табору праці й відпочинку1.2.3. Суспільні засоби транспорту1.2.4. Конгрес-центри1.3.1. Житла, призначені для відпочинку1.3.2. Площадки для кемпінгу1.3.3. Інші колективні засоби розміщення2.1.1. Власні житла 2.1.2. Орендовані кімнатиу сімейних будинках2.1.3. Житла, орендованіу приватних осіб або агентств2.1.4. Розміщення, що надається безкоштовно родичами або знайомими2.1.5. Інші види розміщення на індивідуальнійоснові.

Існують різні класифікації готелів. У теорії й на практиці готельного господарства широко поширений розподіл готелів на групи, виходячи з надаваних ними побутових зручностей і набору послуг. Ці класифікації встановлюють відповідність категорій готелю прийнятому стандарту обслуговування. За підсумками атестації кожного готелю присвоюється певний розряд, що залежить від кількісних й якісних характеристик її будівлі, номерного фонду, інфраструктури, системи життєзабезпечення, а також рівня комфорту, асортиментів основних, додаткових і супутніх послуг, кваліфікації персоналу, культури сервісу.