Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження пройшли апробацію під час доповідей на методологічних семінарах кафедри філософії Таврійського національного університету їм. В.І. Вернадського, на щорічній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів "Дні науки" (м. Сімферополь, 2005-2007), щорічній конференції "Таврійські читання" (с. Донузлав 2005-2007), щомісячних засіданнях круглого столу філософського дискусійного клубу "Логос" (Кримський науковий центр), а також на міжнародній науковій конференції "Людина в контексті сучасного цивілізаційного процесу" (м. Сімферополь, 15-17 жовтня 2007 р).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дисертації викладені у семи наукових роботах дисертанта - п’яти статтях у фахових виданнях, затверджених у переліку ВАК України, а також двох збірниках тез доповідей на конференціях. Всі публікації написані без співавторів.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох основних розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаної літератури (181 найменування). Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки тексту, 188 сторінок із яких - основний текст.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступінь її наукової розробленості, окреслено об'єкт і предмет дослідження, визначено основні методи, сформульовано цілі, завдання, а також основні положення, що відображають наукову новизну роботи. Розкрито теоретичне і практичне значення одержаних результатів, описано їх апробацію, представлено публікації, в яких висвітлюються результати дисертації.
У розділі 1 "СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ КРИЗОВИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ", що включає три підрозділи, досліджено деякі існуючі в сучасному науковому дискурсі концепції виходу із загальнопланетарної кризи, породжуваної глобальними проблемами, а також з'ясовано культурні й антропологічні суперечності глобалізації як "із середини" - в рамках однієї цивілізації, так і "ззовні" - в сфері міжцивілізаційних відносин.
У підрозділі 1.1 "Глобалістські проекти як відповідь на виклик техногенної цивілізації" розглядаються концепції прогнозування майбутнього людства з урахуванням критичних умов існування сучасної цивілізації. Аналізуються деякі конкретні наукові проекти міжнародної неурядової організації - Римського клубу, які викликали найбільший науковий і соціокультурний резонанс та послужили поштовхом до створення такого нового напряму наукових досліджень, як глобальне моделювання.
Підкреслюється, що подібні розробки здійснювалися в контексті пошуку відповіді на екологічний виклик, пізніше - для комплексного вирішення економічних, демографічних, науково-технічних соціальних, та інших проблем сучасної цивілізації. Проте, вони не зачіпали найважливішого, з нашої точки зору, аспекту всіх суперечностей сучасного світу - антропологічного. В них було проаналізовано фундаментальну передумову загальнопланетарної кризи, що має, на наш погляд, антропологічний вимір.
З погляду розуміння причин основних суперечностей сучасної техногенної цивілізації особливий інтерес представляє запропонована А. Печчеї концепція "Нового гуманізму". В ній підкреслюється, що потужність і динамізм сучасного прогресу науки, техніка технологій повинна контролюватися таким духовним явищем, як мораль. Про зміст і цілісність її повинна дбати сама людина, що опинилася в умовах світу, що змінюється. В цьому сенсі основною задачею сучасного людства є культурна еволюція, що передбачає вдосконалення людських якостей. Таким чином, концепція "Нового Гуманізму" переконливо демонструє, що основний клубок суперечностей сучасної техногенної цивілізації пов'язаний з самою людиною. Це безпосередньо виводить всю проблему в антропологічний контекст.
У підрозділі 1.2 "Культурні і антропологічні суперечності глобалізації" розглядається специфічне становище сучасної людини в умовах глобалізаційних процесів. Наводяться аргументи, що розкривають основні сутнісні характеристики цього явища, відображають динаміку і спрямованість світового розвитку.
Обґрунтовується теза про те, що досить важливим чинником суперечливості глобалізаційних процесів є тенденція до нівеляції національних держав та унікальних самобутніх культур. Робиться висновок про принципове протистояння глобалізації (пов'язаної з маргіналізацією та уніфікацією) традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінності локальних культур.
Висловлюються переконання, що, культурні стереотипи, які формуються в умовах глобалізації, не придатні для створення справжніх життєвих орієнтирів, а лише примітивних одновимірних моделей розвитку людини.
У підрозділі 1.3 "Конфлікт цивілізацій як вирішальний чинник світового розвитку в XXI столітті" аналізується концепція "Зіткнення цивілізацій" С. Хантінгтона. Підкреслюється, що вона є не просто соціокультурним дослідженням, що описує сучасну загальноцивілізаційну структуру, з надто складними й специфічними відносинами між регіонами, а й геостратегічний проект, що прогнозує і, в певному сенсі, готує найближчу перспективу загальносвітового розвитку для кожного з суб'єктів планетарної геополітичної взаємодії.
Обґрунтувавши джерело суперечностей між різними країнами і регіонами приналежністю до різних соціокультурних світів, теорія зіткнення цивілізацій дає правильний теоретичний орієнтир. Однак, враховуючи специфіку геополітичних реалій сучасності, пов'язаних із глобалізаційними процесами, концепція Хантінгтона, разом з глобалістськими проектами, залишає не до кінця вирішеною проблему визначення глибинних підстав загальної кризи техногенної цивілізації.
У розділі 2 "ДЖЕРЕЛА АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ", який складається з трьох підрозділів, досліджуються фундаментальні культурно-історичні передумови сучасної антропологічної кризи техногенної цивілізації.
У підрозділі 2.1 "Соціокультурна специфіка новоєвропейської цивілізації" розглядається зміст терміна "цивілізація", вводиться поняття типів цивілізаційного розвитку. Крім того, аналізуються найвідоміші концепції, у рамках яких сформульовано це поняття. Представлено визначення терміна "техногенна цивілізація", визначено соціокультурний контекст зародження техногенної цивілізації, показано відмінність між техногенною та традиційною цивілізаціями. Досліджено систему цінностей техногенної цивілізації та специфіку раціональності того історичного етапу, в рамках якого вона сформувалася.
У підрозділі 2.2 "Історико-філософський аналіз проблеми раціональності" було проведено дослідження проблеми раціональності в традиції європейської філософії. Окреслено підходи до визначення поняття і сутності самого феномена. Раціональність як така пов'язана з природою філософії як рефлексії щодо універсуму. Робиться висновок про те, що вона є специфічним типом світосприймання й осягнення світу. Наголошується, що подібне розуміння раціональності дозволяє розглядати її в соціокультурному контексті - як чинник становлення і спрямування розвитку техногенної цивілізації.
У підрозділі 2.3 "Особливості новоєвропейської раціональності і криза наукового розуму" визначено специфіку типу раціональності, що склався в епоху Нового часу, описано кризові аспекти прогресу наукового розуму. У рамках раціоналістичного дискурсу техногенної цивілізації пізнання й осягнення світу здійснюється як перетворення: людина виступає суб'єктом, а природа - об'єктом, яким маніпулюють, а будь-яка проблема розв'язується технічним або науковим шляхом. Висловлюється думка, що форма раціональності європейського типу не універсальна, а передумовою антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації став особливий тип суб'єкт-об'єктного світогляду.
У розділі 3 "ОСНОВНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОЗНАКИ АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ" здійснено соціокультурний аналіз сучасності, охарактеризовано найглибші суперечності техногенного цивілізаційного розвитку, що торкнулися всіх сфер життя людства. Вони розглядаються як ознаки антропологічної кризи сучасності, що проявляються соціально.
У підрозділі 3.1 "Аксіологічна криза сучасності" пропонується аксіологічний аспект аналізу антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Обґрунтовується, що в сучасну епоху людство переживає етап трансформації ціннісної свідомості й формування нових цінностей. Темпи маргіналізації і зростання етичного релятивізму в умовах масового суспільства виступають результатом корінного зламу вікових ціннісних орієнтацій.
У підрозділі 3.2 ""Зворотна сторона" прогресу технологій" досліджується технологічний аспект антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Міра, глибина, масштаб і спрямованість впливу технологій сучасної техногенної цивілізації на людину дозволяє говорити про результати їх динамічного розвитку. Криза суб'єктивності, проблема маніпулювання свідомістю і віртуалізація людини в умовах динамічного поширення та вдосконалення високих технологій розглядаються як негативні наслідки науково-технічного розвитку.
У підрозділі 3.3 "Проблема виживання в ситуації "обличчям до смерті"" розглядається екологічний аспект антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Обґрунтовується, що в XX столітті результати техногенної діяльності людства призвели до виникнення неконтрольованих, незворотних процесів і набули принципово нової форми - глобальної. Вони перетворилися на загальнопланетарні проблеми. Серед них одне з центральних місць зайняла світова екологічна криза. Доведено, що існує ціла низка емпіричних ознак, які дозволяють говорити про кризову екологічну ситуацію, що склалася на сучасному етапі розвитку техногенної цивілізації, що вона поставила людство в жорсткі умови виживання.