Стаття 14. За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і честі.
До жінок потрібно відноситися з усією належною до їх статі повагою і поводитися з ними повинні, в усіх випадках, не гірше, ніж з чоловіками.
Військовополонені повністю зберігають свою громадянську правоздатність, якою вони користувалися під час захоплення в полон. Держава, що тримає у полоні, може обмежувати здійснення прав, що надаються цією правоздатністю, на своїй власній території або поза нею, лише в такому ступені, якого вимагають умови полону.
Стаття 15. Держава, що тримає у полоні, зобов'язана безкоштовно забезпечити утримання військовополонених, а також лікарську допомогу, яку вимагає стан їх здоров'я.
Розділ IIIПолон
Стаття 17. Кожен військовополонений, під час його допиту, зобов'язаний повідомити тільки свої прізвище, ім'я та звання, дату народження і особистий номер або, якщо такого немає, іншу рівноцінну інформацію.
У випадку, якщо військовополонений свідомо порушує це правило, йому може загрожувати обмеження привілей, що надаються військовополоненим, його звання і положення.
Кожна сторона, що знаходиться у конфлікті, зобов'язана забезпечувати посвідченням особи із зазначенням прізвища, імені, звання, особистого номера або рівноцінних відомостей і дати народження будь-яку особу, на яку розповсюджується її юрисдикція і яка може бути військовополоненим. Це посвідчення особи може, крім того, мати підпис або відбитки пальців власника або те та інше, а також може мати будь-які відомості, які сторона, що знаходиться у конфлікті, захоче додати у відношенні осіб, які належать до складу її власних збройних сил. Посвідчення особи повинне, по можливості, бути розміром 6,5x10 см і повинне мати дублікат. Військовополонений зобов'язаний пред'явити посвідчення особи на будь-яку вимогу, але воно ні в якому разі не може бути у нього відібране.
Ніякі фізичні або моральні катування і ніякі інші заходи примушування не можуть застосовуватися до військовополонених для отримання від них будь-яких відомостей. Військовополоненим, які відмовляться відповідати, не можна погрожувати, ображати, переслідувати і обмежувати.
Військовополонені, які не можуть дати відомості про свою особу через свій фізичний або психічний стан, будуть передані під опіку медичної служби. Особа цих військовополонених буде встановлена всіма можливими засобами з урахуванням положень попереднього абзацу.
Допит військовополонених повинен проводитися на мові, зрозумілій для них. [225]
Розділ IIЦивільні особи і цивільне населення
Стаття 51 Захист цивільного населення
2, Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападу. Забороняються акти насильства або погрози насильством, основна мета яких — терор цивільного населення.
Розділ ІІІ Цивільні об'єкти
Стаття 55 Захист природного середовища
1. Під час ведення воєнних дій виявляється турбота про захист природного середовища від великих, довгочасних та серйозних збитків. Такий захист включає заборону використання методів і засобів ведення війни, які мають на меті заподіяти або, як можна очікувати, заподіють таких збитків природному середовищу і тим самим нанесуть збитки здоров'ю або виживанню населення.
Стаття 56 Захист установок і споруджень, які мають небезпечні сили
1. Установки і спорудження, які мають небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні бути об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об'єкти, розміщені в цих установках або спорудженнях, або поблизу від них, не повинні ставати об'єктом нападу, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил з таких установок або споруджень і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення.
Розділ IVЗаходи безпеки
Стаття 57 1. Під час проведення воєнних операцій постійно проявляється турбота про те, щоб щадити цивільне населення, цивільних осіб та цивільні об'єкти. [226]
Частина IIГуманне поводження
Стаття 4 — Основні гарантії
1. Всі особи, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях, незалежно від того, обмежена їх свобода чи ні, мають право на повагу до своєї особи, своєї честі, своїх переконань і своїх релігійних обрядів.
За всіх обставин з ними поводяться гуманно, не роблячи різниці. Забороняється віддавати наказ не залишати нікого в живих.
Частина IIIПоранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля
Стаття 7 Захист і догляд
1. Всі поранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля, незалежно від того, чи брали вони участь у збройному конфлікті, користуються повагою і захистом.
2. За всіх обставин з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мірі і у найкоротші терміни медичну допомогу та догляд, яких вимагає їх стан. Між ними не роблять ніякої різниці з яких би то не було міркувань, крім медичних.
Стаття 8 Розшук
В усіх випадках, коли це дозволяють обставини і, особливо після бою, безвідкладно вживаються всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля і захистити їх від пограбування та поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбування та належним чином поховати.
Стаття 9 Захист медичного та духовного персоналу
1. Медичний та духовний персонал користується повагою і захистом, і йому надається вся можлива допомога для виконання ним своїх обов'язків. Він не повинен примушуватися до виконання завдань, що не сумісні з його гуманітарною місією.[227]
2. Не можна вимагати, щоб при виконанні своїх функцій медичний персонал віддавав перевагу будь-якій особі, крім міркувань медичного характеру.
Стаття 10 Загальний захист осіб, які виконують медичні функції
1. Ні за яких обставин ні одна особа не може підлягати покаранню за виконання нею медичних функцій, сумісних з медичною етикою, незалежно від того, в інтересах якої особи виконуються ці функції.
Стаття 11 Захист медичних формувань і санітарно-транспортних засобів
1. Медичні формування та санітарно-транспортні засоби у будь-який час користуються повагою і захистом і не можуть бути об'єктом нападу.
2. Захист, на який мають право медичні формування і санітарно-транспортні засоби, припиняється лише у тому випадку, якщо вони використовуються для здійснення ворожих дій, що виходять за рамки їх гуманітарних функцій. Проте, надання захисту може бути припинене тільки після попередження з встановленням, коли це потрібно, розумного терміну і після того, як таке попередження не було взяте до уваги.
Стаття 12 Розпізнавальна емблема
Під контролем відповідної компетентної влади передбачається носіння або розміщення на видному місці розпізнавальної емблеми червоного хреста, червоного півмісяця або червоного лева і сонця на білому фоні медичним або духовним персоналом, медичними формуваннями і санітарно-транспортними засобами.
Вона користується повагою за всіх обставин. Емблема не повинна використовуватися не за призначенням. [228]
ПАМ'ЯТКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
І. Загальні положення
1. Міжнародне гуманітарне право (МГП) являє собою систему правових принципів і норм, що містяться у міжнародних договорах (угодах, конвенціях, протоколах), і які регулюють відношення між державами у період збройного конфлікту.
II. Заборонені методи ведення війни
2. До заборонених методів ведення війни відносяться:
а) зрадницьке вбивство або поранення осіб, які належать військам противника;
б) застосування катувань з метою одержати деякі відомості;
в) використання не за призначенням розпізнавальних національних і міжнародних емблем, сигналів, прапорів;
г) вбивство парламентера та осіб, що його супроводжують (сурмача, барабанщика);
д) віроломство;
є) віддання на пограбування міста або місцевості;
є) атака, бомбардування або знищення санітарних закладів, госпітальних суден (санітарних транспортів), санітарних літаків, які мають належні розпізнавальні знаки, санітарного персоналу;
ж) вбивство або поранення осіб противника, які, поклавши зброю або не маючи засобів захисту, здалися у полон;
з) напад на осіб, що виведені із ладу, а також на осіб, що покинули літальний апарат, який зазнав стихійного лиха (за винятком осіб, які відносяться до повітряно - десантних військ);
и) знищення або захоплення ворожої власності, крім випадків, коли такі дії викликаються воєнною необхідністю;
і) захоплення суден, що призначені для берегового риболовства або потреб місцевого мореплавства, госпітальних суден, а також суден, що виконують наукові і релігійні функції;
ї) здійснення геноциду, апартеїду;
к) взяття заложників;
л) бомбардування військовими літаками, морськими кораблями незахищених міст, портів, селищ, житла, історичних пам'ятників, [229] храмів, госпіталів, за умови, що вони не використовуються з воєнною метою;