Емпіризм: знання й досвід
Вступ
У середині XIX століття, довгий період панування донаукової психології підійшов до кінця. У цей час європейською філософською думкою опанувала нова мода - позитивізм. Це навчання, як і сам термін, бере початок від робіт французького філософа Огюста Конта (1798-1857), що, говорять, довідавшись, що незабаром умре, заявив, що з його смертю мир зазнає безповоротної втрати.
Конт поставив перед собою воістину титанічне завдання - піддати систематичному перегляду все людське знання. Для того, щоб зробити цей намір трохи більше реальним, він вирішив обмежити свою роботу використанням тільки безперечних даних - тих фактів, які встановлені за допомогою строгого наукового методу. З його погляду, у достатній мері надійними можуть уважатися тільки ті факти, які піддаються об'єктивному науковому спостереженню. Всі спекулятивні або метафізичні твердження, отримані чисто логічним шляхом, були оголошені ілюзорними й відкинуті.
Позитивізм - навчання, що визнає дійсними тільки ті явища й факти, які піддаються спостереженню.
Матеріалізм - філософське навчання, що затверджує, що всі події у Всесвіті можуть бути пояснені у фізичних термінах, як різні прояви матерії і її властивостей.
Емпіризм - філософська позиція, що повідомляє єдиним джерелом пізнання спостереження за природою, емпіричний досвід.
Прийняття позитивістської орієнтації означало, що відтепер учені повинні покладатися на висновки тільки цілком певного типу. Цю позицію можна виразити в такий спосіб: «Довіряти можна лише свідченням наших почуттів, тільки вони дають наукові знання. Все інше - попросту нісенітниця!». Такою «нісенітницею» виявилися всі традиційні філософські й теологічні проблеми. Лише наукове знання гідно визнання.
Антиметафізична тенденція знайшла підкріплення й у сфері властиво філософського знання. Навчання матеріалізму затверджувало, що всі події у Всесвіті можна описати й пояснити природними факторами, як різні властивості матерії й енергії. З погляду матеріалізму навіть свідомість людини можна пояснити на основі знань фізики й хімії. При цьому в центрі уваги матеріалістів перебувало вивчення фізичних характеристик - анатомічних і фізіологічних структур мозку.
Третя група філософів стояла на позиціях емпіризму. Головною темою міркувань для них було питання про походження знання. На їхню думку, єдиним джерелом знання є почуттєвий досвід.
Позитивізм, матеріалізм і емпіризм послужили філософським обґрунтуванням наукової психології, що народжується. Однак головна роль - серед трьох названих напрямків - належить, безумовно, емпіризму. Саме він у якості центральної ставив перед собою завдання досліджувати, як міцніє розум людини, як множаться його знання. Відповідно до даної крапки зору, пізнання здійснюється переважно шляхом акумулювання почуттєвих вражень. Ця позиція протистоїть концепції Декарта, відповідно до якої частина ідей, що мають для процесу пізнання найважливіше значення, носить уроджений характер. У нашім викладі ми торкнемося позицій деяких найбільших англійських емпіриків: Джона Локка, Джорджа Берклі, Давида Юма, Давида Гартли, Джемса Милля й Джона Стюарта Милля.
Джон Локк (1632-1704)
Джон Локк народився в родині дрібного чиновника-юриста, учився в університетах Лондона й Оксфорда. Ступінь бакалавра він одержав в 1656 році, і незабаром після цього захистив дисертацію на звання магістра. Протягом декількох років Локк викладав в Оксфорді грецьку мову, літературу й філософію, а потім зайнявся ще й медичною практикою. Згодом Локк захопився політикою, переїхав у Лондон і надійшов на службу секретарем до графа Шефтсбери. Незабаром він став довіреною особою й іншому цього політичного діяча, відомого своїм полемічним даруванням.
Вплив Шефтсбери в уряді, однак, падав, а в 1681 році, після участі в невдалій змові проти Карла II він змушений був бігти в Голландію. Хоча сам Локк безпосередньо не був замішаний у змові, дружба із Шефтсбери викликала підозри й на нього, і йому так само довелося зникнути в Голландії. Через кілька років, коли можна було вже повернутися в Англію, Локк стає уповноваженим по апеляціях і пише кілька книг із проблем утворення, релігії й економіці. Він відстоює право людей на волю совісті й право самим розпоряджатися власним життям. Ці роботи приносять йому широку популярність по всій Європі. Локк стає одним з лідерів ліберальної думки. Деякі його ідеї лягли в підставу Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки.
В області психології найбільш значним добутком Локка є його «Досвід про людський розум». У цій роботі, що з'явилася результатом напруженої двадцятилітньої праці, утримується найбільш повний виклад його поглядів. За період до 1700 року книга витримала чотири видання, була перекладена на французьку мову й латинь. Саме з моменту появи цієї роботи можна вести відлік історії британського емпіризму.
Як виникає знання?
У центрі уваги локковської системи стояли питання теорії пізнання. Яким образом відбувається пізнання, як виникає нове знання? Локк, на противагу Декарту, заперечує існування вроджених ідей. Від народження людина не має ніякі знання, все приходить із досвідом. Локк визнає, що деякі ідеї, наприклад, ідея Бога, можуть здатися дорослій людині вродженими. Але це відбувається тільки тому, що ми засвоїли цю ідею в раннім дитинстві й просто не пам'ятаємо себе без її. Таким чином, уроджений характер деяких ідей - не більш ніж ілюзія. Поява абсолютно всіх ідей можна пояснити через навчання й звичку.
Яким же образом з'являється знання? По Локку, все знання виходить тільки з досвіду. Він писав:
Припустимо, що розум є, так сказати, білий папір без усяких знаків і ідей... Звідки він здобуває той великий їхній запас, що діяльна й безмежна людська уява намалювала з майже нескінченною розмаїтістю? Звідки одержує весь матеріал міркування й знання? На це я відповідаю одним словом: з досвіду. На досвіді ґрунтується все наше знання, від нього зрештою воно відбувається.
За багато століть до цього подібні думки висловлював Аристотель: розум людини при народженні являє собою tabula rasa - чисту дошку, на якій досвід запам'ятовує свої оцінки.
Відчуття й рефлексія
По Локку, існують два різних види досвіду: зовнішній і внутрішній. Один з них ґрунтується на почуттях, іншої - на осмисленні своїх власних дій і станів - інакше кажучи, рефлексії. Ті ідеї, які походять із почуттів (тобто на основі безпосереднього впливу об'єктів зовнішнього миру на органи почуттів), являють собою прості почуттєві враження. Ці почуттєві враження впливають на наш розум, а той, у свою чергу, оперує з почуттєвими враженнями, спостерігаючи за власною діяльністю. На основі спостереження за діяльністю розуму й виникає досвід рефлексії. Цей внутрішній, рефлекторний досвід вторинний стосовно досвіду зовнішньому, почуттєвому.
У процесі розвитку індивіда спочатку з'являється почуттєвий досвід, оскільки колись треба мати те, що може піддаватися рефлексії. Рефлексуя, ми згадуємо колишні почуттєві враження, комбінуємо й узагальнюємо їх, створюючи тим самим абстракції й ідеї більше високого порядку. Таким чином, всі ідеї виникають на основі почуттєвого досвіду й досвіду рефлексії, але кінцевим джерелом пізнання все-таки залишається почуттєвий досвід.
Прості ідеї - елементарні ідеї, що виникають на основі почуттєвого досвіду або досвіду рефлексії.
Складні ідеї - ідеї похідного характеру, які складаються з ряду простих ідей. Такі ідеї піддаються аналізу й можуть бути розкладені на ряд більше простих компонентів.
Теорія асоціацій - концепція, відповідно до якої складні ідеї утворяться шляхом з'єднання або асоціації простих ідей.
Прості й складні ідеї
Локк розрізняє прості й складні ідеї. Прості ідеї з'являються на основі як почуттєвого, так і рефлективного досвіду, і пасивно сприймаються нашим розумом. Прості ідеї зовсім елементарні, вони не містять у собі ніяких частин і тому не піддаються аналізу або відомості до яким-небудь ще більш простим ідеям. У процесі своєї діяльності розум активно створює нові ідеї шляхом комбінування й сполучення різних простих ідей між собою. Ці нові похідні ідеї Локк називає складними ідеями. Вони складаються з ряду простих ідей, а тому піддаються аналізу й можуть бути розкладені на компоненти.
Теорія асоціацій
Відповідно до цієї крапки зору, прості ідеї можуть утворювати в такий спосіб складні ідеї. Властиво, асоціація - це той самий процес, що сучасні психологи називають научанням. Уявлення про можливість редукції, відомості всього психічного життя людини до набору простих ідей або елементів, а також пояснення складних ідей через асоціацію простих лежить у підставі всієї сучасної наукової психології. Як і годинний механізм, якому можна розібрати й зібрати, створюючи на цій основі нові, більше складні машини, ідеї свідомості так само можна аналізувати й асоціювати.
З погляду Локка, свідомість людини працює в повній відповідності із законами фізики. Елементами психіки, своєрідними психічними атомами, є прості ідеї. Вони являють собою повний аналог матеріальних атомів у механістичної системі Всесвіту. Базові елементи психіки (прості ідеї) неподільні, як і їхні матеріальні аналоги. З їхніх сполучень і комбінацій утвориться все різноманіття знань. Створення теорії асоціацій можна вважати важливим етапом на шляху розвитку подань про характер діяльності як психіки, так і тіла - за аналогією з роботою машини.
Первинні й вторинні якості
Велике значення для ранньої історії наукової психології має локковське розрізнення первинних і вторинних якостей. Первинні якості існують поза залежністю від нашого сприйняття. Прикладом такого роду первинних якостей будуть, скажемо, розміри й форма будинку. Колір фасаду - це приклад вторинних якостей. Такі характеристики, як колір предмета, залежні від сприйняття людиною. Різні люди бачать ті або інші кольори по-різному. Вторинні якості - такі як колір, захід, звук і смак - існують не самі по собі, а через наше сприйняття. Наприклад, якщо лоскотати у людини перинкою в носі, то виникаючий при цьому чихання характеризує не перинка, а нашу реакцію, на дотик пера. Так само й біль, що виникає від порізу, говорить не про ніж, а про нашу реакцію на рану.