- інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, про те, як уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробити у випадку одержання травми (контакту).
У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до місцевих небезпечних інфекційних захворювань. В цих випадках необхідно робити щеплення. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія.
Психофізіологічні навантаження
Психофізіологічні чинники ризику: фізичні та нервово-психічні перенавантаження.
Вилучення або зниження впливу психофізіологічних чинників ризику досягається:
- раціональною побудовою програми обслуговування туристів, графіків переміщення за маршрутом, що передбачають належні умови для нормальної життєдіяльності людини (сну, приймання їжі, задоволення санітарних і побутових потреб);
- врахуванням психофізіологічних особливостей туристів під час формування туристської групи;
- дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентарю, що використовується, транспортних засобів, меблів.
На відпочинку організм піддається перенавантаженням (за умови, якщо це не оздоровлювальний тур під спостереженням лікарів і з дотриманням особливого режиму). Багато екскурсій, наприклад, похід у гори, морські й тривалі автобусні екскурсії, розраховані на фізично здорових людей, спроможних витримати короткочасні перенавантаження. Людям похилого віку, дітям, людям з ослабленим організмом, хронічними захворюваннями, тим, хто боїться висоти або не переносить морської хитавиці, варто порадитися з лікарем і, можливо, відмовитися від участі в таких походах і турах. Для окремих турів варто вимагати від туристів медичної довідки від лікаря, що підтверджує можливість здійснювати таку подорож.
У проектуванні маршруту варто враховувати реальну спроможність людей сприймати інформаційні потоки, надавати їм вільний час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Варто старанно до хвилин планувати програму, графік переміщення, проведення заходів, а також потрібні та достатні тимчасові проміжки для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Визначаючи складність екскурсійної програми, слід враховувати і підготовку туристів, їхній інтелектуальний рівень, психофізичні особливості групи туристів, а також їхні традиції, звичаї, релігію.
Небезпечні випромінювання
Небезпечними випромінюваннями є: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання.
Запобігти небезпеці ультрафіолетової радіації на туристських маршрутах можна, якщо:
- інформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину (сонячний опік, тепловий удар);
- використовувати засоби індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, що закриває тіло, руки, ноги туристів, сонцезахисні окуляри).
Слід враховувати дію цього чинника ризику у плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в гірських, водних, лижних та інших походах).
Туристські маршрути можна прокладати й експлуатувати тільки в місцевостях із сприятливими характеристиками радіологічного стану.
Хімічні чинники
Хімічні чинники: токсичні, подразнювальні (дратівливі), сенсибілізуючі.
Запобігати дії цих чинників ризику в обслуговуванні туристів можна, якщо:
- регулярно контролювати вміст шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування й інших біологічних середовищ;
- будувати і розміщувати об'єкти для обслуговування туристів у сприятливому щодо дії хімічних чинників ризику, середовищі;
- застосовувати препарати для дезінфекції і дезінсекції згідно з інструкцією щодо використання, усунувши можливість контакту туристів з цими засобами.
Етап перевезення
Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, незважаючи на те, що безпека - один із найважливіших моментів в усіх варіантах перевезення, значна частина несприятливих подій відбувається саме на етапі перевезення. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природнийхарактер, але нерідко це роблять і терористи.
На кожному виді транспорту діють свої правила перевезення пасажирів й інститут страхування пасажирів та їхнього багажу. Прийнято міжнародні Конвенції про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення, у котрих правила безпеки займають центральне місце.
Специфічні чинники ризику
Специфічні чинники ризику в туризмі зумовлені:
- можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення туристського підприємства або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (також пов'язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);
-технічним станом використовуваних об'єктів матеріально-технічної бази (туристських готелів, баз, кемпінгів, канатних доріг і бугельних підйомників, туристських трас, серед них гірсько-пішохідних, лижних, гірськолижних, водних, верхових і в'ючних тварин, різноманітних транспортних засобів, велосипедів, маломірних і гребних суден, архітектурних, природних пам'яток);
- складним рельєфом місцевості (річковими порогами, гірськими схилами, скельними, льодовими ділянками туристських трас тощо);
- рівнем професійної підготовленості персоналу (інструкторів, екскурсоводів тощо);
- підготовкою туристів до пересування за маршрутом певного виду і категорії складності (інструктаж, екіпірування тощо);
- інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркування трас туристських маршрутів).
При виникненні надзвичайних ситуацій (стихійні лиха: виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси, спалахи небезпечних інфекційних захворювань) спеціальні національні та міжнародні органи і служби вживають негайних заходів з порятунку людей, зокрема туристів, і вивезення їх із небезпечних районів, спрямовують особливі рятувальні загони або бригади швидкого реагування. В Україні ці питання вирішує Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС).
В Україні діє Закон України „Про туризм", що передбачає систему гарантування безпеки туристів та порядок продажу туристичних послуг, включаючи розгляд усіляких ризиків, що можуть спричинити несприятливі наслідки і завдати шкоди здоров'ю туриста і його майну.
В своїй практичній діяльності туристичне підприємство повинно керуватись комплексом нормативних документів по забезпеченню безпеки туристів. Туристичні підприємства повинні знайомити туристів з елементами ризику кожної конкретної послуги (розміщення, харчування, транспорту та ін.) і мірам по його попередженню. Інформація, що необхідна для туристів з метою охорони їх життя та здоров’я, повинна надаватись як заздалегідь, до початку відпочинку, так і в процесі обслуговування.
В рекламно-інформаційних матеріалах і тексті інформаційного листка до туристичної путівки також повинна бути інформація, що характеризує природні особливості та складності туристичної траси, необхідний рівень особистої підготовки туриста, особливості індивідуального екіпірування.
Перелік літературних джерел
1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.
2. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономіка туризму: навчальний посібник. – М.: Финансиі статистика, 1999.
3. Бовсуновська А.Я. Географія туризму: навчальний посібник. – Д., 2002.
4. Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 1996.
5. Квартальнов В.А. Іноземний туризм. – М.: Финансита статистика, 1999.
6. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Міжнародний туризм: вчора, сьогодні, завтра. – М.: Міжнароднівідносини, 1985.
7. Юрківський В.М. Країни світу: довідник. – К.: Либідь, 1999.
8. Економіка зарубіжних країн: підручник / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. – К.: Либідь, 1996.
9. Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П – Т.: Підручники та посібники, 1998.
10. Агарков С.Ю. Країни світу. - М.: Прогресс-Академія 2005. - 489 с.
11. Браун Р.Р. Путівник по Греції . - М.: АЯКС-ПРЕСС 2003. – 420 с
12. Булатов А. С. Країни і регіони світу. - М.: Проспект 2003.-156 с.
13. Вачнадзе Г.В. Ділова Греція. - М.: Бизнес-пресс 2005. - 149 с.
14. Вольский М.Н.Соціально-економічна географія закордонного світу. - М.: Дрофа 2006. - 335 с.
15. Голубович А.М. економічна історія закордоннихкраїн. - М.: ЮНИТИ 2005. - 345 с.
16. Зоріна М.А. Про Грецію з перших вуст.//Європа. - 20055. - № 2. - С. 43 - 48.
17. Родин И. О. Пименова Т. М. Все страны мира. - М.: Вече 2004. - 135 с. 21. Атлас «Экономическая и социальная география мира», М. 2002 г.
18. Куманецкий К. Історія культуридревньоїГреціїі Риму. М., 1990
19.Ававилов П. А. Культура Древньої Греції. - М.: Просвіта, 1975.
20.Воротников А.А. Литература і мистецтво. - Мінськ, 1996.
21. www.wikipedia.org.ua