1983 р. парк разом із садом оголошено пам’яткою садово-паркового мистецтва під назвою "Косівський дендропарк ", котрий, на думку фахівців, є найбагатшим на Івано-Франківщині за складом інтродукованих рослин134. 1993 р. комплекс будівель колишньої лічниці визнано пам’яткою архітектури та містобудування. Протягом 1998-2000 років студенти й працівники Інституту архітектури та урбаністики Лодзької політехніки виконали детальну інвентаризацію пам’яткових будинків, матеріяли якої передали адміністрації санаторії для реставраційних робіт135.
Одначе помітних практичних результатів усі ці заходи покищо не дали. Мабуть, для того щоб упорядкувати парк і сад, реставрувати зацілілі ориґінальні будівлі, а також відновити лікування методою, якою користувався і невпинно розвивав д-р Тарнавський, – методою, що є надзвичайно сучасною136, – треба випрацювати конкретну програму діяльности санаторії, базовану на чітких і зрозумілих правових ґарантіях, таку програму, яка могла би привернути увагу і запевнити довіру спроможних інвесторів.
10. Літнище над Гуком
Ця територія, площею близько п’ятдесятьох гектарів, розташовується між Банським мостом і підніжжям Каменистого хребта та рікою Рибницею і вулицею Лісною під Стіжками137.
Літнище виникло і розвинулося насамперед завдяки високій атракційності Рибниці на цій дільниці, де зі стрімких обривистих берегів і з дна річки виступають, стирчать екзотичні скелі й брили плисковатих пісковиків, вузькоплиткових глеїв, різного роду лупаків, конґльомератів, роговиків, об які розбивається вода, творячи мальовничі водоспади "Гук", "Діянка" та численні шипоти, в котрих місцеві жителі й гості віддавна залюбки приймали пінисті купелі. Всі ці довколишні геологічні утвори становлять добротівські верстви, які біля колишньої жупи межують із соляною формацією, в районі ж Гуку є насунутими на ту формацію, розміщену тут на певній глибині, про що свідчать розташовані поруч з Гуком залишки дуже давнього соляного шибу та солянкове джерело138.
У міжвоєнний період над самою річкою було зведено кілька невеликих, але симпатичних дерев’яних будинків для відпочинку, зокрема кав’ярню-ресторан з музикою й танцювальним майданчиком "Павільйон над Гуком", пансіони з власними пляжами "На скалі" та "Ядвіґа"139. Замість старого дерев’яного Банського мосту, пошкодженого в часі літньої повені 1936 року, було збудовано новий – залізобетоновий, дуже гарної форми; велося озеленення берега від моста до Гуку та будівництво пляжі140. Крім того, було підготовлено декілька проєктів на найближчі роки, а саме: бульвару завдовжки 40 м із виходом до ріки, підпірних мурів при вулиці Над Гуком, дерев’яного павільйону з ґардеробами й розважальною зальою141. Та навіть і так Рибниця в околиці Гуку мала справді чудове упорядкування , тому сюди сходилися гуляти мешканці й літники з цілого Косова.
Розвиткові літнища сприяли теж природні вартості схилу горба, який є наймальовничішим у Косові, і з якого відкриваються особливо привабливі гірські краєвиди. На ньому розміщувалися терасові виноградники лікаря Тарнавського; гарні вілії та пансіони, такі як "Байка", "Ґурка" й інші; побіч вулиці Каменистої був чудовий ґмінний ліс, де з приємністю й користю для здоров’я завжди відпочивало багато людей. На 1939 – 43 роки в частині лісу, приналежній до літнищевої дільниці, намічалося створити парк142, однак перешкодила війна, а 1971 року тут урочисто відкрили Музей гуцульської архітектури та побуту, куди перевезли дві хати, стодолу, близько двох тисяч побутових речей і плянувалося перемістити ряд інших будинків143, проте у вісімдесятих роках на місці музею закладено навчально-спортивну базу "Карпати".
До сьогодні від згаданих вілій, пансіонів, прекрасного Банського мосту, елементів упорядкування майже нічого не залишилося; річка зміліла, водоспади здрібніли. В сімдесятих роках на березі Рибниці збудували великий ресторан "Водограй", на схилі горба над річкою – турбазу "Карпатські зорі" та ресторан "Колибу".
Загалом, колишнє літнище над Гуком – ансамбль цінних пам’яток. Серед них три пам’ятки природи – одна геологічна (водоспад Гук ) і дві гідрологічні (р. Рибниця та солянкове джерело), а також пам’ятка археології та історії (залишки старого соляного шибу). Крім того, вся територія літнища має високу ляндшафтну цінність, тому її доцільно взяти під охорону як ляндшафтну пам’ятку природи, з частковим використанням як літникарсько-туристичної місцевости з обмеженою забудовою – виключно котеджового типу.
Розділ ІІІ
ОХОРОНА
МІСТОБУДІВНОЇ
СПАДЩИНИ
1. Охорона "пасивна" та "дійова"
У справі охорони містобудівної спадщини* Косова зроблено покищо дуже мало. Пам’яткові об’єкти, які взято на облік, – це здебільшого окремі будівлі, а не містобудівні комплекси. Офіційно зареєстрованими є такі пам’ятки: церкви та дзвіниці на Москалівці, Вербівці, Смодному, Черганівці та в Городі (1979р.); городище в Городі (1988р.); комплекс будівель природолікувального закладу Аполінарія Тарнавського (1993р.); будинок польського стрільця (районовий Народній дім), осередок здоров¢я, будинок рабина Гаґера, будинок лікаря Ґертнера, публічний шпиталь ім. цісаря Франца Йосифа І, повітовий суд (1994р.). 1996 року обласним науково-реставраційним управлінням виявлено низку інших пам’яток: школу при вулиці Шкільній та п’ятнадцять житлових будинків на вулиці Незалежности. До Зводу пам’яток Івано-Франківщини, який опрацьовує від 1992 року редакційна колеґія обласного управління культури, підготовлено описи таких нововиявлених пам’яткових комплексів: жупа та баня (копальня і варильня соли), середмістя, форталіція, жидівський цвинтар. Ціле місто Косів занесено до "Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу)", котрий затвердив Кабінет Міністрів постановою від 26 липня 2001 року №878; згідно з постановою протягом 2001-2003 років має бути розроблена науково-проєктувальна документація з визначення меж історичних ареалів Косова145. 14 серпня 2001 року на сесії міської Ради вирішено заборонити приватизацію територій історичних комплексів Косова та звернутися до обласної Ради в справі надання цим комплексам статусу пам’яткових.
Усі ці заходи належать до "пасивної" охорони, кінцевою метою якої є впровадження правил, що забороняють зносити й перебудовувати бережені об’єкти, визначають спосіб формування забудови на ділянках, розміщених у межах пам’яткових ансамблів та поряд з ними й т. п.146. Ясна річ – таких правил стосовно пам’яток Косова ще не встановлено. Разом з тим треба наголосити, що самих лише заборон теж недосить. У деяких випадках вони є повністю безрезультатними. Тому охорону "пасивну", базовану на заборонах і обмеженнях, має супроводити значно складніша – така, що оперує різноманітними засобами дії, тобто охорона "дійова"; ґрунтується вона на широкосяжній реґенерації (відродженні, відтворенні) історичного середовища поселення та його окремих частин147. Поняття реґенерації є закріплене в українських законах і нормативно-законодавчих актах148, а навчання основ реґенерації відбувається в Національному університеті "Львівська політехніка", на кафедрі реконструкції та реставрації архітектурних комплексів, яку засновано відразу ж по здобуттю Україною незалежности149.
Питання про необхідність здійснення реґенерації західньоукраїнських містечок загалом150 і Косова зокрема порушувала не раз преса151. Коли ж восени 2000 року було оголошено програму відновлення та реконструкції всіх райцентрів Прикарпаття, а також упорядкування Косова, як місця проведення в 2002 році ХІІ Міжнароднього гуцульського фестивалю152, то з’явилася надія на можливість конкретного внеску в справу реґенерації.
Однак уже на перших оперативних нарадах у Косівській райдержадміністрації, присвячених реконструкції, було виголошено ряд настанов про те, що залишки середмістя – то "трущоби, які можна пальцем проткнути", а отже їх треба розвалити та збудувати на їхньому місці добротні, гарні й комфортабельні сучасні будівлі153. Згідно з цим зарядженням у першому півріччі 2001 року архітектори виготовили два проєкти на впорядкування центральної частини Косова – "детальне планування" та "благоустрій". У разі втілення їх у життя історичне середовище середмістя буде не відновлене, але ще більше зруйноване. Проєктувальники, з одного боку виконуючи розпорядження "зверху", а з іншого – посилаючись на те, що косівське середмістя не має офіційного статусу містобудівної пам’ятки, – вирішили ще дужче розірвати суцільну забудову, заваливши значну кількість старих будинків і звівши замість них багатоквартирні та соціяльно-культурні комплекси, невідповідні історичній тканці, без урахування первісних модуля, мережі вулиць, ліній забудови. Зважаючи на дану обставину та на поспіх, з яким форсується ця вкрай серйозна справа, виглядає на те, що найближчим часом можемо втратити історичну структуру середмістя остаточно.
Щоб цього не сталося, думаю, треба виконати такі три умови:
1) Оскільки Косів занесено до Списку історичних міст, а для середмістя міська Рада вирішила домагатися статусу пам’яткового містобудівного об’єкта, необхідно припинити нове будівництво, перебудову або знесення нечисленних старих будинків, які дивом заціліли в центрі Косова, - до того часу, поки не буде виконано документації щодо меж історичних ареалів Косова та проєкту реґенерації середмістя. Разом з тим слід врахувати, що новий Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 року передбачає кримінальну відповідальність і фінансові санкції у розмірі від тисячі до десятьох тисяч неоподаткованих мінімальних доходів громадян за дії, що можуть завдати шкоди пам’ятці, її території, історичним ареалам населених місць154.