Философия 10 класс Огневюк профиль (стр. 6 из 8)

Індійський брахман постає як без& особовий початок, пантеїстичне божес& тво. Брахман — це весь світ.

Індивідуальна людська душа — це атман, який є часткою брахмана і то& му повинен перебувати у єдності з ним. Проте душа не перебуває в єднос& ті з брахманом, оскільки постійно ві& докремлюється від нього й існує в яко& мусь фізичному тілі. Вірніше, атман ві& докремлюється від брахмана, тобто

частка цілого відділяється від нього і _{Брахман}

стає чимось конкретним, індивідуаль& ним, стає атманом і водночас з’явля& ється у вигляді рослини, тварини або людини. Поки це фізичне ті& ло живе, у ньому живе і душа — атман; коли тіло вмирає, атману треба було б повернутися до брахмана і злитися з ним, стати ним і перестати бути атманом. Проте цього не відбувається, і душа (ат& ман) вселяється в інше тіло, коли гине і воно, атман починає жи& ти в новому тілі — і так постійно.

Це вічне народження називається сансарою (колесо перероджень). У яке тіло вселитися (народитися) наступного разу, вирішується від& повідно до закону — карми: якщо одне життя було поганим, наступне

буде кращим і навпаки. Будь&яке фі& зичне і тілесне життя погане, адже тіло народжується і вмирає, а за життя воно зазнає різних страждань, незалежно від того, чиє це тіло — рослини, тварини або людини. Саме тому найкраще після чергової смерті з’єднатися з брахманом і більше не народжуватися на землі, не зазнавати відтоді ні народження, ні смерті, ні тілесних страждань. Якщо ат& ман з’єднається з брахманом, він пере& стане бути індивідуальною часткою, але стане брахманом, тобто всім, оскільки зливається з ним. Це можна пояснити

таким прикладом: якщо сіль покласти Колесо перероджень в склянку з водою, вона розчиниться,

але тоді стає сутністю води, тобто, зникнувши, перетвориться на щось набагато більше, аніж була спочатку. Так само й атман, утратив& ши свою індивідуальність, стане непомірно великим, дорівнюватиме брахману, помирає назавжди й перестає народжуватися на землі. З’єднавшись із брахманом, атман тим самим народиться назавжди і житиме вічно, бо брахман — вічний. Однак наша душа міцно прив’яза& на до сансари, і після чергової смерті ми знову народжуємося для того, щоб із часом знову померти. Заповітна мрія давнього індуса — не на& родитися більше, померти остаточно для того, щоб народитися наві& ки і, переставши бути собою, стати всім. Повернення до брахмана називається нірваною. Проте як її досягти?

Людина народжується знову через те, що сприймає себе як кон& кретну одиницю, індивідуальність «Я». Вона себе виокремлює, ін& дивідуалізує, а тому постійно живе в конкретному «Я»&тілі. Тільки відмова від власної індивідуальності та втрата себе через приєднан& ня до цілого — брахмана, тобто всього світу, відмова від власного «Я» та перетворення на елемент цілого, розуміння, що мене як та& кого немає, а є лише весь Всесвіт, а «Я» — розчиняється в ньому, і відкриває шлях до нірвани. І як тільки людина це зрозуміє та усві& домить, вона відірветься від сансари, звільниться від пут карми й зануриться в нірвану, тобто, померши черговий раз, більше не на& родиться на землі й стане частинкою неосяжного і вічного світу. Важко відмовитися від індивідуальної свідомості, важко перестати бути собою, майже неможливо повірити в те, що мене насправді не& має, що немає жодного мого «Я», але лише так можна перемогти злу долю постійних перероджень і знайти життя безкінечне й дос& конале без народжень, смертей і страждань, — уважали давньоін& дійські мудреці, прихильники Вед.

1. ×îìó ñâ³òîãëÿäí³ â÷åííÿ Ñòàðîäàâíüîãî Ñõîäó íàçèâàþòü ðåë³ã³éíî-ô³ëîñîôñüêèìè?

2. ßêèé ïåð³îä ³íä³éñüêî¿ ô³ëîñîô³¿ ìຠíàçâó âåäè÷íà í³÷? Ùî òàêåÂåäè?

3. Ùî â äàâí³é ³íä³éñüê³é ô³ëîñîô³¿ íàçèâàëè ñóòðîþ ³ êàðìîþ?

4. Ùî áóëî âçÿòî çà îñíîâó ïîä³ëó ³íä³éñüêî¿ ô³ëîñîô³¿?

5. Ïîð³âíÿéòå ô³ëîñîô³¿-äàðøàíè — ñàíêõ’ÿ, éîãà, íüÿÿ òà âàéøåøèêà, âèçíà÷èâøè ïîä³áí³ òà â³äì³íí³ ðèñè.

6. Ùî òàêå Âåäè é óïàí³øàäè? ßêó ðîëü â³ä³ãðàëè óïàí³øàäè ó ôîðìóâàíí³ ³íä³éñüêî¿ ô³ëîñîô³¿?

7. Ùî òàêå òå¿çì ³ ïàíòå¿çì?

8. Ðîçêðèéòå çì³ñò ³ âçàºìîçâ’ÿçîê îñíîâíèõ ïîíÿòü ³íä³éñüêî¿ ô³ëîñîô³¿: áðàõìàí, àòìàí, êàðìà, ñàíñàðà.

9. Ùî îçíà÷ຠïîíÿòòÿ í³ðâàíà â ³íä³éñüê³é ô³ëîñîô³¿? Ó ÷îìó ïîëÿãàþòü òðóäíîù³ äîñÿãíåííÿ í³ðâàíè â óÿâëåíí³ äàâí³õ ³íä³éö³â?

10.Ô³ëîñîôñüêà êëàñèêà. Ïðîêîìåíòóéòå òàêèé ôðàãìåíò ç óïàí³øàä: «ßê ïðîòî÷í³ ð³êè çíèêàþòü ó ìîð³, óòðà÷àþ÷è ³ì’ÿ é ïîäîáó, òàê çíàþ÷èé (ìóäðåöü), â³äîêðåìëåíèé â³ä ³ìåí³ ³ ïîäîáè, ïðèõîäèòü äî áîæåñòâåííî¿ Ïóðóø³, ùî âèùå âèñîêîãî».

§ 4. Настика — заперечення сакральності Вед

Як ми вже знаємо, окрім ведичної філософії, в Індії існував філо& софський напрям настика, що заперечував сакральність Вед. До ньо& го належать: джайнізм, чарвака&локаята, веданта&міманса і буддизм.

Засновниками джайнізму вважають 24 мудрих першопредків, котрі завдяки власним зусиллям досягли всезнання й стали пере& можцями карми. Відповідно до їхнього вчення, шлях звільнення від страждань має три перлини — правильна віра як повага до іс& тини, досконале знання як основа правильної віри й правильна поведінка.

Джайни розробили оригінальне вчення про живу та неживу суб& станцію. Жива субстанція — це душа, а нежива — фізичний світ, у якому живуть душі. Усі душі мають різні ступені свідомості. До& сконалі душі належать до вищого класу, вони стали вічними і можуть пізнавати світ. Недосконалі душі — нижчий клас, вони і мають свідомість, але на найнижчому рівні розвитку (дотику). Не& досконалі душі живуть у землі, воді, вогні, повітрі і в рослинах. Між ними існують душі мурашок, бджілі людей. Душа наділена здатністю пізнавати навколишній світ, відчувати насолоду та страждання. Душа є вічною, вона може змінюватися й набувати форму тіл, у яких живе.

Третя перлина джайнізму — пра& вильна поведінка — дає змогу звіль& нитися від карм, які приносять страждання. Правильна поведінка передбачає дотримання п’яти запо& відей: неспотворення, або збережен&

ня життя (краще сидіти і постувати, Джайнізм

аніж ходити і тим самим знищувати комашок); правдивість; не вкради; утримання від спокуси; утримання від уподобань до чуттєвих об’єктів.

Мудреці&джайни вірили, що жит& тя — це страждання, а тому його ме& тою має бути звільнення від страж& дання. Найкращий спосіб — вести аскетичний спосіб життя та нічого не робити. Джайни не визнавали творця світу, оскільки Всесвіт існує сам по собі. Боги існують, але вони подібні до людей. Джайни визнава& ли всіх богів, мудреців і демонів ін& дійської міфології. Джайнізм став одним із релігійних вірувань.

^{Чарвака&локаята:} У VII–VI ст. до н. е. виникла фі& ^{«Насолоджуйся життям,} лософія чарвакалокаята — учення, поки живий!»

що визнає тільки цей світ. Його суть розкриває гасло: «Насолоджуйся

життям, поки живий!» Як бачимо, ця даршана була далекою від ви& знання сакральності Вед, а наведене гасло вказує на матеріалістич& не підґрунтя цієї філософії. Філософи чарваки&локаяти повністю заперечували існування Бога, карми та відплати за гріхи. Вони кри& тикували Веди, джайнізм і брахманізм.

Висловлюючи переконання бідних верств населення, представ& ники цієї філософії були ревними поборниками справедливості та кращих умов життя. В основі їхньої світоглядної концепції — світ, що складається з чотирьох елементів, з яких виникли всі предмети і явища: матеріальні та духовні — повітря, вогонь, вода і земля. Ду& ша не існує без тіла, а смерть людини означає одночасне руйнуван& ня тіла, свідомості та душі. Єдиним джерелом пізнання філософи чарваки&локаяти визнавали сприйняття реального світу. Їхня мо& раль зводилася до пошуку насолод. Відповідно добрим вчинком є той, що приносить якнайбільше насолоди, а поганим — той, що спричиняє страждання.