Знати заходи самострахування. Оволодівати вмінням надавати першу медичну допомогу.
Своєю поведінкою сприяти підтриманню високої дисципліни. Беззаперечно виконувати розпорядження викладачів.
Сумлінно виконувати підготовчу частину заняття (розминку).
Фізичні вправи виконувати тільки після команди викладача.
На заняття бути в спортивній (військовій) формі і взутті відповідно теми заняття.
Входити в спортивний зал і залишати місце занять можна тільки з дозволу викладача.
Виконувати правила особистої гігієни, не займатись фізичними вправами безпосередньо після споживання їжі. Проміжок повинен бути не менше 2 годин.
Курсанти, які порушують правила техніки безпеки, можуть бути вилучені з занять, на них накладається дисциплінарне стягнення.
Профілактика травматизму на заняттях по окремих розділах фізичної підготовки.
При прискореному пересуванні найбільш частими ушкодженнями є потертості стоп, пошкодження зв’язок суглобів.
Основними причинами травм на заняттях по прискореному пересуванню є:
- Недостатня технічна підготовленість і натренованість;
- Недостатня підготовленість м’язів і зв’язочного апарату до великих навантажень;
- Недостатня або неправильно проведена розминка;
- Незадовільний стан місць занять;
- Несприятливі метеорологічні умови та інше.
Профілактика пошкоджень при прискореному пересуванні полягає у проведенні систематичних тренувань з поступовим збільшенням навантаження, підготовці маршруту, обліку метеорологічних умов.
На заняттях з гімнастики переважають травми верхніх кінцівок. Дещо рідше зустрічаються травми плеча, плечового і ліктьового суглобів, голені і стопи.
Попередження травм при виконанні вправ на перекладині і брусах досягається перевіркою кріплення снарядів, стану поверхні перекладини і брусів. Для попередження пошкодження долонею рук необхідно підготувати шкіру долонею, обробляючи її порошком магнезії.
Для попередженні травм при зіскоках і падіннях на місці приземлення вкладаються мати, а на відкритих спортивних площадках обладнуються ями, котрі заповнюються тирсою або піском; між металічними основами брусів розміщується дерев’яний настил.
Для профілактики травм при виконанні опорних стрибків через гімнастичного коня і козла, необхідне дотримання правильної методики виконання вправ, наявність страховки, справний стан снарядів і містка для стрибків. Особливу увагу при навчанні стрибків через гімнастичного коня і козла слід звертати на послідовність в навчанні.
При лижній підготовці найбільша кількість травм припадає на нижні кінцівки. Найбільш частими являються потертості стоп і долонею, ушиби, пошкодження м’язів і зв’язок. Нерідко зустрічається відмороження вушних раковин, шкіри обличчя, пальців рук і ніг, статевих органів. Більш серйозні пошкодження зустрічаються при падінні лижника і ушибах його об стовбури дерев, каміння і інші предмети і можуть бути представлені переломами кісток і пошкодженнями зв’язок колінного і голенестопного суглобів.
Основними причинами травм на заняттях по лижній підготовці є: незадовільна організація занять і тренувань, слабка фізична і технічна підготовка, недоліки матеріально-технічного забезпечення, несприятливі метеорологічні умови.
З метою попередження травм необхідно контролювати правильність методики проведення занять, справність лиж і кріплень, підгонку взуття.
Під час занять і змагань при низькій температурі повітря слід приймати заходи попередження відморожень:
- Перевіряти забезпечення особового складу теплою білизною;
- Не допускати розтягнення колони при пересуванні, слідкувати, щоб не було відстаючих, для чого назначати замикаючого;
- При сильному морозі і зустрічному вітрі частіше змінювати направляючих і організовувати взаємне спостереження;
- Надавати необхідну допомогу при ознаках обмороження;
- По можливості скорочувати час проведення занять.
В профілактиці обморожень велике значення має попередження пітливості ніг, підгонка взуття по нозі, правильне обертання ніг онучами, захист вух фланелевими навушниками, надягання додаткових трусів або плавок.
Під час подолання перешкод можуть виникнути пошкодження як верхніх так і нижніх кінцівок у вигляді ушибів, ссадин, поверхневих поранень шкіри, часто з проникненням скалок в глибокі шари м’яких тканин.
Пошкодження нижніх кінцівок в більшості випадків пов’язані з моментом приземлення, коли основна навантаження приходиться на зв’язки голенестопного суглобу.
Під час подолання колоди можливі пошкодження нижніх кінцівок, паху, і статевих органів.
Для попередження травм при заняттях на смузі перешкод необхідне дотримання строгої послідовності в оволодінні технікою подолання перешкод. Перехід до комплексного тренування на смузі можливий тільки після оволодіння технікою подолання окремих перешкод.
При проведенні занять зимою смуга повинна бути очищена від снігу і льоду, а місця відштовхування і приземлення посипані піском або шлаком. В ході занять необхідно дотримуватися порядку виконання вправ , напрямок руху, інтервали в дистанції між виконавцями вправи.
На заняттях з рукопашного бою при розучуванні прийомів нападу і самозахисту можливі пошкодження, пов’язані з удари і уколами зброєю або іншими предметами , довгою напругою м’язів руки, яка тримає зброю, а також падіннями і ковзаннями.
До ушкоджень відносяться, пошкодження зв’язок, м’язів, рвані і колоті рани. Причинами пошкоджень є: недостатня техніка і тренованість військовослужбовців, втома, або перетренованість ; недотримання санітарно-гігієнічних вимог, поганий стан обладнання і інвентаря; незадовільне використання захисних пристосувань.
Попередження травматизму у рукопашному бою забезпечується:
- Дотриманням правильної організації і методики проведення занять;
- Дотримання послідовності у виконанні прийомів;
- Правильним застосуванням прийомів страхування і самострахування;
- Застосуванням багнетів з надягнутими на них піхвами або макетів малих лопат, автоматів;
- Дотриманням високої військової дисципліни;
- Застосуванням больових прийомів невеликої сили і їх негайним припиненням за сигналом партнера, а також тільки позначенням ударів ножем або рукою.
При проведенні спортивних і рухливих ігор основна маса травм приходиться на верхні і нижні кінцівки. Пошкодження тулуба спостерігаються рідко. Пошкодження за механізмом виникнення поділяються на три групи:
- Пошкодження пов’язані з бігом за м’ячем який супроводжується пошкодженням зв’язок, переломами, а нерідко і розтягненнями м’язів бедра, ушибами і розтягненнями пальців ніг при удари тильною поверхнею об землю. При різкому ударі у волейболі або спробі вдарити по високому м’ячу можуть виступати пошкодження в області плечового суглобу;
- Пошкодження, в основному ушиби і ссадини стоп і голені, а в окремих випадках ушиби в області коліна, отримані в результаті зіткнень;
- Пошкодження у вигляді ушибів наколінника, жирової подушки коліна, а також вивихів передпліччя, які залежать від падіння.
Причинами травм у більшості випадків є:
- Недостатнє володіння технікою гри;
- Грубість і недисциплінованість гравців;
- Поганий санітарний стан спортмайданчику.
Профілактика з травматизму при проведенні спортивних і рухливих ігор досягається: підвищенням технічної підготовки і майстерності, вихованням спортивного благородства і коректності по відношенні до противника, атакож утриманням у хорошому стані спортмайданчиків для ігор. Взуття повинне бути на гумовій підошві.
5.Навчання прийомам страхування та допомоги
Офіцерський та сержантський склад, який проводить заняття з ФП повинен знати заходи запобігання травм та володіти прийомами страхування і надання допомоги. При навчанні цим прийомам необхідно роз’яснити правильну техніку виконання вправ і можливі помилки, що можуть викликати травму. Під час безпосереднього навчання прийомам страхування і допомоги необхідно:
1. показати та прояснити вихідне положення того, хто виконує страхування, тобто його місце біля снаряду (перешкоди) і правильну стійку;
2. показати та пояснити спосіб захвату і дій помічника як при вдалому виконанні вправи, так і випадках виконання вправи з помилками, коли особливо потрібні допомога і страхування;
3. практично відпрацювати прийоми допомоги й страхування.
У масовій спортивній роботі на заняттях з ФП керівники занять повинні вчити виконавців прийомам страхування й допомоги, а також самострахуванню, оскільки сам керівник не спроможний забезпечити страхування при проведенні занять у декількох підгрупах. Взаємне страхування має велике значення у формуванні колективізму.
Поруч із забезпеченням страхування, командир повинен прищеплювати виконавцям прийоми самострахування. Самострахування – це здатність виконавця самостійно виходити із скрутних, небезпечних положень за рахунок припинення виконання вправи, або змінення її з метою упередження травм. Самострахування полягає також й у дотриманні заходів обережності. Чим складніші елементи, чим вища спортивно-технічна підготовка виконавців, тим більшої кількості прийомів самострахування треба навчати спортсменів.
Загальні вимоги до проведення страхування:
1. знати техніку виконання вправ;
2. стояти стійко і якомога ближче до виконавця, але так, щоб не заважати йому виконувати вправу;
3. знати і вміти застосовувати найбільш зручний спосіб захвату при страхуванні. Всі захвати робляться не перед виконання вправи, а у мить здійснення страхування при невдалому виконанні вправи;
4. застосовувати страхування в залежності від фізичної і технічної підготовленості виконавців, а також їх індивідуальних особливостей (сміливості, рішучості, впевненості);
5. застосовувати колективне страхування під час виконання складних вправ на снарядах;