Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки (стр. 8 из 25)

Країни, які аналізуються належать до багатих на ліс регіонів. Середня лісистість становить 42%. Ліси відрізняються високою продуктивністю. Показник лісозабезпечення коливається в Бразилії – 58%, Канаді – 54%, досягає свого мінімуму в США – 30 %, Мексиці – 26%. Лісні ресурси мають велике фауністичне і природно – рекреаційне значення, а також у забезпеченні екологічної рівноваги і самого життя на Землі.

На розвиток туристичної діяльності великий вплив мають кліматичні ресурси. Більшість країн, які аналізуються, мають високі показники середнього радіаційного балансу, що сприяє широкому розвитку туризму[43].

Потенціал водних ресурсів країн, які досліджуються також досить великий. За площею внутрішніх вод виділяється Канада (755170 км

), а найменший показник має Венесуела (30000 км ). В регіоні усі країни добре забезпечені річковим стоком на душу населення. Найбільші показники мають Канада 687 тис. м /рік, Венесуела – 750 тис м /рік, досить забезпеченими є Бразилія і Колумбія. Мексика по цьому показнику займає останнє місце. Проте серед країн, які досліджуються самий високий показник рівня освоєння потенціалу водних ресурсів має США. У цій же країні досягається найвища ефективність використання води в сільськогосподарському і промисловому виробництві. Велика ефективність (більш 60%) досягається США і Канадою в використанні гідроенергетики[43].

Сучасний стан економічного розвитку країн Америки оцінювався показником ВВП на душу населення. З великим відривом по цьому показнику відрізняється США (36200 доларів) і Канада (24800 доларів)[3].

Інші країни мають показники в інтервалі від 9100 доларів на душу населення до 6200. З цього можна зробити висновок, що можливості для розвитку туристської діяльності у країн дуже різняться. Прибуток від іноземного туризму в процентах від ВВП найбільший має Мексика і завдяки активним туристичним заявкам в першу чергу з США. За підрахунком ВТО потік туристів США – Мексика самий потужній в світі.

Бразилія має найменший показник від іноземного туризму (0,3 % від ВВП), що свідчіть про недостатній розвиток туристичної діяльності у країні[5].

По забезпеченості країн автомобільними шляхами виділяються США і Бразилія, які мають найбільший протяг автомобільних шляхів. Загальна довжина автомобільних шляхів цих двох країн дорівнює 24000000 км. Автомобільний транспорт має ведуче місце в розвитку туризму країн Америки і світу.

Становище автомобільної мережі в регіоні по показникам твердого покриття дуже різниться серед країн регіону. Так, США має 90% автомобільних шляхів з твердим покриттям, що сягає до 26% світового показника автошляхів (22000000 км в світі з твердим покриттям).

Мексика має найменший показник протягу автомобільних шляхів серед країн регіону, але середній показник по кількості шляхів з твердим покриттям.

Бразилія має самий низький показник по кількості автомобільних шляхів з твердим покриттям. У цілому приблизно 80% пасажирів – туристів перевозиться автомобільним транспортом. Головна їх частина перевозиться в межах окремих країн[16].

В цілому регіон має великі можливості в організації активної туристської діяльності, як в межах свого регіону, так і в межах міжрегіональної діяльності.

В інтегральному туристському потенціалі регіону простежується загальна закономірність – зростання величини природних та економічних показників у напрямі з півдня на північ. Розвиток туристського потенціалу має в кожній країні свої специфічні проблеми, вирішення яких будуть сприяти подальшому розвитку туристської діяльності.

3.9 Класифікація видів туризму

До іноземних туристів відносяться всі тимчасові відвідувачі, що прибули в дану країну не менш чим на 24 години на відпочинок, лікування, з навчальними, релігійними або спортивними цілями, а також у відрядження, для участі в конференціях, з діловими цілями або з родинних обставин.

Як вихідний пункт при побудові класифікації видів туризму доцільно взяти основну мету подорожі. Базуючись на визначенні «тимчасовий відвідувач», опираючись на найбільш загальні поняття, можна побудувати класифікацію таким способом:

o рекреаційний туризм (відпочинок і лікування);

o екскурсійний туризм (знайомство з культурними, історичними й природними визначними пам'ятками);

o науковий туризм (участь у наукових нарадах, знайомство з науковими відкриттями й т.д.);

o діловий туризм (візити для проведення ділових зустрічей);

o етнічний туризм (подорожі для зустрічей з родичами);

o пригодницький туризм (похідні експедиції, полювання і т.д.);

o спортивний туризм (подорожі для занять спортом);

o навчальний туризм;

o релігійний туризм (подорожі до місць, які шануються віруючими);

o розважальний туризм (відвідування святкових заходів).

Дана класифікація була розроблена доктором географічних наук, кафедри географії світового господарства МДУ імені М.В. Ломоносова А.Ю.Александровою.

Нерідко зазначені види туризму можуть перетинатися, але перевага такої класифікації полягає насамперед у тім, що вона показує основний напрямок розвитку туристського регіону залежно від тих цілей і завдань, з яким туристи його відвідують.

Для того щоб краще показати унікальність туризму, варто також звернути увагу й на інші типи класифікації. Тут можна відзначити наступні:

o Класифікація, що характеризує особливості суб'єктів туризму:

o За віком (дитячий, молодіжний, середнього віку, похилого віку);

o По складу (індивідуальний, сімейний, груповий);

o По соціально - економічному статусі (бізнес-туризм, конгресійно- освітній і т.д.);

o По основному заняттю під час відпочинку (альпінізм, байдарковий, велосипедний, мисливський і т.д.).

o Класифікація, в основі якої розглядається сполучення використовуваних ресурсів (гірський, дачний, морський, екскурсійний).

o Класифікація за наступними показниками:

o Використовуваний транспорт (авіаційний, автобусний, автомобільний, залізничний, водний, кінний, велосипедний, піший);

o Роль у валютних трансфертах (в'їзний, виїзний);

o Сезонність (літній, зимовий, міжсезонний).

Класифікація по видах туризму є найбільш об'ємною. Зупинимося на ній більш докладно [2].

3.9.1 Рекреаційний туризм

Цей вид туризму (з метою відпочинку) для ряду держав є найбільш масовою формою. Поїздки іноземних туристів в Іспанію, Туреччину, Італію, Францію, США переслідують насамперед саме цю мету. Тут характерні більша тривалість подорожі, менша кількість міст, які входять у маршрут, і відповідно більша тривалість перебування в одному місці, яким, як правило, є курорт на морському узбережжі.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту й чартерних рейсів.

Поїздки з метою лікування (бальнеологічний туризм) відрізняються від всіх інших видів туризму, тому що насамперед вони носять сугубо особистий, індивідуальний характер. Однак нерідкі випадки, коли туристи поєднуються для спільних поїздок, що мають на своїй меті одержання групових знижок за проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування становить 24-28 днів, що значно більше, ніж по інших видах туризму.

Як правило, організацією маршрутів з метою лікування займаються тільки ті фірми, які на цьому виді туризму спеціалізуються. Звичайно вони пов'язані з різними медичним установами й організаціями. Поїздку на лікування рекомендує лікар, а вже потім її оформляє туристська фірма. Велике значення для формування попиту на подорожі з метою лікування має інформованість представників медичних установ даної країни про курорти й можливості лікування в інших країнах [2].

3.9.2 Екскурсійний туризм

Цей вид туризму містить у собі подорожі й поїздки з пізнавальними цілями. Екскурсія як форма пізнання й вид дозвілля виконує функції інформації, розширення кругозору й інтелекту. Для екскурсійного туризму так само, як і для рекреаційного, характерними є поїздки й на груповій, і на індивідуальній основі.

Пізнавальні цілі можуть сполучатися з метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті, або під час відпочинку, туристи можуть робити екскурсії, у тому числі в інші міста й навіть в інші країни.

У ряді держав характерною рисою пізнавальних екскурсій, є тенденція робити їх на більші відстані, з відвідуванням за одну поїздку відразу кілька країн. Для цього виду туризму важко виділити який-небудь найбільш кращий вид транспорту. Поряд із значним обсягом авіаперевезень слід зазначити ріст популярності автобусних подорожей, поїздок залізничним транспортом, річкових і морських круїзів.

Однією з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. У порівнянні з подорожами на інших видах транспорту поїздки на автомашинах й автобусах дають туристам набагато більшу можливість познайомитися із країною [2].

3.9.3 Науковий туризм

Цей вид подорожей є порівняно новим у міжнародному туризмі. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, НТР і матеріально-технічний прогрес, прагнення використати передовий досвід інших країн і народів у створенні духовних і матеріальних цінностей сприяють розширенню міжнародних контактів серед представників наукових кіл різних держав. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних нарадах, конгресах, симпозіумах, займає усе більш провідне місце в сучасному міжнародному туризмі.

Звичайно в кожній такій міжнародній зустрічі беруть участь від 200 до 10 тис. чоловік. Нерідко учасників конгресу супроводжують члени їхніх родин, для яких організатори форумів пропонують чисто туристську програму. Як правило, і самі учасники під час проведення наукового заходу знайомлять із визначними пам'ятками даного міста, а після завершення конгресу роблять ознайомлювальні поїздки по країні. Характерною рисою цього виду туризму є те, що учасник конгресу витрачає під час свого перебування в країні значно більше грошей, чим звичайний турист. Тому багато держав прагнуть до проведення в себе міжнародних наукових форумів і зустрічей. Спеціально для цього створюються великі конгресійні центри, що мають зали для засідань і засоби для розміщення відвідувачів. Деякі туристські фірми повністю спеціалізуються на обслуговуванні заходів такого роду.