ВСТУП
Сучасний туризм - це явище, вплив якого помітно позначається на політичному, економічному та соціальному житті населення країни. В ст. З Закону України «Протуризм» цю сферу діяльності проголошено пріоритетною галузею економіки держави.
Туризм стимулює розвиток більшості галузей господарства: промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, фінансової діяльності, страхування, зв'язку, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, надання побутових послуг, культури, мистецтва, спорту тощо.
Існує велика кількість наукових підходів визначення впливу туризму на розвиток економіки, які використовують певні аналітичні та економіко-математичні методи дослідження. На мою думку, туризм повинен розглядатися в першу чергу в контексті загальноекономічної політики і планування, тобто з точки зору макроекономіки.
Свого часу дослідженнями проблем розвитку інфраструктури займалися вчені різних країн світу, серед яких варто виділити П.Розенштейна-Родана як першого, хто застосував термін «інфраструктура» в економічній літературі, та Р. Йохімсена, який вважається одним з найбільш відомих дослідників питань формування та розвитку інфраструктури. Отже, інтерес вчених з різних регіонів України до проблем, що розглядаються, додатково доводить їх актуальність, а необхідність подальших досліджень пояснюється відсутністю методичних підходів до визначення ефективності функціонування цієї інфраструктури.
За існуючих умов, коли наявні статистичні дані не відображають реального становища речей, про що свідчать розбіжності в інформації різних органів, коли відсутні відповідні методики обчислення та систематичні дослідження, дуже складно оцінити внесок туризму у формування бюджету та створення ВВП. Але не можна не погодитись з тим, що за необхідної державної підтримки віддача від цієї галузі відчувається на цілому комплексі сфер життєдіяльності людини.
По-перше, завдяки туристичній діяльності забезпечується можливість відновлення та зростання фізичного, духовного та емоційного потенціалу людини, отримання новихзнань і вражень.
По-друге, загальновизнано, що в сфері туристичних послуг активно відбувається процес створення робочих місць. Так, у 2000 р. в туристичних підприємствах України було зайнято 113,3 тис. осіб у 2001 р. — 126,7 тис. осіб, у 2002 р. — 144,1 тис. осіб. За прогнозами спеціалістів, до 2010р. безпосередньо в туризмі буде створено ще 76 тис. нових робочих місць, що зумовить зростання загальної кількості працівників у підприємствах туризму нашої держави до 220 тис. осіб. Функціонування підприємств туристичної галузі опосередковано зумовлює виробництво товарів та послуг в інших сферах економіки, пов'язаних із задоволенням споживчих потреб туристів і, таким чином, щороку сприяє зайнятості населення в суміжних галузях (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, громадське харчування тощо). Якщо враховувати робочі місця, забезпечені в інших галузях економіки, а також прийняти до уваги сезонну зайнятість, у 2000 р. туризм сприяв працевлаштуванню 1,86 млн. осіб, у 2001 - 2,25 млн. осіб, а у 2002 р. - 2,37 млн. осіб. Фахівці вважають, що у 2005 р. опосередкована зайнятість у туризмі сягне 2,79 млн. осіб, а до 2010 р. — зросте ще на 840 тис. осіб. і становитиме 3,63 млн. Осіб.
По-третє, розвинутий туризм робить країну привабливим об'єктом для іноземних інвесторів, стимулює розвиток міжнародного підприємництва й ділового співробітництва вдержаві.
По-четверте, туризм, як вже неодноразово зазначалося, є важливим джерелом валютних надходжень до країни та доходів у бюджети всіх рівнів .
Доходи окремих галузей і підгалузей економіки значною мірою залежать безпосередньо від туристичної активності. За розрахунками спеціалістів Туристичної адміністрації України, питома вага доходів від обслуговування туристів (за умови віднесення громадян до цієї категорії відповідно до методики ВТО) складає у загальному обсязі доходів, %:
- туристсько-екскурсійні послуги - 100;
- санаторно-курортні та оздоровчі - 90;
- пасажирські перевезення на транспорті - 80-90;
- послуги сувенірної промисловості - 80-90;
- готельних підприємств - 60-70;
- послуги з видачі віз та консульських дій - 60-70;
- послуги фотокінолабораторій - 40-50;
- виробництво товарів спортивного і туристського призначення - 30-40;
- телефонний зв'язок (міжнародний та міжміський) - 30-40;
- послуги підприємств громадського харчування - 30-40;
- пунктів прокату - 30-40;
- закладів культури, фізичної культури і спорту - 30-40.
Таким чином, від функціонування ринку туристичних послуг безпосередньо залежить життєдіяльність окремих галузей господарства, великої кількості підприємств (значна частина з яких продовжує працювати в теперішній перехідний період саме завдяки туризму). Відрахування зазначених підприємств (3,2 млрд. грн.) надходять до державного та місцевих бюджетів, пенсійного та інших соціальних фондів.
Для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки необхідно забезпечити всебічну підтримку його діяльності.
Розвиток ринку туристичних послуг залежить від багатьох чинників політичного, соціально-економічного, демографічного та культурологічного характеру. До того ж ефективність його функціонування потребує високого рівня взаємодії усіх без винятку його елементів та наявності певного механізму, що компенсував би постійно зростаючу з його розвитком різноманітність товарів та послуг, просторову розосередженість об'єктів та суб'єктів, невпорядкованість та різнобічність впливів зовнішнього середовища. Системою, що має названі якості та створює необхідні умови розвитку ринку туристичних послуг, є його інфраструктура.
Подальший розвиток туризму в Україні передбачає перш за все розбудову інфраструктури ринку туристичних послуг, яка відповідала б потребам вітчизняних та іноземних споживачів. Актуальність досліджень пояснюється фактичною відсутністю інфраструктури туризму як цілісної системи в економіці України. Питання, що стосуються змісту поняття інфраструктури ринку туристичних послуг як економічної категорії, її складових елементів та впливу інфраструктури на ефективність суспільного виробництва, розроблені науковцями недостатньо як в теоретичному, так і в практичному плані. В той же час існують проблеми, які потребують подальшого більш глибокого вивчення, що пов'язане з їх складністю і важливістю: на теперішній час не існує загальноприйнятої науково-обгрунтованої концепції розвитку інфраструктури підприємств туризму.
Основними цілями даної курсової роботи є визначення сутності інфраструктури ринку туристичних послуг як економічної категорії, розробка її галузевої класифікації та аналіз теперішнього стану окремих її частин та як туризм впливає на економвку України.
РОЗДІЛ 1. ТУРИЗМ УКРАЇНИ.
1.1. Історія розвитку туризму в Україні.
Уперше незалежна Україна заявила про себе як про самостійного партнера на ринку туризму на Варшавському туристичному ярмарку і туристичному салоні в Познані в 1993, уклавши понад 300 контрактів, переважно з приймання туристів у країні. Основою відродження туристичної індустрії стало створення державного комітету з туризму, розробка закордонних актів, що регулюють туристичну діяльність, ліцензування підприємств, установ, фірм і компаній сфери туризму. У 1994 році почалася атестація готельно-туристичних підприємств, було організовано перший в Україні Міжнародний туристичний салон „Україна-94", в роботі якого взяли участь 79 фірм із 26 країн Європи, Азії, Африки, Північної Америки, а також 226 вітчизняних фірм. Однак туристичні ресурси використовуються не в повному обсязі, оскільки одночасна місткість природних ресурсів України з урахуванням можливого навантаження та екологічних вимог - до 50 млн. осіб (фактичний рівень використання внутрішніх туристично-рекреаційних ресурсів ( 7 - 9%). Це спричинено відсутністю коштів на проведення маркетингу туризму в Україні; необхідністю отримання візи для в'їзду в Україну, що викликає негативне ставлення в потенційних туристів; низький рівень сервісу. З огляду на це, Україна сьогодні не створює відповідної конкуренції з туризму багатьом країнам Центральної та Східної Європи, що межують із нею, в яких скасовано візові вимоги до громадян Сполучених Штатів, Канади і країн-членів Європейського Союзу, інтенсивно здійснюється маркетинг туристичних послуг та продуктів. Світовий досвід засвідчує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних, криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця тут у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4,2 рази вища, ніжв інших галузях господарства. Україна має вигідне географічне та геополітичне розташування, розвинуту транспортну мережу, володіє значними природно-рекреаційним та історико-культурними ресурсами. Забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використати його в інтересах активного відпочинку та оздоровлення можна лише за чіткої організації туризму, створення і зміцнення матеріально-технічної бази, залучення до неї досвідчених і кваліфікованих кадрів, тобто за умови ефективного управління туризмом.
По-іншому розвивалася рекреаційно-туристична діяльність у Західній Україні, яка була поділена між Польщею (Галичина і Волинь), Румунією (Буковина) і Чехословаччиною (Закарпаття). Найкраще ця галузь була розвинута в Галичині. Тут функціонували курорти європейського значення (Трускавець, Моршин, Черче, Немирів), відбудовано санаторії та пансіонати, здійснювалася реконструкція зелених насаджень. Більшість курортів належали приватним особам. Дуже слабко була розвинута санаторно-курортна діяльність на Буковині. У міжвоєнний період туризм набув значного розвитку. Найпопулярнішими туристичними центрами стали Яремне, Ворохта, Криворівня, Коростів, Гребенів, Славське. Значний внесок у розвиток туризму в Західній Україні в 1924-1939 рр. зробило краєзнавчо-туристичне товариство „Плай", яке розробляло туристичні маршрути, організовувало екскурсії, мало свої турбази, розвивало видавничу діяльність.