На березі Азовського моря є два кліматогрязевих курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азовського моря. Клімат помірноконтинентальний. Основні лікувальні засоби курорту -намулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й затоки Азовського моря, а також мінеральні хлорні й натрієві води. Клімат курорту Кирилівка - помірноконтинентальний, наближений до клімату Криму. До основних лікувальних факторів відносять намулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому й Молочному лиманах та високомінералізовані хлорні натрієві мінеральні води. [31, 49]
Основними лікувальними факторами курорту Маріуполь, розташованого на березі Азовського моря, є клімат, намулисті грязі Таганрозької затоки та морські купання. Курорти узбережжя Чорного та Азовського морів спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової системи, жіночих статевих органів.
Таким чином слід визначити, що для розвитку таласотерапії в південних регіонах України є всі природно-рекреаційні умови.
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку таласотерапії в міжнародному туризмі
Лікувально-оздоровчий туризм — масовий і популярний напрямок медичного туризму. Один з найбільш давніх — відомий з античних часів. У ХХ ст. виникає курортна індустрія. Поширюються нові види курортів та послуг — SPA-курорти (SPA-готелі), wellness-програми (оздоровчі, антистресові, косметологічні), морські курорти, зокрема з центрами таласотерапії.
Таласотерапія — ще один сегмент ринку лікувально-оздоровчого туризму. Сьогодні турфірми відзначають збільшення кількості замовлень на медичний туризм. Серед американців і жителів Західної Європи такий вид туризму давно має великий попит. За даними Medical Insights International, доходи від лікувального туризму щороку зростають на 20%, при цьому річні обороти ринку сягають $40-60 млрд. За межі своїх рідних країн європейці та американці їдуть у пошуках дешевого медичного обслуговування. На високому рівні такі послуги надають не лише європейські центри, а й країни Азії, Австралії та Латинської Америки.
Міжнародні критерії центрів таласотерапії
Створення професійних асоціацій продиктоване часом та покликане захистити від спекулятивного використання терміну таласотерапія та, як наслідок, девальвації методу. Перший міжнародний конгрес по таласотерапії в 1894 р. в Булоні зібрав 150 учасників з багатьох країн, а 20 років потому в другому конгресі брали участь 600 лікарів та вчених, що були заняті вивченням позитивного впливу моря на здоров’я людини. Французька федерація таласотерапії «Federationmeretsante» була створена в 1986 р. [16б 78]
В 2003 р. на засіданні генеральної асамблеї Європейської асоціації курортів (EuropeanSpasAssociation – ESPA) були затверджені критерії, що дозволять гарантувати високоякісні стандарти таласотерапії - «Thalassotherapie - DefinitionundKriteriendesEHV». Ці критерії були підготовлені робочою групою Комітету по таласотерапії Європейської СПА асоціації та багато в чому перегукуються з критеріями, що були розроблені Французькою федерацією таласотерапії.
Термін «таласотерапія»(thalassotherapy) може використовуватись лише в тому випадку, якщо центр відповідає наступним критеріям:
1. Визначення: таласотерапія – це комплекс лікувально-оздоровчого туризму та відновлення резервів здоров’я з використанням морського клімату, морської води та інших продуктів, добутих з моря або створених на основі морської води, водоростей, лиманного ілу. Центр таласотерапії – не клініка, проте оздоровчі та терапевтичні процедури повинні назначатися та контролюватися компетентним персоналом, в числі якого можуть бути фізіотерапевти, бальнеологи, дієт лікарі, спортивні інструктори, психологи.
2. Розташування: безпосередньо на березі моря (не далі ніж 1000 с від берега). Основний лікувальний фактор таласотерапії – морський клімат. Згідно досліджень українських та закордонних вчених, кількість морських аерофонів, що формують цілющий мікроклімат, знижується на відстані від 1000 до 2000 м.
3. Морська вода використовується для купань у відкритому морі, в басейнах, для ванн, інгаляцій та інших бальнеопроцедур. Морська вода поступає з моря у відповідності з санітарно-гігієнічними вимогами до зон водозабору.
4. Морські вироби: використання грязей, морських водоростей для різноманітних аплікацій, обгортувань.
5. Гіпоалергене іонізоване морське повітря: якість повітря повинна бути гарантована відсутністю промислових зон та інших об’єктів, що забруднюють повітряне середовище.
6. Геліотерапія. Для геліотерапії, перш за все, повинна використовуватись природна сонячна радіація. При несприятливих погодних умовах та в міжсезоння – штучне ультрафіолетове випромінення (солярії).
7. Використання кліматотерапії та активної кинезітерапії. Майданчики для лікувальної фізкультури та занять різноманітними видами спорту повинні бути обладнані як можливо ближче до берегової лінії.
8. Використання інших оздоровчих методів. Дієтотерапія в центрах таласотерапії, як правило, включає великий асортимент страв з морепродуктів, овочів, фруктів. Психотерапія, психологічне консультування, йога, масаж, пасивна та активна кінезітерапія – компоненти СПА- і велнеспрограм в центрах таласотерапії.
Перераховані критерії представляють мінімальні стандарти, які можуть бути доповнені різноманітними методами з урахуванням специфіки центра та особливостей клімату та ландшафту.
Висновки
На сьогоднішній день в світі, з одного боку, існує традиція академічної школи фізіотерапії, курортології та відновлюваної медицини і великий науково-практичний досвід в галузі санаторно-курортного лікування. З іншого боку починається розвиток нових напрямків профілактичної медицини, в які інвестуються значні кошти.
Серед напрямків розвитку організації рекреаційної діяльності у Франції та Європи загалом можна виділити наступні: розвиток транспортної інфраструктури і готельного бізнесу, залучення інвестицій до туристичної сфери, підвищення соціально-політичної культури нації, організація місць відпочинку та дозвільної діяльності відпочиваючих (розвиток оздоровчих та санітарно-курортних центрів, наприклад, таласотерапії), підвищення екологічної безпеки країни, організація спортивно-оздоровчої діяльності (велоспорт, гольф, гірськолижний спорт, серфінг тощо), розширення рекреаційної зони країни.
На даний момент невпинно зростає популярність таласотерапії. Таласотерапія – (грец. thalassa — море; therapia- лікування) розділ лікувально- оздоровчого туризму, що вивчає якості приморського клімату, морської води, водоростей, морських грязей та інших продуктів моря та механізми їх дії на організм людини при лікувально-профілактичному застосуванні. Термін таласотерапія введений в 1867 р. французьким лікарем де Ла Боннардєр(LaBonnardière) з невеличкого містечка Аркашон на узбережжі Біскайської затоки Атлантичного океану. В даний час таласотерапія займає одне з провідних місць серед методів лікування та оздоровлення багатьох світових курортів.
Перспективи розвитку таласотерапії в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та туризму та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов’язані з необхідність розв’язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин. Зокрема, при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно – історично – етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам’яток краю.
Список використаної літератури
1. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). М., ― 2000.
2. Александрова А. Ю. География мировой индустрии туризма. — М.: Изд-во МГУ, 1998. — 88 с.
3. Александрова А.Ю. Международный туризм. М., ― 2002, 470 с.
4. Амирханов М. М., Татаринов А. А., Трусов А. Д. Экономические проблемы развития рекреационных регионов. — М.: Экономика, 1997. — 142 с.
5. Багатов А. П., Бойко Т. В. Туристические формальности: учебное пособие для студ. высш. уч. зав. – М.: Издательский центр «Акаденмия», 2002 – 304 с.
6. Бартон Р., Кэвендиш Р. Выдающиеся архитектурные сооружения и памятники всех времен и народов.– М.,1997 (Атлас чудес света)
7. Берега / П.А.Каплин, О.К.Леонтьев, С.А.Лукьянова, Л.Г.Никифоров. — М., 1991 (Природа мира)
8. Биржаков М. Б. Введение в туризм. – СПб: Издательский торговый дом «Герда», 2002 – 192 с.
9. Бочваров М., Воденска М., Мироненко Н. Рекреационные системы. — М.: Изд-во МГУ, 1986. — 134 с.
10. Генш К. Курорты мира. М.: Аст, 2007
11. Гидбут А. В., Мезенцев А. Г. Курортно-рекреационное хозяйство. — М.: Наука, 1991. — 91 с.
12. Глушко А.А., А. М. Сазыкин. География туризма. Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 2002 – 265 с.
13. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Енциклопедія туризму: довідник. – М.: Фінанси і статистика, 2000.
14. Иванух Р., Жученко В. Стратегические проблемы развития туристско-рекреационного комплекса Украины // Экономика Украины. — 1997. — № 1. — С. 65–71.
15. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. М.: «Финансы и кредит», 1999.
16. Кобяк М. В. Международный туризм в экономике Западной Европы. — М.: БИКИ, 1998
17. Комаров М.П. Инфраструктура регионов мира. — Спб., 2000
18. Косолапов А.В., Руденко Л.Л.Туристское страноведение. Европа.- Владивосток: ДВГАЭУ, 1998.- 192 с.