При винесенні рук убік для прийому м'яча гравець повертає руки так, щоб уявна площина, створена передпліччям, була перпендикулярна напряму польоту м'яча, з деяким відхиленням для відскоку його вверх-вперед. Для цього сам гравець повертається в напівоберта у бік рук. У всіх прийомах м'яча активно діє плечовий суглоб, піднімаючи і опускаючи плечі для можливо більш точного положення передпліччя під м'ячем.
При вивченні техніки нижньої передачі і її вдосконаленні треба в однаковій мірі серйозно відноситися як до точності нижньої передач і до відмінного пасу для нападаючого удару, так і до безпомилкового прийому цим способом м'ячів, що летять з великою швидкістю [11, 23].
Як і в будь-якому іншому ігровому прийомі, в нижній, передачі потрібно прагнути автоматизації рухів. Напруга і положення рук при взаємодії з м'ячем повинна строго відповідати швидкості польоту м'яча. Із збільшенням цієї швидкості зменшується вимога до точності передачі, чим спрощується задача приймаючого м'яча. Тут гравець може не повертати передпліччя внутрішньою стороною назустріч м'ячу і не зводити з цією метою лікті, а залишити руки так, щоб удар м'яча припав на передню частину предпліччя. Це положення рук обумовлюється анатомічними особливостями будови ліктьової і променевої кістки передпліччя, які нестійкі до ударів по внутрішній і особливо зовнішній їх стороні. Різкий удар по зовнішній стороні передпліччя може викликати навіть перелом обох кісток. Дуже міцне і надійне положення рук, повернених бічною поверхнею передпліччя вперед (великий палець вперед).
Якщо, приймаючи м'яч, не ставити перед собою задачу точної його передачі, а обмежуватися тільки прийомом його, то тут теж немає необхідності повертати передпліччя для збільшення площі зіткнення з м’ячем. Достатньо зберегти положення зведених долонь і підставляти під м'яч передпліччя: м'яч як би підбивають вгору.
Нижня передача, як і верхня, вимагає тривалих вправ і постійного стану тренованості. Особливе значення при цьому потрібне додавати умінню якомога довше спостерігати за польотом м'яча, бачити його до моменту торкання предпліччями [9, 47].
1.6. Застосування комплексних вправ у волейболі
З перших кроків навчання волейболу цей компонент техніки повинен знаходитися в центрі уваги тренера і волейболістів. На основі передач м'яча зверху двома руками і прийому знизу будується ознайомлення з характером гри у волейбол через ігрові дії, учбову двосторонню гру (без подачі). На подальших етапах і в командах вищих розрядів це — основа діяльності тренувального заняття зв'язуючих гравців. Гравці інших амплуа повинні уміти якісно виконувати другу передачу в техніко-тактичному аспекті, не знижуючи загрози нападу для суперника [3, 69].
Комплексні вправи:
1. Передачі назад за голову в трійках. Гравці розташовуються на одній лінії на відстані 2 —3 м. Крайній передає м'яч середньому, який, у свою чергу, передає його за голову, після чого повертається обличчям для отримання м'яча і знову передає його крайньому за голову. По сигналу тренера гравці що стоять в середині міняється.
2. Передачі назад за голову в парах. Після передачі над собою на висоту 1 — 1,5 м гравець повертається на 180° і виконує передачу стоячи спиною до партнера зони 4. Передачі із зони 1 в зону 4, із зони 5 в зону 2.
3. Волейболісти стоять по кругу, що в середині один (два-три) ходить з м'ячем: приставними кроками гравці пересуваються по кругу, той, що водить, передає їм м'яч, вони негайно повертають його тому, що водить.
4. Передачі перед собою і спиною на точність по напряму в обручі (кільця) на сітці, на стійці, мішені на тренувальній стінці, на майданчику — з власного підкидання і з передачі партнерів. Відстань між партнером і передаючим, передаючим і мішенню поступово збільшують.
5. Передачі на точність в мішень на стіні виконують стоячи на місці, перед собою і спиною по напряму руху м'яча (змінюються відстань і висота); під час переміщення; після зупинки і повороту; комбінують перераховані завдання. Передачі виконують в опорному положенні і в стрибку.
6.Учень посилає м'яч верхньою передачею. Партнер виконує
нижню передачу над собою, а потім верхньою передачею повертає
м'яч.
7.Вправа біля стіни. Верхньою передачею спортсмен посилає м'яч в стіну, а після відскоку виконує нижню передачу двома руками над собою.
8.Спортсмен верхньою передачею посилає м'яч вліво, вправо від партнера, а той нижньою передачею двома руками повертає його.
9.Спортсмени в парах передають один одному м'яч нижньою передачею та переміщаючись по довжині залу.
10. Вправа в парах. Один виконує легкий на падаючий удар, інший повертає м'яч нижньою передачею (зміна ролей по команді вчителя).
Висновок
Отже, основним прийомом техніки гри зв'язуючого гравця є передача м'яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих дій залежить від правильної і точної передачі м'яча, яка виконується після переміщення на зустріч м'ячу.
Передачу двома руками зверху можна виконувати з різних вихідних положень гравця, висота яких змінюється залежно від кута траєкторії польоту м'яча, відносно майданчика. У кожному окремому випадку волейболіст приймає різні за висотою положення. Другу передачу м'яча зв'язуючий повинен виконати без помилок різних вихідних положень: в стрибку, в падінні, в присіді, в русі, з місця.
Список використаних літературних джерел
1. А.Г. Айриянц. Волейбол/ Айриянц А.Г. М. Ф. и С, 1976
2. И.В. Блауберг. Становление и сущность системного подхода/ Блауберг И.В., Юдин Е.Г. - М.: „Мысль", 1983.
3. А.П. Демчишин. Підготовка юних волейболістів /Демчишин А.П., Мозола Р.С, Панишко Ю.М.. - Київ: „Радянська школа", 1982.
4. Ю.Д. Железняк. Юный волейболист /Железняк Ю.Д. - М.: ФиС, 1979.
5. Ю.Д. Железняк. К мастерству в волейболе /Железняк Ю.Д. - М.: ФиС, 1978.
6. А.В. Ивойлов. Волейбол/ Ивойлов А.В.. - М.: ФиС.,1980.
7. А.В. Ивойлов. Волейбол: очерки по биомеханике и методике тренировки /Ивойлов А.В. - М.: ФиС.,1980
8. Ю.Н. Клещов. Юный волейболист /Клещов Ю.Н., Фурманов А.Г.. - М.: ФиС, 1979.
9. Л.П.Матвеев. Теория и методика физического воспитания /Матвеев Л.П., Новикова А.Д. , 4.2. - М., 1976
10. Л.П. Матвеев. Основы спортивной тренировки /Матвеев Л.П. . - М.: ФиС, 1977.
11. С. Оинума Уроки волейбола/ Оинума С. - М.: ФиС, 1985.
12. Л.Н. Слупский. Игра связующего/ Слупский Л.Н., М.: ФиС, 1984.
13. В.Е.Хапко.Совершенствование мастерства волейболистов /Хапко В.Е., Маслов В.Н.. -Киев: «Здоровье», 1990.
14. О.С. Чехов Основы волейбола/ Чехов О.С. - М.: ФиС, 1979.