У другій половині ХХ ст. змінився сам стереотип життя людини. На зміну тому, який можна було охарактеризувати як статичний, коли основна маса населення роками не залишала свого будинку, приходить новий, динамічний стереотип життя. Зміна обстановки стає в сучасних умовах бурхливого міського ритму життя вкрай необхідною. Чим більше місто, тим виразніше відчувається ця потреба, оскільки відпочинок за місцем проживання погано відновлює сили.
При сучасних темпах праці й життя витрати на відпочинок, які особливо пов'язані з подорожами, швидко переходять у розряд необхідних.
Позитивний вплив на розвиток міжнародного туризму робить розширення соціального складу туристів, що стало можливим завдяки поліпшенню умов оплати праці, збільшенню тривалості оплачуваної відпустки, наданню робітникам та службовцям різних соціальних гарантій і пільг за рахунок підприємств і профспілок.
В 70-х роках у промислово розвинених країнах виникла тенденція до розподілу відпустки на дві частини, що дає можливість протягом року зробити дві подорожі - одну взимку й другу влітку.
Розвитку туризму сприяє також і зниження вікового порогу для виходу на пенсію, що (з урахуванням збільшення тривалості життя) привело так званого туризму «третього віку».
У подорожах бере участь і молодь, що сприяє активізації підліткового і юнацького туризму.
До соціально - економічної групи передумов розвитку міжнародного туризму можна віднести також підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, знайомство з побутом, культурою, історією інших країн і народів.
Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей проявляється в розширенні наукових і ділових контактів, вираженням якого є розвиток нових видів міжнародних туристських зв'язків - наукового (конгресійного) і ділового туризму [4].
3.5 Демографічні
Демографічні фактори також впливають на розвиток міжнародного туризму. У результаті росту народонаселення планети збільшується світовий туристський потенціал, у туристську діяльність втягуються нові людські ресурси. До демографічних факторів також відносяться: постійно зростаючий взаємний інтерес народів у різних країнах, що мають спільну або родинну мову або зв'язаних спільністю історії й культури (етнічний туризм); підвищений попит на участь у спеціалізованих поїздках осіб однієї професії або суспільної функції (спеціалізований туризм). Крім того, розвитку туризму сприяє зростаюче число самотніх дорослих, збільшення числа працюючих жінок, тенденція до більш пізніх шлюбів, ріст числа бездітних родин [9].
3.6 Матеріально - технічні
Великий вплив на ріст туризму й розширення його соціальної бази роблять матеріально - технічні фактори. Основні з них пов'язані з розвитком засобів транспорту, розміщення, зв'язку, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі, сервісу.
В останні десятиліття в результаті науково-технічного прогресу транспорт став більш швидким, безпечним, комфортабельним.
Специфічна особливість транспортних зв'язків - їхній інтеграційний характер, тому що вони перетворюють світ у єдиний простір, поєднують окремі країни й континенти в єдине ціле. Для міжнародного туризму найбільш важливе забезпечення зв'язків між місцевими, національними й міжнародними засобами переміщення, щоб туристські подорожі не мали розривів у транспортному повідомленні. Поряд із цими вимогами зростає значення і якісні показники - швидкості, технічної безпеки транспортних засобів, які перетворюються у фактори, що мають вирішальне значення у виборі туристами того або іншого засобу пересування.
Основними видами транспорту в туризмі є авіація, автобуси й автомобілі, теплоходи морські й річкові, поїзди.
Матеріальна база, призначена для розміщення туристів, займає одне з основних місць при формуванні туристської інфраструктури. Мова йде про готелі, мотелі, пансіонати, кемпінги, туристські села, приватні квартири.
Швидкий розвиток туризму в другій половині ХХ ст. Привів до прискореного будівництва засобів розміщення майже у всіх країнах світу.
Під час туристських подорожей не менш важливу роль, чим умови ночівлі, відіграє організація харчування туристів. Саме тому, поряд з розширенням фонду розміщення у всіх центрах туризму була створена широка мережа підприємств харчування.
При організації харчування туристів виникають серйозні проблеми, спричинені сезонним характером туристських подорожей. Звичайно найбільш масовий потік туристів доводиться на літні місяці, що вимагає попереднього нагромадження й складування певних видів продуктів. Для цього необхідні спеціалізовані холодильні установки. Сучасна техніка дозволяє консервувати, заморожувати, розфасовувати багато харчових продуктів, що в певній мірі вирішує проблему харчування туристів [37].
3.7 Політичні
Що стосується політичної групи факторів, що активно сприяють розширенню міжнародних туристських зв'язків, то тут слід зазначити насамперед фактор внутрішньополітичної стабільності країни, що приймає закордонних гостей.
Крім того, важливу роль відіграють мирні, дружні, добросусідські відносини між державами.
Серйозним політичним фактором є наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі, науково-технічних і культурних взаємозв'язків, туризму й обмінів.
Варто сказати й про ту увагу, що почала приділяти туризму молодь, держав що розвиваються. Для багатьох з них туризм є важливою статтею поповнення державного бюджету й активно сприяє національному економічному розвитку.
Аналізуючи передумови розвитку міжнародного туризму, варто зупинитися й на факторах, що стримують його ріст. Цій проблемі була приділена особлива увага на Всесвітній конференції по туризму (Маніла, 1980р). У доповіді підкреслювалося, що циклічні й структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є гальмуючими факторами, які впливають на ріст міжнародного туристського обміну.
Крім цих причин, слід зазначити також негативні для туризму фактори політичного порядку, як: внутрішньополітична нестабільність у країні або регіоні; відсутність між державами добросусідських відносин; військові конфлікти [29].
3.8 Інтегральна оцінка туристських факторів регіону
На сучасному етапі розвитку економіки країн Північної і Латинської Америки туризм перетворився на одну з ведучих галузей господарства. Для країн регіону він є суттєвим джерелом надходжень валюти, що живить прибуткову частину національного бюджету. Країни Північної і Латинської Америки мають значні природні та економічні туристичні ресурси, які сприяють розвитку туристичної діяльності в межах цього регіону.
Специфічні особливості кожного з туристичних ресурсів вимагають проведення оцінки їхнього потенціалу за окремими видами. Як найважливіші туристичні ресурси регіону розглянуто потенціал кліматичних, водних, земельних, лісових, сільськогосподарських ресурсів, а також транспортні.
Оцінка туристичних ресурсів здійснювана на різних територіальних рівнях, має свої відмінні риси, пов’язані насамперед із впливом на оцінкові показники фактора генералізації. Ця оцінка охоплює окремі держави, в яких туристичні ресурси являють важливі складові частини народного господарства. Що має практичне значення.
Туристичний ресурс регіону являє собою сукупне поєднання потенціальних окремих видів багатств країн, які вивчаються.
Нажаль немає можливості врахувати всі види ресурсів у зв’язку із складністю цієї проблеми.
Отже, інтегральний туристичний потенціал регіону оцінений умовно в балах, проте він дає можливість проаналізувати можливості кожної країни для розвитку туристичної діяльності. Як видно з таблиці №,1 основу туристичного потенціалу складають багаті земельні ресурси, лісові ресурси, прибуток від іноземних туристів, а також певне значення мають транспортні показники, водні ресурси, рівень розвитку економіки [39].
Коротко проаналізуємо результати обчислення туристичного потенціалу, його особливості за країнами регіону (Табл. 1.1).
Показники туристських ресурсів оцінювалися в балах (за шкалою від 1 до 10 балів), при цьому оцінка 1 бал означала самий низький показник значимості, а в 10 балів – самий високий показник по значимості. Оцінка від 4 до 6 балів – надавалася при наявності можливих обмежень, а від 7 до 10 балів – при сприятливій ситуації в реалізації потенціалу розвитку туризму.
Результати оцінки приведені в таблиці.
Туристський потенціал з сумою балів 70 - 68 оцінюється як регіон, який має найбільш сприятливі умови для розвитку туристського потенціалу, як в регіональному, так і в міжрегіональному масштабах. Туристський потенціал від 58 до 68 балів – як регіон, який має сприятливі умови для регіонального розвитку туризму, при наявності значних рис економічного і інфраструктурного характеру. Туристський регіон з сумою балів менше 58 балів оцінювався як такий, що має в основному місцеве значення, і в межах якого в наступний час є значні обмеження для туристичної діяльності головним чином екологічного і інфраструктурного характеру.
Серцевину туристичного потенціалу становлять земельні ресурси, враховуючи і сільськогосподарські угіддя. Серед країн регіону найбільший земельний потенціал по площі мають: США, Канада і Бразилія, а найменший Венесуела . Однак використовують землі під сільськогосподарські угіддя більш ніж інші – Мексика (74%), США (70%) і Колумбія (66%), а Канада (46%) і Бразилія (42%), мають менші показники тому, що тут значні лісові масиви. В цілому ж земельні ресурси є головною природною силою у всіх країнах Америки[43].