Засоби індивідуального захисту людей (стр. 3 из 4)
Засоби захисту шкіри
Звичайні засоби захисту шкіри — це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) — куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку — до 1 год, влітку — до ЗО хв).
Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі — пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку — до 1 год, влітку — до 20 хв; ватянка — до 2 год. Для захисту ніг потрібні гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплиннорідкі ОР до 3—6 год. На руки треба надягти гумові або шкіряні рукавиці.
Одяг слід застібнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати. Щоб посилити герметичність одягу, застосовують спеціальні клапани, що закривають розрізи піджаків або курток на грудях, пришивають клини у місцях розрізів на рукавах, штанах. Можна пошити капюшон з цупкої тканини або синтетичної плівки для захисту шиї і голови (мал. 303).
Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250—300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60—70°С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хв до утворення емульсії.
Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.
Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії діляться на ізолюючі і фільтрувальні.
Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалів — спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні — тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ.
До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.
Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона. Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо (мал. 304). У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи і гумові рукавиці.
Захисні комбінезони і костюми випускають трьох розмірів: 1-й — для людей зростом до 165 см, 2-й — від 165 до 172 см; 3-й — вище 172 см.
Легкий захисний костюм Л-1 (мал. 305) складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника. Його розміри аналогічні розмірам захисного комбінезона (костюма). Л-1 використовується у розвідувальних підрозділах ЦО.
Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Плащі випускаються п'яти розмірів: 1-й — для людей зростом до 165 см, 2-й — від 165 до 170 см, 3-й — від 171 до 175 см, 4-й — від 176 до 180 см, 5-й — вище 180 см.
Підошва захисних панчох має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска — тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон (мал. 306).
До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58Х що складається з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника (мал. 307). Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.
Розрахункова робота № 1
«Оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС» (за методичкою № 6058), варіант 12
| ВАРІАНТ № 12 | ||||||
| Вихідні дані | Значення | |||||
| Час аварії, год, хв | 16 | |||||
| Час доби | День | |||||
| Хмарність | відсутня | |||||
| Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с | 5,8 | |||||
| Напрямок середнього вітру азимут, град | 90 | |||||
| Час вимірювання рівня радіації | ||||||
| (потужність дози) | 17 | |||||
| Виміряний рівень радіації | ||||||
| (потужність дози) на початку роботи До, | ||||||
| Рад/годину | 20 | |||||
| Час початку роботи (входження в зону | ||||||
| зараження) Tп, годин | 17 | |||||
| Час виконання робіт Т, годин | 6 | |||||
| Установлена доза (задана) радіації Д уст, | ||||||
| рад | 10 | |||||
| Тип Реактора | ВВЕР - 1000 | |||||
| Частка викиду РР в атмосферу, % | 30 | |||||
| За таблицею 7 визначаємо категорію (ступінь) вертикальної стійкості атмосфери за: | ||||||
| Хмарність | відсутня | |||||
| Час доби | День | |||||
| Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с | 5,8 | |||||
| Це буде | ізотермія | |||||
| За таблицею 8 визначаємо середню швидкість вітру в прошарку поширення | ||||||
| радіоактивної хмари при: | ||||||
| ізотермія | ||||||
| Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с | 5,8 | |||||
| Вона буде | 10 м/с | приблизно. | ||||
| За даними таблиці 2 для : | ||||||
| Тип Реактора | ВВЕР - 1000 | |||||
| Частка викиду РР в атмосферу, % | 30 | |||||
| ізотермія | ||||||
| Швидкість вітру середня, м/с | 10 м/с | |||||
| визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення: | ||||||
| Зона М: | ||||||
| Довжина = | 284,00 | км | ||||
| Ширина = | 18,40 | км | ||||
| Площа = | 4110,00 | кв км | ||||
| Зона А: | Довжина = | 74,50 | км | |||
| Ширина = | 3,51 | км | ||||
| Площа = | 205,00 | кв км | ||||
| Зона Б: | Довжина = | 9,90 | км | |||
| Ширина = | 0,28 | км | ||||
| Площа = | 2,21 | кв км | ||||
| Визначаємо: | ||||||
| а) час, що сплинув після аварії до кінця роботи: | ||||||
| Т к = Т п + Т | ||||||
| Т к - час кінця роботи | ||||||
| Т п - час початку роботи | ||||||
| Т - час роботи | ||||||
| Т к = | 17-16+6= | 7 | ||||
| б) рівень радіації на одну годину після аварії за даними таблиці 1: | ||||||
| Д 1 = | Д 1 / К 1 | |||||
| К 1 = | 1 | для 1 годин після аварії за табл 1 | ||||
| Д 1 = | 20 | Виміряний рівень радіації | ||||
| (потужність дози) на початку роботи До, | ||||||
| Д 1 = | 20/1= | 20 | рад/год | |||
| в) рівень радіації після закінчення роботи: | ||||||
| Д 7 = | Д 1 * К 7 | |||||
| К 7 = | 0,465 | для 7 годин після аварії за табл 1 | ||||
| Д 1 = | 20 | рад/год | ||||
| Д 7 = | 20/0,465= | 9,3 | рад/год | |||
| г) дозу радіації, що може отримати особовий склад ЗвКПР і ПХЗ | ||||||
| за | 6 | годин роботи у зонах забруднення: | ||||
| Д = | 1,7 * (Д 7 * t 7 - Д 1 * t 1) | |||||
| t 7= | 7 | години | ||||
| t 1 = | 1 | години | ||||
| Д = | 1,7*(9,3*7-1*20) = | 76,67 | рад | |||
| Визначаємо допустимий час роботи ЗвКПР і ПХЗ на забрудненій РР | ||||||
| місцевості. | ||||||
| Знаходимо співвідношення: | ||||||
| А = (Д 1 / Д зад) * К осл * К 1 | ||||||
| К осл = | 1 | робота на відкритій місцевості | ||||
| Д зад = | 10 | Установлена доза (задана) радіації Д уст, | ||||
| К 1 = | 1 | для 1 годин після аварії за табл 1 | ||||
| Д 1 = | 20 | Виміряний рівень радіації | ||||
| (потужність дози) на початку роботи До, | ||||||
| А = | (20/10)*1*1= | 2 | ||||
| За таблицею 9 при: | ||||||
| А = | 2 | |||||
| Т п = | 1 | |||||
| Т доп = | 0,5 | години | приблизно. | |||
| Визначимо допустимий час початку роботи ЗвКПР і ПХЗ. | ||||||
| Співвідношення: | А =(Д 1 / Д зад) * К осл | |||||
| А = | (20/10)*1= | 2 | ||||
| За таблицею 9 при: | ||||||
| А = | 2 | |||||
| Т = | 6 | Час виконання робіт Т, годин | ||||
| К поч = | 1 | години | приблизно. | |||
| Знаходимо відвернуту дозу радіації за 15 днів після аварії за формулою: | ||||||
| Д від = | 1,7 * (Д 360* t 360 - Д 1 * t 1) | |||||
| t 360 = | 360 | годин | ||||
| t 1 = | 1 | години | ||||
| Д 1 = | 20 | Виміряний рівень радіації | ||||
| (потужність дози) на початку роботи До, | ||||||
| Д 360 = | Д 1 * К 360 | |||||
| К 360 = | 0,09 | для 360 годин після аварії за табл 1 | ||||
| Д 1 = | 20 | рад/год | ||||
| Д 360 = | 20*0,09= | 1,8 | ||||
| Д від = | 1,7 *(360*1,8-20*1) = | 1067,6 | рад | |||
| Д від = | 1067,6 | рад | або | 10676 | мЗв | |
| За даними таблиці 10 визначаємо невідкладні контрзаходи. | ||||||
| Оскільки | Д від = | 10676 | мЗв | то необхідно | ||
| провести укриття, евакуацію, йодну профілактику та обмежити | ||||||
| перебування дітей і дорослих на відкритому повітрі. | ||||||
| Висновки та пропозиції. | ||||||
| Отже, особовий склад ЗвКПР та ПХЗ може виконувати Р і НР у зоні | ||||||
| надзвичайно небезпечного зараження. За | 6 | годин | ||||
| робота ЗвКПР і ПХЗ може отримати дозу опромінення | 76,67 | рад | ||||
| що перевищує | Д зад = | 10 | рад. Щоб не отримати дозу | |||
| опромінення більше | 10 | рад, слід скоротити час роботи в зоні | ||||
| зараження до | Т доп = | 0,5 | години | або виконувати | ||
| роботу з використанням спеціального транспорту. Роботу можна почати | ||||||
| через | К поч = | 1 | години | після аварії. | ||
Розрахункова робота № 2