Безпосередні умовиводи (стр. 2 из 3)
Перетворення дає змогу чіткіше підкреслити сумісність чи несумісність предмета і властивості. Так, під час перетворення ствердного судження у вихідному судженні предмет мислиться як такий, що має відому властивість, а у висновковому судженні йдеться про те, що предмет не може мати такої властивості. Перетворення дає змогу підійти до предмета і його ознаки і з боку їх тотожності і з боку відмінності.
Перетвореними судженнями у практиці мислення користуються досить часто. Так, у формі перетвореного судження було сформульоване положення про те, що політика не може не мати першості над економікою.
Обернення
Оберненням називається така операція, коли суб'єкт вихідного судження стає предикатом, а предикат — суб'єктом вивідного судження. Наприклад: "Будь-який договір є юридичною угодою, отже, деякі юридичні угоди — договори". Схема обернення така:
Під час обернення якість судження не змінюється: якщо вихідне судження є ствердним, то й висновок буде ствердним, якщо ж засновок заперечний, то й висновок буде заперечним. Кількість судження може змінюватися, але може залишатися тією ж.
Залежно від того, змінюється чи не змінюється кількість судження, розрізняють два види обернення: просте, або чисте, обернення та обернення з обмеженням.
Обернення буде простим (або чистим), якщо кількість судження під час обернення не змінюється. Приклад такого обернення: "Деякі студенти — відмінники; отже, деякі відмінники — студенти". Тут кількість оберненого судження залишалася такою ж, якою вона була у вихідному судженні: "Деякі S є Р" перетворилося у судження "Деякі Р є S".
Обернення з обмеженням — це таке обмеження, унаслідок якого змінюється кількість судження. Наприклад: "Усі капіталісти експлуататори; отже, деякі експлуататори — капіталісти". У цьому умовиводі вихідне судження є загальним ("Усі S є Р"), а висновкове — частковим ("Деякі Р є S").
Обернення з обмеженням має місце у тих випадках, коли предикат (Р) вихідного судження не розподілений.
Загальноствердні судження обертаються подвійно: з обмеженням і без обмеження.
Загальноствердні судження, у котрих предикат не розподілений, обертаються із обмеженням. Схема обернення цих суджень:
Усі S є РДеякі Р є S.
Наприклад: "Будь-які правовідносини є вольовими правовідносинами; отже, деякі вольові відносини є правовідносинами".
У загальноствердних судженнях-визначеннях і в судженнях із виділяючим суб'єктом предикат (Р) розподілений. Тому такі судження обертаються без обмеження. Наприклад: "Крадіжкою називається таємне викрадення власного майна громадян; отже, таємне викрадення власного майна громадян є крадіжка"; "Тільки посадова особа може бути суб'єктом халатності; отже, суб'єктом халатності може бути тільки посадова особа".
Загальнозаперечні судження завжди обертаються без обмеження, оскільки предикат у них розподілений. Наприклад: "Жодна загарбницька війна не є справедливою; отже, жодна справедлива війна не є загарбницькою". Схема цього обернення:
Жодне S не є РЖодне Р не є S.
Частковоствердні судження обертаються по-різному.
Неозначені частковоствердні судження, в яких S і Р не розподілені, обертаються за схемою чистого обернення:
Деякі S є РДеякі Р є S.
Наприклад: "Деякі письменники — лауреати; отже, деякі лауреати — письменники".
Означені частковоствердні судження, в котрих І не розподілене, а Р розподілене, обертаються не в часткові, а загальні ствердні судження. Наприклад: "Тільки деякі юридичні угоди — договори; отже, усі договори — угоди". Схема цього обернення:
Тільки деякі S є Р Усі Р є S.
Частковозаперечні судження не обертаються, оскільки встановити певне відношення між S і Р у них під час обернення неможливо.
Обернення умовних суджень
Розрізняють два види обернення умовних суджень: контрпозицію і конверсію.
Контрпозиція умовного судження полягає в тім, що ми заперечуємо підставу і наслідок вихідного умовного судження, а потім наслідок робимо підставою, а підставу — наслідком оберненого судження. Наприклад: "Якщо угода не відповідає умовам закону, то вона не дійсна; отже, якщо угода визнана дійсною, то вона відповідає закону". Схема контрпозиції умовного судження така:
Якщо А, то В. Отже, якщо не В, то не А, або інакше:
АВ ВА.
Конверсією називається обернення умовних виділяючих і одиничних умовних суджень. Конверсія умовних суджень полягає в тому, що наслідок вихідного судження робиться основою, а основа — наслідком вивідного судження. Наприклад: "Якщо межі необхідної оборони не перевищені, то кримінальна відповідальність за заподіяне не настає; отже, якщо карна відповідальність за заподіяне при необхідній обороні не настає, то межі необхідної оборони не перевищені". Схема обернення таких суджень:
Якщо А, то В. Отже, Якщо В, то А, або А ~ В В ~ А.
Протиставлення предикату
Протиставленням предикату називається висновок такого нового судження, суб'єктом котрого є поняття, що суперечить предикату вихідного судження, а предикатом — суб'єкт вихідного судження. Наприклад: "Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне; отже, жодне не суспільно небезпечне діяння не є злочином".
Тут суб'єктом висновкового судження є не просто предикат вихідного судження ("діяння суспільно небезпечне"), а поняття, що суперечить предикату ("не суспільно небезпечне діяння"). Предикатом у цьому умовиводі є суб'єкт вихідного судження — поняття "злочин". Схема протиставлення предикату така:
Протиставлення — це складніша, ніж перетворення і обернення, форма безпосереднього умовиводу. Протиставлення є синтез перетворення і обернення, необхідно вихідне судження спочатку перетворити, а потім перетворене судження обернути.
Загальноствердне судження за допомогою протиставлення предикату перетворюється в судження загальнозаперечне:
Всі S є РЖодне не Р не є S.
Наприклад: судження "Будь-яке правове відношення є відношення ідеологічне" перетворюється в судження "Жодне ідеологічне відношення не є правовим".
Загальнозаперечне судження перетворюється в частково-ствердне судження:
Жодне S не є РДеякі не Р є S.
Наприклад, судження "Жоден свідок не може бути суддею" за допомогою протиставлення предикату переходять у судження "Деякі не судді є свідками".
Частковоствердне судження під час протиставлення предикату перетворюється в судження частковоствердне:
Деякі S не є РДеякі не Р є S.
Наприклад: "Деякі студенти не є відмінниками; отже, деякі невідмінники — студенти".
Частковоствердне судження шляхом протиставлення предикату не перетворюється, оскільки при протиставленні предикату судження i ми маємо перетворити в судження О, а потім обернути його, але судження О не підлягає оберненню.
2. Практичні завдання: задачі
1. Чи правильно визначені відношення між поняттями:
1. А - композитор;
2. В - П.І.Чайковський;
3. С - автор опери "Пікова дама";
4. Д - музикант?
Відповідь
С – правильно. Написав оперу „Пікова дама” П.І.Чайковський став видатним композитором, тобто це узагальнююче поняття. Відносно цього розглядаються інші поняття.
Відношення між А і Д правильне – це два несумісних поняття. Між ними існує відношення спів порядкування. Вони обидва відносяться до родового поняття „музика” і є його видами: композитор пише музику, музикант її грає.
Відношення між А і В правильне, це відношення сумісних понять підпорядкування. Чи був П.І.Чайковський композитором? Питання риторичне. Він був видатним композитором, на мою думку його можна вважати геніальним композитором, тобто найвищого рівня.
2. Проаналізуйте правильність узагальнення понять: хвилина - година; квітка - троянда; трикутник - рівносторонній трикутник.
Відповідь
Хвилина – година : не вірно це не узагальнення, а аналогія. Узагальнення буде хвилина – час.
Квітка – троянда: не вірно. Правильне узальнення буде троянда –квітка.
Трикутник – рівносторонній трикутник: не вірно. Правильне узальнення буде рівносторонній трикутник – трикутник.
3. Доведіть правильність визначення:
Конституція - Основний Закон держави, який визначає суспільний і державний устрої, порядок і принципи утворення представницьких органів влади, виборну систему, основні права і обов'язки громадян.
Відповідь
Наведений приклад – явне атрибутивно-реляційне визначення. Видовою ознакою Конституції є її властивість – це закон. Для доведення правильності визначення, проаналізуємо, чи додержуються правила явних визначень в цьому прикладі
1). Правило співмірності.
Конституція складається з певних розділів, всі вони перелічені в визначенні, тобто обсяги дефінієндуму (Конституція) і діфінієнса (основний Закон) однакові.
Правило співмірності додержується.
2). Правило заборони кола у визначенні.
Дефінієндум і діфінієнс не виражені однаковими словами, тобто правило додержується.
3). Правило означності.
Що визначає Основний Закон держави із наведеного прикладу зможе зрозуміти люба пересічна людина, він зрозумілий багатьом людям. Правило означності додержується.
4). Правило несуперечності.
Всі аргументи визначення (суспільний і державний устрій, порядок і принципи утворення представницьких органів влади, виборна система, основні правила і обов’язки громадян) регулюються законами, отже не має підстав заперечити, що всі аргументи належать до сфери Основного Закону держави. Правило несуперечності додержується.