Етика благоговіння перед життям, за Швейцером, с етикою особистості. Виступаючи від імені суспільства, етика перестає бути етикою: “Загибель культури відбувається внаслідок того, що створення етики передовіряється державі”. А. Швейцер справді створив етику для себе, просвітлену розумом і моральністю,і згідно з нею жив. Він неодноразово намагався реалізувати свій принцип служіння людині. У студентські роки піклувався про безпритульних дітей, пізніше займався влаштуванням життя бродяг і людей, які відбули тюремне ув'язнення. А в тридцять років залишив усі справи, які обіцяли йому успішне майбутнє, освоїв професію лікаря і присвятив себе лікуванню хворих в одній з африканських країн.
Етика Швейцера, за його словами, — не те, що він написав, а те, як він жив. А в житті він стверджував себе як волю до життя. Обґрунтована ним теоретична концепція допомогла йому окультурити, гуманізувати свою волю до життя, привчити її рахуватися з іншими волями до життя, керуватися принципом благоговіння перед життям.
Філософія життя — напрям у некласичній філософії кінця XIX — початку XX ст., представники якого проголосили життя (в біологічній, психологічній формах) основним предметом філософії.
Її представники - Ф.Ніцше, В.Дільтей, А.Бергсон, О.Шпенглер та ін.. Це філософський напрям, який розглядає все суще як форму прояву життя, як деяку реальність, що не е тотожною ні духу, ні матерії, яку можна осягнути тільки інтуїтивно. Для філософії життя головним є поняття життя. В залежності від того, як розуміти життя, розрізняють варіанти філософії життя.
* Життя береться в його біологічно-натуралістичному значенні, як буття живого організму на відміну від штучного. Для цього напряму властива чітко визначена опозиція "розуму", який розглядається як хвороба.
* Другий варіант філософії життя зв’язаний з космологічно -метафізичним тлумаченням життя, життя тут треба розуміти як деяку космічну життєдайну силу, яка безперервно себе відтворює, біологічна форма є однією із життєвих форм. Пізнати її можна тільки інтуїтивно, а не розумом.
1. Стефан Цвейг. Казанова, Фридрих Ницше, Зигмунд Фрейд. -М.: Интерпракс, 1990. -256 с.
2. Бердяев Н. А. Царство духа и царство Кесаря. -М .: Республика, 1995. -383с.
3. Ницше Ф. Воля к власти / Пер. с нем. - М. : Т.О.О. “ Транспорт “ , 1995. - 302с.
4. Ницше Ф. Сборник сочинений: Том 1. -Итало-советское издательство.: Сирин, 1990. -448с.
5. Бобынин Б. Н. Философия Бергсона // Вопросы философии и психологии. — 1911. — Кн. 108, 109.
6. Краткая философская энциклопедия - М.: изд. группа „Прогресс”. - Энциклопедия. 1994.
7. А.Шопенгауер Світ як воля та уявлення-Спб.,1898.
8. Історія естетичної думки в 6 т. том 3.- М., 1986.
9. А. Шопенгауер. Афоризмы и максимы ЛГУ.: авт. Пред. Ю.В. Петров. - Л. : Изд. ЛГУ, 1991.
10. Лосский Н.0. Интуитивная философия Бергсона. Пб., 1922;
11. Чанышев А. Н. Философия Анри Бергсона. М., 1960;
12. Свасьян К. А. Эстетическая сущность интуитивной философии А. Бергсона. Ер., 1978;