Спортивний травматизм під час занятьфізичною підготовкою і його профілактика
Виконав:
Зміст
Вступ
1. Характеристика травматизму під час занять фізичною підготовкою.
2. Причини травматизму та заходи по його запобіганню.
3. Заходи безпеки при організації та проведенні навчальних занять з фізичної підготовки.
4. Загальні вимоги до техніки безпеки і профілактика спортивного травматизму на практичних заняттях з фізичної підготовки.
5. Навчання прийомам страхування та допомоги.
6. Лікарський контроль і самоконтроль.
7. Надання першої ( долікарської ) допомоги.
ВСТУП
Фізична підготовка і спорт у житті кожного військовослужбовця являються надійними засобами зміцнення здоров’я, підвищення резистентності організму до професійних захворювань і проводиться з метою забезпечити фізичну готовність військовослужбовців до бойової діяльності, до оволодіння зброєю і бойової технікою та ефективного їх використання, до перенесення фізичних навантажень, нервово – психічних навантажень в екстремальних ситуаціях, а також сприяти вирішенню завдань навчання і виховання.
Для досягнення цієї мети потрібно правильно і проводити заняття , тренування і змагання, створювати необхідні умови для забезпечення належного рівня фізичної досконалості.
Сприяти цьому буде придбання елементарних знань і навичок, які запобігають отриманню травм, важких пошкоджень, погіршенню стану здоров’я.
"Травма" – грецьке слово. Воно означає порушення цілості тканин або органів тіла в результаті будь-якого впливу. Травма може виникнути як наслідок одноразового сильного або слабкого, але часто повторюваного впливу.
Спортивні травми – це пошкодження або паталогічний стан отримані, або які виникли в результаті занять фізичною підготовкою.
Нерідко причиною травм може бути порушення санітарно – гігієнічних умов на спортивних спорудах, неякісний спортивний інвентар та обладнання. Ускладнення спортивних травм викликається відсутністю кваліфікованої допомоги в перші хвилини і навіть секунди після нещасного випадку. Елементарні знання, навички, своєчасна допомога потерпілому може значно покращити його стан або навіть врятувати життя.
Останнім часом дуже багато уваги приділяється цьому питанню у ЗС України. Так накази ...
1. Характеристика травматизму під час занять фізичною підготовкою
Серед усіх видів на долю спортивного травматизму припадає 2% всіх травм.
Там де профілактика спортивного травматизму організована незадовільно, відсоток травм, одержаних на заняттях, значно вищий.
Загальну масу спортивних пошкоджень складають удари та роз тяжіння (до 80%). Характерним для спортивного травматизму є залежність виду травми від спортивної спеціалізації (табл.1).
Таблиця 1.
Розподіл спортивних ушкоджень по видах спорту.
| Вид спорту | Удари | Пошкодження м’язів та сухожиль | Розтягнення м’язів | Вивихи та пошкодження суглобів | Переломи | Струс мозку | Потертості, поранення | Інші пощкодження |
| Гімнастика | 27,9 | 11,2 | 37,6 | 4,7 | 2,0 | 1,8 | 14,0 | 0,8 |
| Легка атлетика | 26,1 | 14,3 | 36,8 | 3,0 | 0,8 | 1,0 | 16,6 | 1,4 |
| Футбол | 48,5 | 5,0 | 25,5 | 3,0 | 1,7 | 0,8 | 14,0 | 1,5 |
| Волейбол | 42,4 | 4,2 | 38,5 | 5,2 | 1,5 | 0,5 | 14,5 | 1,2 |
| Рукопашний бій | 32,3 | 8,7 | 40,8 | 3,5 | 4,3 | 0,8 | 7,5 | 2,1 |
| Прискорене пересування | 23,4 | 3,5 | 21,9 | 0,8 | 2,2 | 2,5 | 31,2 | 14,5 |
Понад 80% спортсменів після травми не тільки зберігають працездатність, але й в змозі частково проводити тренування.
Разом з тим при важких травмах, а в деяких випадках при травмах середньої складності, щоб уникнути важких наслідків, тренування необхідно припинити.
Таблиця 2.
Орієнтовні строки допуску до занять фізичної підготовкою, до тренувань і спортивних змагань після деяких захворюваньтравм і оперативних втручань (кількість діб).
| Перенесені | Допуск після повного видужання до | ||
| захворювання, травми і оперативні втручання. | Занять ФП | Спортивним тренуванням | Змаганням |
| Ангіна | 10-14 | 14-18 | 20-22 |
| Вірусний гепатит | 180 | 240-360 | Інд. |
| Гострий бронхіт | 7-12 | 12-15 | 16-18 |
| Грип | 4-6 | 12-16 | 24-30 |
| Гострий гастрит | 5-7 | 7-10 | 30 |
| Дизентерія | 14-16 | 20-25 | 30-35 |
| Кір | 14-16 | 20-21 | 25-30 |
| Гострий міокардит | 30-45 | 60-75 | 90-120 |
| Гострий нефрит | 30-45 | 60-90 | 90-120 |
| Гострі респіраторні захворювання | 3-5 | 7-12 | 12-15 |
| Гострі і підгострі захворювання шкіри, слизневої оболонки | 2-3 | 5-6 | 10-12 |
| Пневмонія | 14-18 | 20-22 | 25-30 |
| Гострий ревматизм | 30-60 | 60-120 | 120 |
| Скарлатина | 30-40 | 50-60 | 75-90 |
| Аппендектомія | 10-15 | 15-20 | 20-30 |
| Грижесічення | 24-30 | 46-60 | 80-90 |
| Стан після:Операції на органах животної порожниниПеритоніту | 24-3024-30 | 30-4530-45 | 45-6060-90 |
| Переломи: | |||
| Ключиці | 40-50 | 45-55 | При досягненні натренованості |
| Плечової кості | 90-120 | 120-180 | - // - |
| Костей зап’ястя | 75-90 | 90-180 | - // - |
| Фаланг пальців кісті | 21-28 | 28-42 | - // - |
| Грудини | 60-75 | 75-90 | - // - |
| Тіл хребців | 60-300 | 180-360 | Не раніше 1 року |
| Ребер | 21-28 | 28-42 | При досягненні натренованості |
| Костей тазу | 90-150 | 120-180 | - // - |
| Бедра | 150-180 | 180-240 | - // - |
| Наколінника | 90-120 | 120-150 | - // - |
| Обох костей голені | 60-90 | 90-120 | - // - |
| Великоберцової кості | 60-90 | 90-120 | - // - |
| Малоберцової кості | 15-20 | 20-24 | - // - |
| Фаланг пальців стоп | 14-21 | 21-28 | - // - |
| Костей носа | 14-28 | 28-35 | - // - |
| Нижньої щелепи | 60-90 | 90-120 | - // - |
| Костей черепу | 30-45 | 30-60 і більше | - // - |
| Вивихи: | |||
| Ключиці | 42-56 | 56-100 | - // - |
| Плечового суглобу | 90-120 | 120-180 | - // - |
| Ліктьового суглобу | 90-120 | 120-180 | - // - |
| Пальці кисті | 14-21 | 21-28 | - // - |
| Наколінника | 15-45 | 45-60 | - // - |
| Розриви: | |||
| Сухожиль великого грудного м’язу | 90-120 | 120-180 | - // - |
| Довгої головки бедра | 90-120 | 120-180 | - // - |
| 4-голового м’язу | 90-120 | 120-300 | - // - |
| 2-голового м’язу бедра | 45-60 | 60-75 | - // - |
| Ахіллового сухожилля | 90-120 | 120-180 | - // - |
| Пошкодження суглобів | 14-21 | 21-28 | 30 |
| Пошкодження менісків | 45-60 | 60-75 | - // - |
| Травми м’яких тканин обличчя | 3-7 | 7-12 | 15 |
| Закрита травма мозку | |||
| Першого ступеня | 14-21 | 21-28 | 28-32 |
| Другого ступеня | 21-28 | 28-32 | 32-40 |
Проведення тренування без дозволу лікаря може супроводжуватись розвитком ускладнення або переходом захворювання у хронічну форму.
Класифікація пошкоджень.
В залежності від характеру пошкоджень розрізняють відкриті за закриті травми.
Відкриті травми супроводжуються порушенням шкіряного покрову або зовнішніх слизових оболонок.
Закриті травми не порушують цілості шкіряних покрові та зовнішніх слизових оболонок (розтяжіння, закриті переломи тощо).
Крім того розрізняють гострі та хронічні травми.
Гострі травми виникають в результаті зовнішнього впливу того чи іншого травматуючого агента. Хронічні травми є результатом багаторазового впливу одного й того ж травмую чого агента на певну ділянку.
Існує ще один вид травми – мікротравми.
Це пошкодження клітин тканини, що викликані одноразовим чи багаторазовим впливом, які незначно перевищують межі фізіологічного опору тканин та викликають порушення їх функцій та структур.
За рівнем складності травми поділяються на легкі, середньої складності та важкі.
Облік спортивного травматизму.
Облік спортивного травматизму повинен бути своєчасним, точним і відображати специфіку спортивних занять.
Регіт рації підлягають всі травми, враховуючи і дрібні, оскільки останні є сигналом несприятливого стану та вказують на необхідність прийняття необхідних заходів, запобігання більш важких ушкоджень.
Трави, що призводять до втрати працездатності на строк, не менше 1 доби, враховуються в картці обліку травматичних ушкоджень.
При заповненні картки необхідно виділити такі питання:
- Форма організації занять;
- Вид спорту;
- Спортивна кваліфікація;
- Хто проводив заняття.
Аналіз спортивного травматизму проводиться з метою:
- Викриття істинної причини, що викликала пошкодження;
- Викриття причини пошкоджень, які найчастіше зустрічаються.
Під час аналізу спортивного травматизму враховуються дані отримані в результаті:
- Опитування потерпілих;
- Опитування свідків;
- Вивчення медично-контрольних документів;
- Вивчення обставин, при яких сталася травма.
При оцінці складності пошкоджень розрізняють:
- Легкі пошкодження;
- Пошкодження середнього ступеня;
- Важкі пошкодження.
Аналіз спортивного травматизму начальник медичної служби інституту, або інший медичний працівник, призначений ним, сумісно з начальником кафедри фізичної підготовки і спорту або тренером.
Підсумки аналізу травматизму при заняттях ФП і спортом доповідають начальникові інституту для визначення організаційних заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків.
Стан спортивного травматизму начальник медичної служби вказує також в пояснювальній записці до щорічного звіту.