Будівлі й споруди на об'єкті необхідно розмішувати розосереджено. Відстань між будівлями має забезпечувати протипожежні розриви. Ширину протипожежного розриву визначають за формулою
L = Н1 + Н2 + 15 м,
де Н1 і Н2 - висота сусідніх будинків.
Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення розміщують окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничі споруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми. Це зменшить парусність будівлі і збільшить опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.
Організаційні, правові й економічні засади створення і діяльності аварійно-рятувальних служб, обов'язки, права, гарантії соціального захисту й відповідальність рятувальників, а також питання міжнародного співробітництва у сфері ліквідації НС визначає Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. № 1281-XIV (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2171-III).
Організація і оперативне керівництво силами ЦО під час проведення рятувальних заходів, ліквідації наслідків НС природного чи техногенного характеру здійснюється надзвичайними комісіями і штабами, що створюються за рішенням Кабінету Міністрів, обласної або районної державної адміністрації. У випадку локальних, об'єктових чи місцевих НС, що не мають катастрофічного характеру, всі заходи організовують керівники районів, населених пунктів, об'єктів, які за посадовими обов'язками виконують функції начальників ЦО.
Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводять з метою порятунку людей і матеріальних цінностей. Для цього здійснюють розшук уражених, витягання їх із завалів і зруйнованих споруд, надання їм першої медичної допомоги, евакуація з вогнищ ураження в медичні установи. РіНР проводять безупинно, цілодобово, у будь-яку погоду, в найкоротший термін до повного їхнього завершення.
РіНР складаються з рятувальних робіт та інших невідкладних робіт. РіНР забезпечують повноцінне й швидке виконання рятувальних робіт. РіНР проводять не для відновлення виробництва, а тільки для порятунку людей.
Рятувальні роботи складаються з:
розвідки маршрутів руху й ділянок робіт;
локалізації та гасінні пожеж на маршрутах руху й ділянках робіт;
розшуку уражених, витягання їх з пошкоджених, затоплених, загазованих і задимлених будинків, приміщень і завалів;
розкритті зруйнованих, затоплених, загазованих захисних споруд і порятунку людей, які перебувають у них;
подачі повітря в завалені захисні споруди з ушкодженою вентиляцією;
наданні ураженим першої медичної допомоги;
виведенні (вивозі) населення в безпечне місце;
санітарної обробки людей, ветеринарної обробки сільськогосподарських тварин, дегазації і дезактивації техніки, засобів індивідуального захисту.
Інші невідкладні роботи (ІНР) Зміст інших невідкладних робіт(ІНР):
прокладка проїздів у завалах шириною 3-3,5 метрів для однобічного проїзду або 6-6,5 метрів для двостороннього проїзду;
локалізація аварій на газових, електричних, водоканалізаційних і технологічних мережах;
зміцнення або обрушення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом;
ремонт і відновлення зруйнованих ліній зв'язку й комунально-енергетичних мереж;
виявлення, знешкодження або знищення боєприпасів, що не розірвалися;
ремонт і відновлення захисних споруд.
Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт полягає
у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій (широке розповсюдження заразної хвороби тварин), що створюють загрозу життю і здоров'ю населення.
Прийняттю рішення про проведення рятувальних і невідкладних робіт передує ретельна розвідка місць аварій та катастроф. Основними завданнями розвідки є визначення характеру руйнувань і об'ємів рятувальних та інших невідкладних робіт, стану шляхів під'їзду, технологічного устаткування, будівельних конструкцій, необхідності застосування спеціальної техніки, кількості матеріалів для аварійних робіт. На основі зібраних розвідкою даних про характер і обсяг майбутніх робіт приймають рішення про виконання конкретних заходів щодо їх проведення, а також визначають послідовність, необхідні сили й засоби. Для виконання робіт, які потребують спеціальної підготовки фахівців і залучення потужної техніки, залучають спеціальні формування ЦО або організують загони, створені на базі спеціальних будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, шляхово-будівельних організацій і відділів комунального господарства.
Рятувальні й невідкладні аварійні роботи під час ліквідації наслідків НС здійснюють поетапно:
перший етап - екстрений захист населення, зменшення можливих наслідків НС;
другий етап - ліквідація наслідків НС;
третій етап - розв'язання проблеми життєзабезпечення населення в районах, що постраждали внаслідок НС.
Обсяг рятувальних і невідкладних робіт залежить від ступеня пошкодження або руйнування будинків, споруд, устаткування та агрегатів, а також від стану комунально-енергетичних систем.
Особовий склад формувань ЦО на період участі в боротьбі зі стихійними лихами і великими виробничими аваріями забезпечується безкоштовним харчуванням, житлом, спецодягом і транспортом для проїзду до місця робіт і назад до місця проживання. Витрати, пов'язані з оплатою робіт, харчування, житла, спецодягу, а також інших видів забезпечення, необхідних для виконання рятувальних робіт, фінансуються за рахунок державних коштів або коштів міністерств (відомств), підприємств.
Особливості проведення деяких невідкладних робіт у районах лиха
Для гасіння лісових пожеж застосовують наземну й авіаційну пожежну техніку, а з метою припинення поширення вогню - вирубку дерев, огородження осередків пожеж. При гасінні торф'яних пожеж вогонь зупиняють, влаштовуючи канави шириною 0,7-1 м і глибиною до мінерального грунту або ґрунтових вод.
Ліквідація наслідків землетрусів передбачає:
інженерну розвідку об'єктів, що потрапили до зони руйнувань;
створення проїздів до об'єктів рятувальних робіт;
розбирання завалів;
укріплення або обвалення конструкцій, будинків та споруд, що загрожують обвалом;
забезпечення життєдіяльності потерпілого населення;
проведення аварійних робіт, в першу чергу на комунально-енергетичних мережах.
Розбирання або обвалення стін та інших конструкцій будівель, що зазнали руйнувань, проводять під час рятувальних робіт або коли відновлення будівель недоцільне. Розбирання та обвалення виконують вручну, за допомогою технічних засобів, методом підриву й комбінованим методом. Спосіб руйнування залежить від структури, матеріалів і характеру пошкоджень цих конструкцій, щільності забудови території, наявних сил, засобів тощо. Завали, під якими опинилися люди розбирають вручну або поєднують із застосуванням механізмів.
Аварії на газових мережах ліквідовують в першу чергу, адже через такі аварії можуть виникнути небезпечні отруєння людей, пожежі й вибухи. Небезпеку нескладно усунути, відключивши ділянку газової мережі на газорозподільній станції, а в пошкоджених будинках - на стояку або на вході в будинок. Усі аварійні роботи на газових мережах виконують в ізолюючих протигазах спеціалісти аварійно-технічних команд.
При аваріях на водопровідних та енергетичних мережах також в першу чергу застосовують відключення.
Невідкладні роботи на гідротехнічних спорудах передбачають укріплення діючих або зведення тимчасових захисних споруд і боротьбу з утворенням заторів.
При аварії з викидом радіоактивних речовин необхідно чітко стежити за часом перебування людей на зараженій місцевості й захищеністю від радіоактивного пилу. Населенню і формуванням ЦО рекомендується проводити йодну профілактику.
Аварії з викидом отруйних речовин в повітря можна нейтралізувати, осадивши отруйну речовину водою або парою. Усі роботи виконують у засобах захисту. При високих концентраціях токсичних речовин у повітрі застосовують ізолюючі протигази.
Призначення і штатна структура зведеної рятувальної команди
Зведена рятувальна команда (ЗРК) призначена для самостійного ведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах стихійного лиха і осередках ураження.
Організація зведеної рятувальної команди:
Керівництво команди: командир ЗРК, заступник командира.
Ланка зв'язку і розвідки - 6 осіб.
Дві рятувальні групи (по 3 рятувальних ланки, у кожній - 8 осіб).
Керівництво рятувальної групи - командир, заступник командира.
Група механізації 1 - командир групи.
У групі механізації 4 ланки:
ланка механізації - 7 осіб;
ланка електротехнічна - 6 осіб;
ланка водопровідно-каналізаційних мереж - 6 осіб;
ланка газових мереж - 6 осіб.
Санітарна дружина: командир санітарної дружини, заступник командира, зв'язківець, водій, а також автомобіль.
Сандружина складається з 5 ланок, у кожній ланці - 4 особи.
Можливості за 10 годин роботи:
Обладнання проїздів через завали шириною 3-3,5 м. до 1 км.
Розкопка і розкриття завалених сховищ - 5-6 сховищ.
Витягування постраждалих з під завалів - до 500 осіб.
Надання першої медичної допомоги - 150-160 осіб.
Відключення ділянок зруйнованих мереж - 6-10 ділянок.
Встановлення пробок і заглушок у колодязях - 6-10 ділянок.
Влаштування обвідних ліній на водопровідних, каналізаційних та газових мережах - до 100 м.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона: Учебник для вузов. - М.: Высш. школа, 1987. - 288 с.
2. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина НС: Навч. посібник. - Чернівці, 2001. - 186 с.
3. Гунський А.І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Міністерство освіти, 1995. - 216 с.
4. Демиденко Г.П., Кузьменко Е.П., Орлов П.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник. - К.: Вища школа, 1989. - 372 с.
5. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 334 с.
6. Журавлев В.П., Пушенко С.Л., Яковлев А.Н. Защита населения и территорий в ЧС: Уч. пособие. - М.: АСВ, 1999. - 372. с.
7. Завьялов В.Н. Учебное пособие по гражданской обороне. - М., 1989. - 271 с.
8. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О. Безпека життєдіяльності: Підручник / за редакцією Радька М. М. - Чернівці: Книги - XXI, 2007. - 360 с.
9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - 456 с.
10. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. - К.: Центр навч. літератури, 2004. - 438 с.