МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ТУРИЗМУ
Кафедра спеціальних туристичних дисциплін
на тему: «ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНІ РЕСУРСИ СЕНТ-ЛЮСІЇ»
Студент ІІ курсу
Саломатін О.І.
Науковий керівник
ст. викладач
Гринюк О.Ю.
ВСТУП | 3-4 стр. | |
1 | ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНТ-ЛЮСІЇ | 5-14 стр. |
1.1 | Фізико-географічна характеристика країни | 5-6 стр. |
1.2 | Короткий нарис історії Сент-Люсії | 7-9 стр. |
1.3 | Державно-адміністративний устрій | 9-11 стр. |
1.4 | Соціально-економічний розвиток | 11-14 стр. |
2 | ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ КРАЇНИ | 15-29 стр. |
2.1 | Природний потенціал Сент-Люсії | 15-21 стр. |
2.2 | Історико-культурні пам’ятки країни | 21-29 стр. |
3 | ХАРАКТЕРИСТИКИ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ СЕНТ-ЛЮСІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПРЕСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ | 30-36 стр. |
3.1 | Основні етапи розвитку туризму в Сент-Люсії | 30-32 стр. |
3.2 | Туристичне районування країни | 32-34 стр. |
3.3 | Аналіз туристичного ринку Сент-Люсії | 34-36 стр. |
ВИСНОВКИ | 37-38 стр. | |
СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ | 39-40 стр. | |
ДОДАТКИ | 41-46 стр. |
ЗМІСТ
ВСТУП
Актуальність теми. На сьогоднішній день туризм посідає чи не найперше місце в світовому суспільстві. Ще з продавніх часів люди тяжіли до подорожей за знаннями, новою культурою, вирішенням суспільних проблем, а в першій половині XIX ст. призвели до виникнення цілої галузі економічної діяльності. Сучасний туризм – це потужна індустрія, яка утримує провідні позиції в сучасному світовому господарстві. За статистикою Всесвітньої Ради Туризму і подорожей, сьогодні кожний десятий робітник у світі – працює в галузі туризму.
На початку XX ст., туризм став повсякденною справою майже для третини населення планети. Більше того, у XXI столітті туризм, випередивши за обсягами доходу нафтову промисловість і автомобілебудування, і зайняв провідне місце серед світових галузей економіки. За даними Всесвітньої Туристичної Організації (ВТО) у 2004 р. загальна кількість туристичних прибуттів склала 763 млн. осіб, а доходи від туризму – 622 млрд. доларів. У 2005 р. продовжилась тенденція до зростання обсягів міжнародного туризму: кількість міжнародних прибуттів зросла на 5,5 % і становила 808 млн. осіб. У 2010 р. прогнозується понад 1 млрд. учасників міжнародних подорожей, а доходи від туризму сягнуть 1550 млрд. доларів. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть щонайменше втричі[7].
Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. В цих країнах, держава стимулює розвиток туристичної галузі, так як туризм – це єдине джерело надходження капіталу та іноземних інвестицій. До таких країн належать – Домініка, Мартініка, Сент-Вінсент, Гренада, Барбадос, Сент-Люсія. Але більшу увагу з цих країн привертає Сент-Люсія, тому автор і обрав тему своєї курсової роботи «Туристсько-екскурсійні ресурси Сент-Люсії». Тому що ця країна має вагомий потенціал для розвитку туризму.
Об'єктом дослідження курсової роботи є природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси Сент-Люсії та їх використання в туризмі.
Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією держави Сент-Люсія.
Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період від І тис. н.е. до початку ХХІст.
Джерельну базу цього курсового дослідження складають понад 30 джерел, які опрацьовані автором у ході роботи. Насамперед, потрібно назвати праці, що мають повну характеристику досліджуваної країни. Найскладнішим був процес збору матеріалу для характеристик аналізу туристичного ринку Сент-Люсії, оскільки немає жодного спеціального видання, присвяченого цій темі. Тому автору довелося опрацювати значну кількість матеріалів в мережі Інтернет.
Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристсько-екскурсійного потенціалу держави Сент-Люсія. Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
- дати загальну характеристику Сент-Люсії;
- дослідити природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси острова з метою їх використання в туристичній діяльності;
- проаналізувати туристичний ринок Сент-Люсії на сучасному етапі.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНТ-ЛЮСІЇ
1.1 Фізико-географічна характеристика країни
Держава Сент-Люсія розташована на однойменному острові у складі архіпелагу Малі Антильські острови. На півночі граничить з островом Мартініка (по протоці Сент-Люсія), на півдні — з островом Сент-Вінсент, що входить до складу держави Сент-Вінсент і Гренадіни (по однойменній протоці). Зі сходу омивається водами Атлантичного океану, із заходу — Карибського моря (загальна протяжність берегової лінії 158 км.).Каплевидний в плані острів має розміри приблизно 44 км в довжину з півночі на південь, і завширшки 23 км з заходу на схід, при спільній площі 616 км2 (другої за величиною в південній групі Навітряних островів)[36].(Додаток 1)
За особливостями рельєфу острів Сент-Люсія має вулканічне походження, а тому гористіший, ніж більшість інших островів Карибського моря. По суті, він є вершиною древньої вулканічної групи, чиї конуси утворюють основні гірські вершини країни.. По всій довжині острова, з півночі на південь, тягнеться центральний гірський ланцюг Барр-де-Л’Іль-Рідж з висотами від 400 до 900 м, досягаючи найбільшої висоти на горі Жімі (950 м) і у вулканічному масиві Пітон (Грос-пітон — 797 м, Пті-пітон — 750 м, Морн-Бонін — 640 м) на південному заході. У цьому ж районі удосталь зустрічаються сліди активної вулканічної діяльності — гарячі сірчані джерела, еродовані лавові поля, виходи газу, відкладення сірки. Схили вулканічного масиву заросли пишними тропічними лісами, а багаточисельні короткі річки формують широкі і родючі долини.Побережжя острова утворене неширокою смугою прибережної низовини і сильно порізане. Південно-східні і північно-західні береги утворюють якусь подібність шхерного району з багаточисельними затоками і бухтами, що обрамовані безліччю крихітних рифів.
Клімат.Клімат тропічний пасатний; морські вітри пом'якшують жару. Середньомісячні температури 18—26 °С, опадів від 1500 до 3000 мм в рік, притому що, на східних навітренних сторонах гір, вона становить 3450 мм, а на західних підвітренних – 1500 мм.. Сухий сезон з січня по квітень; дощовий з травня по серпень. У будь-який час року можливі потужні, але короткочасні проливні дощі, що доводяться зазвичай на кінець дня. Нерідкі руйнівні тропічні урагани, особливо часті в кінці літа.
Внутрішні води. Річки Сент-Люсії недовгі і порожисті,. В період дощів часті повені. З гір стікають багаточисленні річки та струмки, які в деяких місцях переходять у невеликі водоспади. Вони добре орошають плодорідні землі.
Природа. На острові виростає близько 400 видів рослин, причому в багатьох місцях пальми, всілякі чагарники, орхідеї та інші екзотичні квіткові начеб антуріума, утворюють щільний килим, що покриває схили гір, долини, русла річок і навіть узбіччя доріг. Південні і південно-східні схили гір покриті сухими лісами з переважанням чагарникової субтропічної рослинності. Фауна представлена насамперед птахами і плазунами. Морські води у берегів Сент-Люсії багаті на рибу, ракообразні та молюсків. Серед представників фауни на Сент-Люсії живуть надзвичайно рідкісна у світі змія сентлюсійський рейсер, та найменша змія у світі – вузькорота змія. Також місцева фауна включає ендемічну земляну ящірку, амазонську переливчасту папугу і двох гризунів — агуті і манику, поширених по всьому острову. Узбережні рівнини та міжгірські долини добре зволожені. На території внутрішньої частини острова знаходяться тропічні ліси та джерела мінеральної води.
Отже, зважаючи на чудову фізико-географічну характеристику, можна зробити висновок про великий потенціал розвитку туризму на даній території[8;12;18].
1.2 Короткий нарис історії Сент-Люсії
До європейської колонізації
Перші відомі мешканці Сент-Люсії були араваки, які прибули на острів з Південної Америки приблизно у 200-300 рр. н.е. Багаточисленні археологічні розкопки на острові, представили зразки аравакської кераміки. Є свідчення що перші мешканці, називали острів – Йоуаналао (Iouanalao), що означало – «Земля Ігуан», завдяки великій чисельності ігуан на острові.
Кариби поступово витіснили араваків, протягом періоду з 800 по 1000 рр. Вони називали острів Іванарау (Hiwanarau), а пізніше Еванора (Hewanorra), доречі це ім’я зараз носить «Міжнародний Аеропорт Еванора», у В’є-Форі. Пізніше вони були залякані європейцями історіями про насильства і канібалізм. Але багато чого з цього було перебільшенням на частині європейців[30].
Європейська колонізація
Європейці вперше висадилися на острів у 1492р., протягом раннього іспанського дослідження Карибського моря. Голландці, Французи та Англійці пробували встановити торгівельні застави на Сент-Люсії в 17 сторіччі, але стикалося з опозицією карибів, чию землю вони займали.
17-е століття
Не дивлячись на те, що французький пірат Франсуа ле Клєр, часто відвідував Сент-Люсію у 1550-х рр., перше поселення було засноване голландцями, близько 1600-ого року, відоме як В’є-Фор. У 1605 р., англійське судно «Оливкова Гілка» збився з курсу на Гвіану, і 67 колоністів започаткували поселення на Сент-Люсії, але за п’ять тижнів, через хвороби і конфлікти з карибами, залишилося лише 19 осіб, через що вони втекли з острова.