Особливості розвитку туризму та екскурсійні обєкти Греції (стр. 7 из 11)
Музеї
1. Археологічний музей Керамікос
2. Візантійський і християнський музей
3. Національний археологічний музей Афін
4. Національний історичний музей
5. Театральний музей
6. Новий музей Акрополя
7. Музей Афінської агори
8. Музей Елефтеріоса Венізелоса
9. Музей грецької народної творчості
10. Музей грецької дитячої творчості
11. Музей грецьких народних музичних інструментів
12. Музей ісламсткого мистецтва
13. Музей історії афінського університету
14. Музей Канеллопулоса
15. Музей кікладського мистецтва
16. Музей Бенакі
17. Музей міста Афін
Беотія або Бойотія (грец.Βοιωτία) — центральна територія у Давній Греції. Столицею ному Беотія є місто Лівадія. У Беотії розташоване найдавніше грецьке місто — Грая (грец.Γραία), що означає «давній» або «старий». З назви цього міста походить слово «Греція». Аристотель говорив, що це місто було створене до потопу. Згадки про це давнє місто також можна знайти у Гомера, Павсанія, Фукідіда та інших. Найвідомішим і найважливішим містом у Беотії були Фіви. Тут за легендою народився міфічний герой Геракл. Давні Фіви були повністю знищені Александром Великим. Беотія мала велике політичне значення через своє вигідне розташування на північному березі затоки Корінф. Також вона займає провідне місце в давньогрецькій міфології. З відомих людей до беотійців належали Піндар, Гесіод, Епамінонд, Пелопід і Плутарх. Лівадія(грец.Λιβαδειά) —столиця ному Беотія та острова Лефкас. Місто розташоване амфітеатром біля підніжжя гори Гелікон. Лівадія була відома з прадавніх часів завдяки знаменитому оракулуЗевса-Трофонія та двом джерелам — Лєта та Мнемосіна, які протікають у північній частині міста. Також Лівадія — місто найдавнішого культу богині Деметри-Європи, або Геркіни, богині родючості та хліборобства. В кількох десятках кілометрів від міста розташований Монастир Осіос-Лукас (Преподобного Луки), заснований самим Преподобним Лукою Елладським в 10 столітті на тому місці, де в прадавні часи був храм Деметри. Монастир одночасно є значним духовним центром для православних всього світу, а також видатною пам'яткою візантійської архітектури. У Лівадії 2005 року відкрито факультет економічного розвитку регіону Університету Центральної Греції. На початку березня 2010 року археологи відкрили у селищі Айне, в передмісті Лівадії, велике царське поховання - близько 25 могил із численними артефактами архаїчного та класичного періодів та 4 поховання, віднесені до бронзового віку. Евбе́я, або Евія (грец.Εύβοια) — острів в Егейському морі, другий за величиною після Криту; територія Греції. Іноді острів називають «грецьким страусом» через схожість його контурів на цього птаха. Знаходиться на відстані 80 км від Афін і простягається вздовж північного узбережжя Аттики. Площа острова — 3 908 км2, населення 170 000 чоловік. Столиця — містоХалкіда. Евбея належить до групи островів Північних Спорад. Довжина 180 км, а ширина у найвужчому місці — 7 км, у найширшому — 50 км, протяжність берегової лінії — 680 км. Острів гористий, найвищий пік гораДірфіс сягає висоти 1 749 м над рівнем моря, розвинений карст. Острів настільки близько розташований до материкової Центральної Греції, що навіть поєднаний із берегом 14-метровим мостом. Протока Евріпа, через яку й перекинуто міст, сама по собі є пам'яткою: вода в ньому мчить зі швидкістю, що часто досягає 8 км/год. Однак при цьому чудом є не швидкість потоку, а те, що кожні 6 годин течія спиняється на короткий час, а потім знову спрямовується, але кожного разу у протилежному напрямку. Цей змінний рух води відбувається безперервно вже тисячі років. За легендою, Арістотель потонув у Евріпі, намагаючись розгадати цю її таємницю. 1.6.5 о. Крит
Острів Крит (грец.ΝησίΚρήτη) — п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 км² (разом із островами Гавдос і Діа — 8 336), протяжність берегової лінії — 1 046 кілометрів.На острові знаходяться залишки мінойської культури — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті за тисячі років до нашої ери (приблизно 2600—1400 роки до н. е.), а також велика кількість руїн часів мінойської ери, серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кносс і Фест. Сьогодні Крит — одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни. Туристична інфраструктура Криту розвинена більше, ніж на інших островах. Завдяки теплому морю, субтропічному клімату, розвиненій мережі туристичних центрів і комфортабельним готельним комплексам, Крит вважають одним із найпопулярніших європейських курортів. Цей острів має також велике значення у формуванні міфології Стародавньої Греції. Саме тут, за легендою, у печері на плато Лассіті народився і зростав Зевс, а у Кносському палаці, прозваному лабіринтом через заплутаність кімнат і коридорів, жив Мінотавр, син Пасіфаї.Крит має гористий рельєф, який складається з трьох великих гірських систем: Білі гори (Лефка-Орі) або Мадари в західній частині острова з вершиною Пахнес (2 243 м), Іда або Псилорит в центральній частині з вершиною Тіміос Ставрос (грец.Τίμιος Σταυρός Святий Хрест) (2 456 м) і Дикта або Ласифійські гори в східній частині з однойменною вершиною Дикта (2 148 м). Окрім основних гірських систем є також інші, менші, із значно нижчими піками: Астерусійські або Кофінські гори, які з'єднують Іду з Диктою, Віргіомено, Туба, Муцунас, Селенас, які є продовженням Дикти, гори Фріпти, і здіймаються на схід від Ієрапетри та інші.На Криті є також багато гірських плато, що лежать між вершинами. Їх родючі ґрунти і дощова вода, що збирається зимою у западинах, сприяюють розвитку землеробства. Одне з найбільших плато — Ласифійське плоскогір'я, розташоване між вершинами Дикти на висоті приблизно 900 метрів. Вершини Білих гір утворюють на висоті 700 метрів плоскогір'я Омалос, а між вершинами Псилориту на висоті приблизно 1 400 метрів міститься плоскогір'я Ніда.Річок на Криті мало і вони невеликі. Через незначну ширину острова потоки, які утворюються на схилах гір, не встигають стати велики ріками і впадають у море. Структура ґрунту, який складається з вапнякових порід, також сприяє поглинанню води з поверхні, що призводить до розвитку карстових явищ. Основні ріки Криту — Геропотамос і Анаподьяріс на Мессарській рівнині, Тіфлос і Коленіс на Ханійській рівнині, Курталіот і Пателіс у Сітії. За винятком деяких водойм і невеликого озера Курна в провінції Апокорон, на Криті немає ні озер, ні великих гірських джерел. Особливою характерною рисою Криту є наявність великої кількості печер, які утворились в результаті багатолітньої карстової дії води на вапнякові породи. Більшість печер була відома ще в доісторичні часи: вони використовувались як помешкання та місця культу, про що свідчать різноманітні артефакти, знайдені археологами. Найзначнішими печерами є:· Диктійська печера (на Дикті, поблизу селища Психро);
· Ідейська печера (на Іді, поблизу селища Аногіа);
· Мелодонська печера (поблизу однойменного селища в провінції Апокорон);
· печера Омалоса в області Ханья (відома як печера-прірва Дзаніса);
· печера Сентоні у області Ретимно.
Історико-культурні пам'яткиДо основних історико-культурних та архітектурних пам'яток острова належать:Археологічний заповідник Кносса. Кносський палац був одним з культурних та політичних центрів мінойської цивілізації у 1900—1450 роках до н. е. У часи свого найбільшого розквіту та могутності Кносс був одним з найвпливовіших полісів в усьому Середземномор'ї. У кносському палаці було вперше в історії людства застосовано такі інженерні та архітектурні дива, як багатоповерхові будівлі, природне та штучне освітлення, водопровід та каналізація, вентиляція, опалення, а також мощені шляхи. Події, що відбувалися у Кноссі, вплинули на грецький епос, що з'явився кількома століттями пізніше.Археологічний заповідник Феста. За значенням для археологічної науки Фест займає друге місце після Кносса. Фест був дуже багатим, багатолюдним і незалежним містом. Район Феста був населений ще в епоху неоліту, про що свідчать фундаменти неолітичних осель, інструменти, статуетки і посуд, знайдені під час розкопок під складами палацу. Розкопки на території міста, розпочаті Італійською археологічною школою під керівництвом Федеріко Хальбхерра, були продовжені під керівництвом Луїджі Перньє і Д. Леві і дали значимі знахідки мінойського, геометричного та елліністичного періодів в історії Еллади.Археологічний заповідник Малії. Малія була одним з найважливіших центрів мінойського мореплавства і торгівлі. Розкопки на території поліса були розпочаті в 1915 році Йосифом Хадзідакісом і продовжуються Французькою археологічною школою. На території мінойського міста розкопано багато приватних осель і захоронень у Хрісолакосі. Ця місцевість Малії була заселена ще в епоху неоліту. Перший палац був збудований приблизно 1900 року до н. е., зруйнований — близько 1700 року до н. е., після чого був збудований новий палац, який також був зруйнований приблизно 1450 року до н. е.Мінойський палац Вафіпетро був розкопаний в 1949 році Спіридоном Марінатосом. Це невелика будівля, деякі ділянки якої були двоповерховими, зі стінами, вкритими кольоровою штукатуркою, без фресок. Вважають, що мегарон був збудований близько 1600 року до н. е., а зруйнований і покинутий — близько 1550 року до н. е., після чого була відремонтована його південна сторона. На території палацу були знайдені і відновлені маслоробні і давильні для винограду. Також археологи знайшли ткацькі верстати і гончарні круги. Однією з найважливіших знахідок є велика орнаментована амфора для масла.Археологічний заповідник Гортини. Гортина була одним з найстаріших і наймогутніших міст Криту, а в римський і ранньовізантійський періоди — столицею острова. На території Готрини знаходяться руїни римського преторія (споруда IV століття н. е.), двох німфеїв, Піфії (Храма Аполона Піфійського), святилища єгипетських божеств, двох театрів, амфітеатру, акведука і терм.Інші пам'ятки