Конкуренція в готельному бізнесі (стр. 1 из 2)

Класичний приватний університет

Реферат

на тему:

„Конкуренція в готельному бізнесі”

Студента групи ДХ-106

Білаша Олександра

Зміст

Вступ..............................................................................................3

Розділ I Конкуренція в готельному бізнесі.

1.1. Види конкуренції................................................................4

1.2. Методи конкуренції.............................................................7

1.3. Формування конкурентоспроможності.............................9

1.4. Висновок..............................................................................12

1.5. Список використаних джерел............................................13

Вступ

Конкуренція – (від латів. Concurrere – стикатися) боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між промовцями на ринку підприємствами в цілях забезпечення кращих можливостей збуту своїй продукції, задовольняючи всілякі потреби покупців. На світовому ринку постійно існує гостра конкуренція товаровиробників. Для успішного виступу на зовнішніх ринках потрібне істотне підвищення конкурентноспособності пропонованих вітчизняних товарів. При імпорті ж використання конкуренції іноземних продавців дозволяє досягати вигідніших умов закупівель. Але поняття конкуренції настільки багатозначно, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням. Це і спосіб хзяйствованія, і такий спосіб існування капіталу, коли один капітал змагається з іншим капіталом. У конкуренції убачається як головна сутнісна межа, властивість товарного виробництва, так і спосіб розвитку. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регулювальника суспільного виробництва. Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншої - підвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП. Конкуренція відноситься до неконтрольованих чинників, які впливають на діяльність організації, які не можуть управлятися організацією.

Розділ 1

Конкуренція в готельному бізнесі

1.1. Види конкурнції.

Термін «конкуренція» походить від латинського слова «соncurrentia», що означає змагання, суперництво. У підприємницькій практиці суперництво розгорається між виробниками за ринок збуту товарів, завоювання певного сегмента ринку. Воно може також мати місце і між окремими підприємцями, менеджерами, іншими особами, заінтересованими в досягненні певної мети кожний для себе. Конкуренція завжди пов'язана з обмеженістю інтересів підприємця, його дій на ринку з боку інших підприємців. Вона виступає як зовнішня спонукальна сила, яка змушує кожного підприємця в найкращий спосіб вести свій бізнес: одержувати найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів, найбільший прибуток, дбати про подальший розвиток фірми.

На відміну від попереднього стану конкуренції, сучасна ринкова економіка розвинутих країн відбиває ті глибокі зміни, що відбуваються в процесі відтворення економічної системи. Індивідуальна приватна власність, що панувала раніше, поступається місцем корпоративній організації власності і капіталу. Збагачуються форми господарювання, посилюються зв'язки між ними. Дедаті різноманітнішими стають види конкуренції, про що дає певне уявлення рис. 1.6.

Внутрігалузева конкуренція являє собою суперництво підприємств однієї галузі, що випускають однакову продукцію: взуття, тканини, продукти харчування тощо. Вона спричинює виникнення ринкової вартості товару.

Міжгалузева конкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери більш вигідного застосування капіталу. Внаслідок постійних переливів капіталу зі сфер менш прибуткових до сфер більш прибуткових, формуються ціни виробництва, які відбивають ці умови.

Вихід продукції великих корпорацій на міжнародні ринки є свідченням міжнародної конкуренції. Цей вид суперництва пов'язаний з глобалізацією світової економіки, пануванням транснаціональних об'єднань.

Рис. 1.6. Види конкуренції

Досконала або чиста конкуренція зустрічається в закінченому вигляді досить рідко. Це ринкова ситуація, за якої велика кількість підприємців виробляють і продають однакову продукцію. Ознаки досконалої конкуренції такі:

- ринкова структура характеризується значною кількістю

продавців і покупців товару;

- спостерігається однорідність, стандартизованість продукції;

- відбувається мобільний рух ресурсів, відсутні перепони для входження в галузь і вихід з неї;

- жоден з учасників конкурентної боротьби не має влади над цінами й можливості контролювати їх;

- повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва.

Монополістична конкуренція уособлює ситуацію, за якої на ринку панує відносно велика кількість виробників. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в принципі одну і ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має обмежений контроль над ринковою ціною. Суперники можуть використовувати як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Це пов'язано з диференціацією продукту, можливостями удосконалення якості товарів, умов їх продажу, дизайну, реклами тощо.

Олігополія означає панування на ринку декількох фірм, що пропонують стандартизовані або схожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема, комп'ютери, автомобілі, засоби зв'язку, сучасна побутова техніка. Підприємства-олігополісти ведуть виробництво в значних масштабах. На ринках, де вони займають панівне становище, спостерігається складність входження в галузь нових підприємств, наявність стимулів до злиття, домовленостей на усунення конкурентів.

І нарешті, існують так звані чисті, або абсолютні монополії. Це така ринкова ситуація, за якої є тільки один продавець товару, який практично здійснює контроль над цінами.

Своєрідною модифікацією чистої монополії є так звана природна монополія. Вона має місце в тих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція небажана або несприйнятлива форма економічних відносин. Прикладом природної монополії є транспортування нафти, газу та інших речовин трубопровідним транспортом, передача та розподіл електричної енергії, користування залізничними коліями, управління повітряним рухом, централізоване водопостачання.

Наведена характеристика різних видів конкуренції дає підставу стверджувати, що гонитва підприємців за прибутком, намагання посилити свої позиції на ринку може не тільки викликати позитивні зрушення, а й призвести до домовленостей, злиття фірм із метою усунення обмежень, зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, що спричиняють збитки, пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію, її засобами можуть бути цінова дискримінація, фальшива реклама, різні види прямого втручання. Саме тому головною конструкцією сучасної ринкової системи господарювання стає перехід від примітивної до культивованої конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.

1.2.Методи конкуренції.

У економіці прийнято розділяти конкуренцію по її методах на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни і конкуренцію на основі якості (споживній вартості). Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку за найрізноманітнішими цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, кінець кінцем, завойовував собі бажану частку ринку. Коли ринки монополізовані, розділені між собою незначним числом крупних фірм, що захопило ключові позиції, виробники прагнуть можливо довше утримати ціни постійними, щоб цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибули (максимізацію). На монополізованих ринках ціни втрачають еластичність. Це не означає, звичайно, що на сучасному ринку не ведеться «війна цін» - вона існує, але не завжди в явній формі. «Війна цін» у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки фірма не вичерпує резерви зниження собівартості товару, витікаючі з розширення масштабу масового виробництва («Тексас інструментс» встановила в 1972 році ціну на портативний калькулятор 149,95 доларів, а в 1977 році понизила її до 6-7 доларів) і відповідного підвищення маси прибули. Л. Завьянов, Д. Демідов «Формула успіху. Маркетинг: сто питань – сто відповідей, як діяти на зовнішньому ринку». Коли ж встановилася рівновага, нова спроба понизити ціну приводить до того, що конкуренти реагують точно також: позиції фірм на ринку не зазнають змін, проте норма прибутку падає, фінансовий стан фірм в більшості випадків погіршується, а це веде до зниження інвестицій в оновлення і розширення основних фондів, у результаті спад виробництва посилюється, замість очікуваних перемог і витіснення конкурентів настають несподівані розорення і банкротства. Ось чому в наші дні незрідка спостерігається не зниження цін у міру розвитку НТП, а їх підвищення: приріст цін частенько не адекватний поліпшенню споживчих властивостей товарів, яке неможливо заперечувати. Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами – аутсайдерами в боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливості у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами ((цим не нехтують і монополії, там, де вони не володіють абсолютною перевагою), а також для зміцнення позицій в разі раптового загострення проблеми збуту. При прямій ціновій конкуренції фірми широко оповіщають про зниження цін на товари, що випускаються і наявні на ринку: наприклад, в 1982 році «Дейта Дженерал» понизила ціну на один з пристроїв, що запам'ятовують, на 68%, «Перкин -Элмерс» - на 61%, «Хьюлетт - Паккард» на 37,5%, внаслідок чого середній рівень цін впав з 20 доларів (початок 1981 р.) до 5 доларів (середина 1982 р.). * Л. Завьянов, Д. Демідов «Формула успіху. Маркетинг: сто питань – сто відповідей, як діяти на зовнішньому ринку», Москва, 1992, стор. 61. При прихованій ціновій конкуренції фірми вводять новий товар з істотно покращуваними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало: так, «Крейт Ресерч» випустила в 1976 році комп'ютер продуктивністю 1 млн. операций/сек. і ціною 8,5 млн. доларів, а в 1982 році – комп'ютер, продуктивність якого в три рази вище, а ціна повсилась лише на 15%. Нецінова конкуренція висуває на перший план вищу, ніж у суперників, надійність, меншу «ціну вжитку», сучасніший дизайн і так далі. «Американські покупці готові переплатити 1 – 2 тис. доларів що добре зарекомендував себе японський автомобіль, чим купувати аналогічну машину місцевого проїзводства»*. До нецінових методів відносять також надання великого комплексу послуг (у тому числі вчення персоналу), залік старого зданого товару як перший внесок за новий, постачання устаткування вже не «під ключ», а на умовах «готова продукція в руки». Менше енергоспоживання, понижена металоємність, запобігання забрудненню природи і інші аналогічні покращувані споживчі властивості висувалися в останнє десятиліття на провідне місце в переліку нецінових аргументів на користь товару. Сильним знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні її роль зросла багато разів. За допомогою реклами фірми не лише доносять до покупців інформацію про споживні властивості своїх товарів, але і формують довіру до своєї товарної, цінової, збутової політики, прагнучи створити образ фірми, як «хорошого громадянина» тієї країни, на ринку якої підприємець виступає в зовнішній торгівлі. До незаконних методів нецінової конкуренції відносяться промислове шпигунство, переманювання фахівців, що володіють виробничими секретами випуск товарів, зовні нічим що не відрізняються від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якістю, а тому зазвичай на 50% дешевших, закупівля зразків з метою їх копіювання. За свідченням французького МОСИ, найбільш активні «фірми-імітатори», що знаходяться в Марокко, Гонконзі, на Тайвані, в Туреччині, на Сінгапурі, в Південній Кореї, Японії, Швейцарії, Мексиці, Бразилії.