МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Кафедра філософії.
РЕФЕРАТ З ФІЛОСОФІЇ
Тема : «Герменевтичний метод. Герменевтичне коло»
Київ - 2011 р.
Зміст
Вступ
1. Поняття герменевтики як науки
2. Герменевтика епохи Реформації
3. Формування герменевтичної філософії. Філософія Г. Гадамера
4. Поняття герменевтики П. Рікера
5. Герменевтична філософія К.О. Апеля
6. Герменевтичне коло
7.Висновки
Список літератури
8. Анотації напрямку наукового дослідження
Вступ
Людське існування спочатку знаходилося в становищі розуміння.
Завдання герменевтики полягало в тлумаченні цієї ситуації. Ці положення є головною теорією філософської герменевтики, що за влучним висловом Поля Рокера, є наслідок «щеплення» екзистенціальної феноменології до традиції герменевтики як теорії і практики тлумачення текстів.
Філософська герменевтика - це напрям у філософії, що опрацьовує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння. Свою назву герменевтика отримала від імені грецького бога Гермеса, який був посередником між богом і людною - витлумачував волю богів людям і повідомляв бажання людей богам.
Головна ідея герменевтики: існувати - значить бути зрозумілим.
Предметом дослідження, як правило, є текст.
Отже, герменевтика пов'язана з:
1) навичками розуміння будь-якого тексту,
2) з навичками тлумачення значення цього тексту,
3) з навичками формулювання практичного застосування значення тексту до життя сучасного читача.
Всі ці групи навичок свідчать про те, що герменевтика є мистецтвом тлумачення текстів .Першими герменевтами були середньовічні теологи - схоласти, які займалися «розшифровкою» сенсу божествених ідей, закладених в тексті Біблії. До рахунку філософів герменевтики можна віднести:
• Ф. Шлейєрмахера,
• Г. Гадамера,
• П. Рікера,
• К.-О. Апеля та ін.
Мета даного реферату –провести дослідження з історії виникнення та розвитку герменефтики, як науки, та виявити процес єволюции таких понять, як герменефтичий метод та герменефтичне коло.
1. Поняття герменевтики як науки
Герменевтика - це:
1) теорія і методологія тлумачення текстів («мистецтво розуміння»);
2) напрямок у філософії XX століття, яке виросло на підґрунті теорії інтерпретації літературних текстів.
З точки зору герменевтики завдання філософії полягає в тлумаченні граничних значень культури, оскільки реальність ми беремо крізь призму культури, яка становить собою сукупність основоположних текстів.
Теоретик і(або) практик в галузі біблійної (богословської), філософської або філологічної герменевтики іменується герменевтом.
Предметдослідження герменевтики - метод (засіб, прийом) тлумачення тексту та Святого Письма.
Основні поняття герменевтики.
«Понятійним апаратом» прийнято називати набір чітко визначених переконань, термінів, за допомогою яких наука і виробляє власні формули, правила, принципи, висновки. До місця буде зазначити, щобогатосуперечок і розбіжностей можна вирішити на рівні розгляду понять, визначення основних термінів. Часто люди думають, якщо вони використовують однакові слова, то мають наувазі одне і теж, але це не завжди так. Саме тому необхідно не просто з'ясувати значення важливих для герменевтики слів, але і сказати про те, яким чином вони будуть вживатися.
1) Значення тексту.
Говорячи про значення тексту, необхідно чітко уявляти собі, що останнім часом у філології з'явилося багато цікавих теорій щодо поняття «значення», як правило ці теорії намагаються або дослідити традиційне поняття, або показати неспроможність вживання поняття «значення» взагалі. Ми ж стурбовані тим, що б чітко уявляти собі значення фрази «значення тексту» - ця фраза може мати два провідних значення, які не виключають, але доповнюють один одного - значення як зміст тексту, і значення як цінності тексту. Під змістом тексту ми погодимося розуміти той сенс, який вкладав у текст початковий автор, під значенням тексту, ми будемо розуміти значення тексту і для першого, і для сучасного читача тексту.
2) Розуміння.
Хоча це слово є зрозумілим, в герменевтичному дослідженні ,воно має своєрідне значення. «Розуміння» у нашому випадку синонімічно «впізнаванню». Що має на увазі людина, коли говорить: «Я зрозумів це»? Не вдаючись в подробиці, можна сказати, що людина, перш за все, має на увазі щось таке: «я довідався про це, я побачив зв'язок між тим, що я знав і цією новою інформацією, я зміг сприйняти цю інформацію як частину певної системи знань, які я маю ». Таким чином, необхідно вживати слово «розуміння» саме в такому ракурсі і відносити розуміння значення тексту до того, що ми назвали «екзегетикою», тобто «зрозуміти текст» означає «визначити початковий намір автора тексту, побачити, що вінмавна увазі ».
3) Ілюмінація.
Термін «тлумачення» у розмовній мові дуже близький за значенням до слова «розуміння» , досить часто можна почути: «Чи не могли б ви розтлумачити мені це, щось я не зовсім розумію?», Необхідно провести різницю між цими поняттями. Різниця, можливо, здасться досить штучною, але воно важливе для того, щоб чітко методологічно описати «розуміння» і «тлумачення» як різні щаблі герменевтичного процесу. Якщо розуміння ми позначили як сприйняття, впізнавання, то під тлумаченням маємо на увазі мислення ідеями, поняттями, то є можливість формулювати поняття на основі сприйнятого через розуміння.
4) Застосування.
Це важливе поняття також має бути чітко визначено, як правило, вона має на увазі, що ідеї, принципи, просто нова інформація, отримані при розумінні й тлумаченні тексту.
Мета герменевтики.
Метою герменевтики є з'ясування значеннятексту для сучасного читача, тобто для нас. На шляху до цієї головної мети необхідно зрозуміти, що практично її досягнення розпадається на декілька етапів.
По-перше, нас приваблює те значення, яке переказував автор в своєму творі, тобто, що він прагнув повідомити своїм читачам.
По-друге, нас,безпосередньо цікавить яким чином те, що початкові читачі повинні були дізнатися з тексту, відноситься до нас.
Засоби герменевтики.
Засоби, якими користується герменевтика для досягнення своєї мети,різноманітні. Зрозуміти без залучення додаткових джерел, більшість текстів інколи неможливо. Багато текстів ми розуміємо і тлумачимо при «сторонній» допомозі. У даному випадку мається на увазі уся та навколишня допомога, яку тлумач отримує від своєї освіти, походження, оточення, християнської традиції і т.д. Всі питання полягають в тому,чи усвідомлює тлумач чим приваблює його ця допомога, а таким чином, і може контролювати її вплив, або він робить це несвідомо, тобто не розуміючи того, що він «переломлює» значення тексту, підлаштовує його під себе.
Основним принципом тлумачення Святого Письма в Православній Церкві є догмат про його Богодухновеність, тобто його написання по навіюванню Святого Духа обраним Богом а не людиною. У церковній історії збереглася багата традиція тлумачення Святого Письма, розроблена Самим Господом і святими мужами (пророками, апостолами, святими отцями), а також авторитетними церковними вчителями, роз'яснювальними твори один одного. Дослідження цієї традиції дозволяє виділити основні прийоми тлумачення Святого Письма. До них можуть бути віднесені:
· історичний метод,
· символічний метод,
· типологічний метод,
· алегоричний метод ,
· лексико-семантичний метод,
· контекстуальний метод,
· метод різних рівній тексту,
· синтаксичнийта структурний анализ:
· ЛЕКСИКА - набір слів
· СЕМАНТИКА - значення слів
· СИНТАКСИС – взаємне розташування слова, значення фраз і словосполучень
· СТРУКТУРА - значення пропозицій, групи пропозицій
· ЖАНР - значення тексту
· та інші.
Вивчення цих методів та їх взаємодії в процесі тлумачення-є предметом герменевтики. Герменевтика покликана вивчити історичне виникнення методів тлумачення Святого Письма і простежити їх використання в історії Церкви. У зв'язку з цим предметом герменевтики може бути, наприклад, виникнення алегоричного тлумачення віудеїв,розвитку алегоричного пояснення Старого Завіту у Филона Олександрійського, крайніх і поміркованих алегорістів (терапевти), та також алегоричний метод тлумачення Олександрійської школи екзегези.
Предметомдослідження також можуть бути тлумачення Святого Письма, Старого Завіту Господом Ісусом Христом, тлумачення старозавітних Писань апостолами, свято- батьківські методи тлумачення: тлумачення Писання у мужів апостольських, тлумачення Писання у апологетів, принципи тлумачення Писання Орігеном, принципи тлумачення антіохійської школи, Іоанна Златоуста, єгипетських подвижників ( наприклад.прип. Іоанна Касяна Римлянина), та ін. змістовний аспект тлумачень Святого Письма вивчає екзегетика.
У той же час важливо підкреслити, що межа між біблійної герменевтикою і екзегетикою дуже тонка, що веде до часткового ототожнення цих наук.
Герменевтиці надається велике значення в літературознавстві, оскільки при дослідженні будь-якого пам'ятника літератури необхідно його максимально об'єктивне тлумачення. Треба зазначити, що під текстом в герменевтиці розуміють не тільки рукописні твори авторів, а й твори мистецтва, історичні події та інші об'єкти, які «піддаються» розумінню. Процес розуміння розглядають як рух за так званим герменевтичним колом. З одного боку, текст розглядають по відношенню до епохи, літературному жанру. З іншого боку, текст є духовним життям автора, а сама його духовне життя є частиною історичної епохи. Подання тексту з цих двох позицій, перехід від загального до приватного і назад це і є рух по герменевтичномуколу.
Герменевтика також є філософським методом аналізу тексту. Так називається і філософський напрямок, що розробляє філософське застосування герменевтики. Прихильниками і філософами, які внесли значний внесок у герменевтику, є Гадамер,Шлейермахер і Поль Рікер.