Звичайно в подорожі турист сподівається, з одного боку, одержати певний обсяг знань, а з іншого боку - відпочити на природі. По перевазі тієї або іншої мети можна виділити науковий, пізнавальний і рекреаційний види екотуризму.
Чисто науковим екотуризмом зайнята відносно невелика частина туристів. Однак цей вид є джерелом інформації про віддалені і маловивчені райони, необхідної як для науки, так і для грамотного планування розвитку самого екотуризму.
Практично кожна екоподорож переслідує пізнавальні цілі. Об'єктами пізнавального, як і наукового, екотуризму стають окремі найбільш цікаві з погляду спостереження біологічні види, такі як, наприклад слони, леви, інші великі види хижаків і копитних у Східній Африці й Азії. До війни в Руанді серед іноземних туристів був дуже популярний спеціально створений заповідник для горил.
Часто екотуристів приваблюють особливі визначні пам'ятки неживої природи, геоморфологічні, гідрологічні й інші об'єкти (гори і каньйони, печери, озера і ріки). Тут крім пізнавального, реалізується рекреаційний елемент екотуризму, що включає спортивний туризм, альпінізм, лижні, кінні, водні і піші походи й інші види активного і пасивного відпочинку.
Об'єктом екотуризму можуть стати екзотичні рослинні співтовариства, або біоценози, наприклад, тропічні ліси, що цвітуть, літня тундра і весняна пустеля. Але частіше туристів приваблюють унікальні ландшафти в цілому. Нарешті, у більшості випадків у число об'єктів пізнавального екотуризму потрапляють культурні, історичні або етнографічні особливості, невіддільні від природного оточення.
Найбільш популярними видами діяльності екотуристів є піші походи, спостереження за птахами, кіно- і фотозйомка, проживання в наметових містечках, відвідування гір і альпінізм, риболовля, водний туризм, ботанічні екскурсії, археологічний і палеонтологічний туризм, спелеотуризм, спостереження екзотичних метеликів.
За умови грамотного розвитку екологічний туризм може зіграти свою роль у вирішенні сучасної соціально-екологічної кризи. Він сприяє охороні природи і традиційних культур. Зростаючий попит у цьому секторі туризму приводить до створення нових особливо охоронюваних природних територій, у першу чергу національних і природних парків. Екологічний туризм приносить істотний прибуток у державний бюджет. Особливо це стосується країн, що розвиваються. Для їхньої слабкої економіки кілька мільярдів доларів, що приносить екологічний туризм у скарбницю всіх країн, що розвиваються, - великі гроші. На багатьох територіях екологічний туризм може стати галуззю спеціалізації, представляючи конкурентноздатну альтернативу господарської діяльності, що руйнує природу.
Туризм знаходиться в тісному зв'язку з новою галуззю географії - рекреаційною географією, що вивчає природно-географічні, культурно-історичні й інші умови, що сприяють розвиткові туризму.
Рекреація - це сукупність явищ і відносин, що виникають у процесі використання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної і культурно-дозвільної діяльності людей на спеціалізованих територіях, що знаходяться поза населеним пунктом, що є місцем їхнього постійного проживання.
Рекреацію по її тривалості можна розділити на короткочасну з поверненням на нічліг у місця постійного проживання і тривалу з нічлігом поза місцем постійного проживання. Територіально короткочасна рекреація обмежується приміською зоною в радіусі одне-двогодинної пішохідної або транспортної приступності, а здійснення тривалої рекреації територіально практичності не обмежено. По своєму змісті тривала рекреація збігається з таким ємним поняттям, як туризм. У сучасній науковій літературі під туризмом прийнято розуміти сукупність відносин і явищ, що виникають у процесі подорожі і перебування людей поза своїм постійним місцем проживання, якщо перебування не перетворюється в тривале або в тимчасове заняття заради заробітку.
Туризм (від латинського - поїздка), подорож у вільний час, один з видів активного відпочинку. Здійснюється, як правило, через туристичні організації по туристичних маршрутах (у формі організованого або самодіяльного туризму). Є одним з найбільш ефективних засобів задоволення рекреаційних потреб населення, тому що сполучить оздоровлення, пізнання, спілкування і т.д. Подорожі в межах своєї країни поєднуються поняттям внутрішній (національний) туризм, за її межами - іноземний (міжнародний) туризм. Широко розповсюджений екскурсійний туризм. У залежності від цілей подорожей, туризм підрозділяється на пізнавальний, спортивний, природний, аматорський, туризм із соціальними цілями, діловий (ярмарку, конгреси), релігійний і т.д. У міжнародній статистиці прийнято вважати туристичними поїздки на курорти й у дачні місцевості, а також масові короткострокові виїзди колективів, окремих груп і осіб у спеціальні зони відпочинку. У залежності від засобів пересування і використання техніки або інших видів транспорту розрізняють: водний, пішохідний, лижний, кінний, ж/д, вело, мото, авто й авіатуризм, форма гірського туризму - альпінізм.
У процесі туристської діяльності неминуче відбувається зміна навколишнього середовища. В даний час проблема охорони навколишнього середовища і її поліпшення займають важливе місце в багатьох дослідженнях. Раніше дослідженням з аналізу туристської діяльності приділялося мало уваги, та й то розглядали вплив туризму тільки у визначених крапках земної кулі або вплив окремих його видів.
Вплив туризму на навколишнє середовище може бути прямим, непрям і спонукальним, а також позитивн і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, однак за допомогою керування розвитком туризму і чіткого планування, можливо зменшити негативний вплив і збільшити позитивне.
Позитивний вплив міжнародного туризму включає: охорону і реставрацію історичних пам'ятників, створення національних парків і заповідників, захист берегів і рифів, збереження лісів і т.д.
Однак у багатьох країнах, що розвиваються, не починають ні як кроків для захисту і збереження природи через відсутність необхідних фінансових засобів, а отримані від туризму доходи перекачувалися в інші, пріоритетні сфери считавшиеся економічно більш вигідними.
При оцінки впливу туризму на природу важливо також, з кокою точки зору вона ведеться: адже те, що вважається позитивним з погляду туристів, може виявитися негативної з погляду місцевих жителів. Наприклад, збереження парків може бути причиною скорочення пасовищ для худоби і, отже, причиною спаду виробництва харчових продуктів.
Негативні вплив туризму, на жаль, часто беруть верх над позитивними. Зокрема , цей вплив на якість води в ріках, морях, озерах і на якість повітря через застосування транспортних засобів із двигуном внутрішнього згоряння на масляному паливі; шум від діяльності різних розважальних закладів; знищення місцевої і дикої фауни туристами; руйнування історичних пам'ятників вандалами, здійснюючи на них напису, і т.д. Це приклади лише незначних ушкоджень, заподіюваних навколишньому середовищу.
Політика будівництва нових готельних комплексів і інфраструктур уздовж узбережжя, особливо в 70-і роки, що негативно вплинув на навколишнє середовище, в останні роки стала неактуальна. У деяких країнах застосовуються обмеження на будівництво будинків у безпосередній близькості до моря, наприклад в Індії.
Тому що в туристській сфері вживається продукція багатьох інших галузей, що прямо не роблять туристських продуктів, вплив їх на навколишнє середовище також варто враховувати.
Політика по захисту навколишнього середовища повинна бути націлена на довгостроковий період для забезпечення тривалості туристської діяльності. Однак багато хто, що особливо розвиваються країни ігнорують це, предпочитая комерційну і фінансову сиюминутную вигоду.
Для оцінки впливу на навколишнє природне середовище прийняті різні моделі. У деяких туристських місцях слабко діють нормативних акты, а природоохоронні служби практично відсутні. Однак відсутність нормативної бази, що забезпечує захист навколишнього середовища, не повинне зупиняти процес планування розвитку туризму. Фахівці в цій області повинні провести власну оцінку впливу на навколишнє середовище. Слід зазначити, що захист навколишнього середовища є більш простій і дешева міра, чим виправлення нанесеної шкоди в майбутньому.
Політика розвитку туризму з урахуванням екологічного впливу стає усе більш актуальної, і всесвітня туристська організація пропонує багато програм по охороні навколишнього середовища.
Охорона і перетворення рекреаційних територій містить у собі визначення норм навантажень на природні комплекси, виділення зелених зон і курортних лісів, охорону рекреаційних земель, лісовпорядні заходи, охорону підземних вод і мінеральних ресурсів і джерел, збереження чистоти повітряного басейну і д.р.
Туристська діяльність може привести до негативних наслідків: до небажаних змін природи гірських схилів, до забруднення їх відходами і т.п. Розвиток рекреаційної діяльності обертається багатолюддям, різким збільшенням числа автотуристів. Питання охорони природних ресурсів повинні вирішуватися за довго до початку експлуатації рекреаційної території, тобто ще в стадії проектування. Обумовлено це тим, що саме природні ресурси є основою, "градообразующей базою" розвитку рекреаційного господарства. "Градообразующая база" повинна бути максимально збережена через складність результативних заходів і їхньої високої вартості.
Туризм, як правило, виступає фактором, що стимулює виявлення, охорону, реставрацію і раціональне використання природних ресурсів і культурно-історичних цінностей. Це відбувається тому, що приймаючих іноземців країна мобілізує рекреаційні ресурси, щоб гідно зустріти гостей, довше них затримати на своїй території і скласти саме сприятливе враження з метою насамперед рекламного характеру для потенційних туристів. По-друге, це зустрічне прагнення мандрівників шукати і знаходити нових, цікавих і корисне під час закордонних поїздок. По-третє, можливість використання частини надходжень від туризму на охорону і відновлення національних багатств.