Продукти корозії у вигляді твердих домішків забруднюють компоненти ракетного палива. Змінюється початковий хімічний склад компонентів, що негативно відбивається на інших фізико-хімічних і експлуатаційних властивостях ракетного палива. Механічні домішки в азото-кислотних окисниках на 80-95% складаються із продуктів корозії, утворюючи на дні резервуару шар, товщиною в кілька сантиметрів.
Меланж сам по собі не горюча речовина, але здатен запалювали всі горючі речовини. Його вибухова небезпека полягає в тому, що він вибухає при наявності рослинних масел, спирту, скипидару.
Густина 1,52 г/см³ (при температурi 15ºС), димить на повiтрi. Температура замерзання -41ºС, а температура кипiння +86ºС. Кипiння азотної кислоти супроводжуеться її частковим розкладом по реакцiї:
HNO3 ——— 2H2O + 4NO2 + O2 - 259,7 кДж.
Під вибухонебезпечністю компонентів ракетного палива розуміється здатність їх вибухати під впливом різноманітних зовнішніх імпульсів. Вибуховим перетворенням в широкому значенні називається процес швидкого фізичного чи хімічного перетворення, що супроводжується переходом потенціальної енергії системи в енергію теплову, яка потім перетворюється в механічну роботу руху чи руйнування. Компоненти ракетного палива не являються вибухонебезпечними речовинами. Вони не вибухають під впливом удару, в умовах тертя. Однак при змішуванні парів з повітрям і при контакті ракетних палив з окисником утворюються в певних умовах пожежо- та вибухонебезпечні речовини.
Для зберігання КРП використовується резервуари і тара з алюмінію, нержавіючої і вуглеводної сталі.
2.2 Дія на організм людини та довкілля
Всі компоненти ракетного палива представляють собою високотоксичні речовини. В залежності від дози ураження може бути місцевим і загальним. Місцеве ураження призводить до опіків , виразок, екзем та інших захворювань шкіри. В результаті загального ураження відбувається порушення нормальної діяльності нервової системи, органів дихання, кровообігу та інших внутрішніх органів. Ураження токсичними речовинами поділяють на хронічні і гострі.
Деякі компоненти ракетного палива мають кумулятивні властивості і здатність накопичуватись в організмі. При тривалій роботі з малими концентраціями шкідливих речовин наступає сильне отруєння організму. Токсичність ракетного палива оцінюється характером їх дії на живі організми і концентраціями, що викликають болючі зміни в організмі при дії на нього деякий час.
За характером дії на організм людини токсичні речовини розділяють на 5 груп:
1) речовини, що діють на поверхню шкіри та інші зовнішні тканини організму, викликають хімічні опіки, екземи та інші зміни;
2) речовини, що викликають ураження дихальних шляхів та легенів, в результаті чого з’являється запалення або набряк;
3) речовини, що вражають нервову систему і викликають психічне збудження, порушення серцевої діяльності, зупинку дихання;
4) речовини, що змінюють склад крові. Так звані отрути крові;
5) речовини, що порушують обмін та окислювальні процеси в організмі.
Науковці та медики все впевненіше говорять, що епідемії "безпричинних" хвороб таки мають причину. Одна з них - активізація демонтажу військової техніки, при якому досить часто використовуються старі технології знищення токсичних речовин. Насамперед, йдеться про гептил та самін, які вражають печінку, легені, провокують онкологічні патології.
Гептил – високотоксична речовина нервово-паралітичної, канцерогенної та задушливої дії. Висока сорбційна здатність гептилу сприяє його накопиченню в поверхневих шарах стін та покриттів з пористою поверхнею, в продуктах харчування. НДМГ сильно адсорбується одягом [1]. Добре розчинний у воді, при попаданні на грунт гептил з атмосферними опадами легко проходить у водоносні шари і далі у водойми, далеко від місця виливу. Велика ймовірність загибелі живих організмів на всьому шляху пересування гептилу [8].
На організм людини гептил діє наступним чином: подразнює слизову оболонку очей, дихальні шляхи та легені, відбувається сильне збудження центральної-нервової системи, розлод шлунково-кишкового тракту. Попадання бризок в очі може миттєво викликати біль, сльозоточивість і почервоніння [1]. У таблиці 2.3 наведені гігієнічні нормативи для гептилу.
Таблиця 2.3 – Гігієнічні нормативи для гептилу
| Характеристика | Значення | Одиниця виміру |
| ГДК для повітря робочої зони | 0,1 | мг/м³ |
| ГДК для водойм суспільного користування | 0,02 | мг/м³ |
| Клас небезпечності для повітря | 1 |
Самін, як уже відомо, складається з суміші ізомерів ксилідину та триєтиламіну. Ксиділин у мікроскопічних кількостях у людини виклиає опіки шкіри та ураження очей, а доза в 10 г є смертельною для людини [3]. У таблиці 2.4 наведені гігієнічні нормативи суміші ксилідинів, та в таблиці 2.5 – гігієнічні нормативи для триетиламіну.
Таблиця 2.4 – Гігієнічні нормативи суміші ксилідинів (всього 6 ізомерів)
| Характеристика | Значення | Одиниці виміру |
| ГДК для повітря робочої зони | 3,0 | мг/м³ |
| ГДК для повітря населених місць | 0,012 | мг/м³ |
| ГДК для шкіри | 0,08 | мг/см² |
| Клас небезпечності для повітря | 3 |
Таблиця 2.5 – Гігієнічні нормативи для триетиламіну
| Характеристика | Значення | Одиниці виміру |
| ГДК для повітря робочої зони | 10,0 | мг/м³ |
| ГДК для повітря населених місць (максимально-разава та середньодобова) | 0,14 | мг/м³ |
| ГДК для водойм суспільного користування | 2,0 | мг/л |
| Клас небезпечності для води | 2 |
При розлитому окиснику хмара випарів може досягати великих розмірів і розповсюджуватись на значні відстані, загрожуючи життю людей, тварин та рослин.
Небезпечне потрапляння КРП в грунт. Так на місті виливу палива через 5 років з глибини 30 см було видалено 1 кг грунту. В якому виявилось 617 мг ксилідину.
Меланж надзвичайно небезпечний при вдиху, при ковтанні, попаданні на шкіру та слизисті оболонки. Викликає важкі опіки шкіри. Дере у горлі, важке дихання, сухий кашель, задишка, опіки губ, шкіри підборіддя, ротової порожнини, стравоходу, шлунку. Ураження очей та носа. Спостерігаються різкі болі в області грудної клітки, шлунку. Болісна блювотина з кров’ю, охриплість голосу, можливі спазми і набряк гортані та легенів [7].
При дії кислоти наступає коагуляція білків у наслідок іонізації карбоксильних груп, порушення пептидних зв’язків в білкових молекул і розриву пептидного ланцюга. Змінюється дисперсна фаза тканинних колоїдів, білки тканинної рідини переходять в щільний осад. Певну роль в розвитку необоротних змін грає дегідрація тканин. Оскільки розчинення деяких кислот в тканинній рідині супроводжується виділенням тепла, перегрів тканин також може бути причиною їх загибелі. При опіках формується коагуляційний некроз тканин [3].
При зливі окисника за температури 20ºС в 1 м³ дренажних парів, що витісняються з резервуарів, міститься близько 3,6 кг оксидів азоту. Такою кількістю оксидів можна забруднити до ГДК повітря об’ємом понад 1,8·10 м³.
Досліджено, що у випадку втрати щільності резервуара, який містить 100 кубометрів окислювача, в радіусі 2 км усе біологічне життя буде знищене. Небезпечна зона матиме радіус близько 25 км [5].
2.3 Заходи першої медичної допомоги
Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя ураженого шляхом усунення дії виражального фактора та найшвидша евакуація за межі осередку. Медична допомога має бути надана у максимально стислі строки. Необхідно виконати наступні заходи:
1. Усунути дію хімічної речовини – рясно промити ділянку опіку великою кількістю води, 2%-им розчином соди;
2. при поєднанні опіку із загальним отруєнням парами і ураженням органів дихання необхідно забезпечити доступ свіжого повітря, інгаляцію кисню;
3. провести знеболення;
4. у разі потрапляння в очі промити струменем води, 2%-им розчином питної соди;
5. одяг з уражених областей не знімається, а розрізається і обережно віддаляють;
6. накласти на рану асептичну пов’язку;
7. почати внутрішньовенне введення плазмо замінних розчинів;
8. напоїти постраждалого міцним чаєм, забезпечити рясне пиття;