2. Верхню трубку встановлюють в нижню до упору і скріплюють обидві половини стяжним болтом.
3. На прокресленому колі забивають в землю костилі на однаковій відстані один від одного.
4. Встановлюють в центрі кола штангу і обертаючи стяжки, зменшують довжину розтяжок, слідкуючи при цьому за тим, щоб штанга стояла вертикально.
5. Виймають з ящика деталі вітроміра і збирають прилад.
6. Взявши вітромір в руку так, щоб рухома система була щільно притиснута до осі, підіймаються по підніжкам штанги і встановлюють вітромір на штирі штанги. Виступ на штирі штанги повинен зайти в проріз трубки осі вітроміра.
7. Виймають з ящика компас із штирем і вставляють кінець штиря в гніздо штанги, позначеної буквою “К”.
8. Відпускають гальма магнітної стрілки компаса .
Орієнтування вітроміра полягає в наданні вітроміру такого напрямку, при якому нульова поділка лімба, тобто буква “С”, була б направлена на північ.
Для орієнтування спостерігач стає біля штанги із сторони, протилежної компасу, і , обертаючи штангу, сполучає північний кінець магнітної стрілки компаса з нульовою поділкою шкали. При цьому нульова поділка лімба вітроміра, тобто буква “С” , буде напрямлена на північ.
На місцевості, де поправка для переходу від магнітного азимуту до дирекційного кута перевищує 1-00 або близька до нього, північний кінець магнітної стрілки компаса сполучають не з нульовою поділкою, а з поділкою шкали, яка відповідає:
- при додатній поправці – величині поправки;
- при від’ємній поправці – доповненого її до 60-00.
Орієнтування вітроміра можна провести за допомогою бусолі. Після орієнтування приладу штанга за допомогою стяжок закріплюється кінцево.
При вимірюванні напрямку і швидкості вітру відлік напрямку вітру роблять по шкалам лімба проти противаги флюгерки вітроміра, а відлік швидкості на крилі флюгарки.
Зняття відліків по шкалам вітроміра здійснюють наступним чином: поглянувши на шкалу лімба, помічають миттєве положення противаги флюгарки, роблять відлік по шкалі, записують його в бланк спостережень. Потім, поглянувши на шкалу швидкості, помічають миттєве положення вказівника швидкості, роблять відлік і записують його в бланк. Подібним чином здійснюють 10 відліків напрямку і 10 відліків швидкості вітру приблизно через 15 секунд один відлік від одного, чергуючи відліки напрямку і швидкості між собою.
Відліки напрямку роблять з точністю до 1-00, а відліки швидкості – до 0,5 м/с. Записані відліки напрямку і швидкості вітру складають окремо і суми ділять на 10 .
Середнє значення напрямку вітру округлюють до1-00, а середнє значення швидкості – до 1 м/с.
б) вітрова рушниця ВР-2 призначена для вимірювання швидкості і напрямку середнього вітру в прошарках атмосфери 50,80,120,200 м. від поверхні землі. За допомогою вітрової рушниці ВР-2 визначається також балістичний вітер в межах висоти АДТ.
В основі методу вимірювання вітру за допомогою вітрової рушниці лежить залежність зносу парашутуючого тіла (вітрової кулі) від швидкості вітру.
Вітрова рушниця ВР-2 складається із ствола з перехідною трубкою і затвором, основою, лімба і візиру.
Ствол рушниці і перехідна труба являть собою одне ціле. На зрізі труби є Г-подібний виріз для фіксування ствола на стійці основи.
Лімб призначений для зняття відліків направлення вітру. Він має форму диску з отвором в центрі. На диску кріпиться втулка з резервним кільцем і зажимним прапорцем, шаровим рівнем, візиром, який може повертатися відносно осі диску. Для фіксування візиру на диску є гвинт що стопорить. По колу диска нанесена кутомірна шкала з ціною поділки 0-25. Оцифрована шкала через 1-00. лімб разом з візиром надягається на ствол рушниці шкалою вверх і закріплюється зажимаючим прапорцем.
Основа рушниці складається із плити, шарової п’яти з механізмом фіксації, ричагу і стійки з шліфтом.
Місце розгортання вітрової рушниці вибирають з таким розрахунком, щоб знос куль вітром проходив в бік від вогневої позиції. В напрямку зносу вітрових куль повинна бути відкрита, рівна ділянка місцевості до 200 м., дозволяючи швидко відшукати місце падіння куль.
В вибраному місці вітрову рушницю встановлюють і орієнтують. Встановлення вітрової рушниці для вимірювання середнього вітру в нижньому прошарку атмосфери здійснюють в такій послідовності:
- вибирають (вирівнюють) площадку радіусом до 1 м.;
- на площадці встановлюють основу рушниці;
- стійку основи за допомогою ричагу шарової п’яти орієнтовно встановлюють в вертикальне положення;
- ствол перехідною трубою одягають на стійку і поворотом за годинниковою стрілкою фіксують його на стійці;
- притримуючи рукою ствол, піднімають ногою ричаг шарової п’яти і коливальними рухами ствола виводять рівень на середину;
- натискуючи ногою на ричаг шарової п’яти, закріплюють ствол в вертикальному положенні. При цьому рівень не повинен виходити за межі великого кола нанесеного в центрі рівня.
Орієнтування вітрової рушниці полягає в наданні лімбу такого положення, при якому поділка 30-00 була б направлена на північ.
- на віддалені не менше 30 м. від рушниці встановлюють бусоль, орієнтують її по магнітній стрілці і визначають магнітний азимут на рушницю;
- в отриманий магнітний азимут вводять поправку бусолі і отримують дирекційний кут на вітрову рушницю;
- встановлюють вказівник візиру на поділку шкали лімбу, що відповідає даному дирекційному куту, і закріплюють візир на лімбу стопорним гвинтом;
- відстопорюють резервне кільце лімба, затискаючи прапорцем і повертаючи лімб разом з візиром, наводять візир в бусоль. Потім резервне кільце лімба стопорять прапорцем і опускають стопорний гвинт візира. В цьому випадку поділка шкали 30-00 лімба буде обернена на північ, а дирекційний кут, знятий зі шкали на середню точку падіння “вітрових куль”, визначають напрямок “звідки дує вітер”.
Установивши і зорієнтувавши вітрову рушницю підготовляють зондуючи кулі: в денний час – ЗП-2, в нічний – НЗП. Переконавшись, що в напрямку пердбачуємого місця падіння вітрових куль людей немає, по команді “Почати зондування” здійснюють постріл. Після пострілу розрахунок уважно спостерігає за падінням кулі і помічають місце її падіння. В вказаній послідовності здійснюють 4-5 пострілів з проміжком 45-60с. Після кожного пострілу контролюють положення шарового рівня.
Визначають середню точку падіння не менше чим трьох куль і відмічають її віхою. При необхідності здійснюють допоміжний постріл.
Візиром визначають дирекційний кут на віху, а за допомогою мірної стрічки (мірного шнура)вимірюють відстань від рушниці до віхи.
За напрямок середнього вітру (звідки дує) в межах висоти 200 м. приймають значення дирекційного кута на віху.
Швидкість середнього вітру визначають по відстані від рушниці до віхи використовуючи таблицю 1.
Таблиця 1. Швидкості середнього вітру Wу (м/с) і приріст напрямку середнього вітру Dawу (Д.У.) в залежності від зносу вітрових куль Дг зондувальних патронів ЗП-2 і НЗП.
| Стандартні висоти У, м. | Дальність зносу вітрових куль Дг, м. | Дирекційний кут aw200 збільшують на Dawу | |||||||||||
| 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | 110 | 120 | 130 | 140 | 150 | ||
| 200 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 12 | 0-00 |
| 400 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 1-00 |
| 800 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 13 | 14 | 15 | 16 | 2-00 |
| 1200 | 4 | 5 | 7 | 8 | 8 | 9 | 11 | 12 | 13 | 15 | 15 | 16 | 2-00 |
| 1600 | 4 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 13 | 14 | 15 | 17 | 17 | 3-00 |
| 2000 | 4 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 13 | 14 | 16 | 17 | 18 | 3-00 |
| 2400 | 4 | 6 | 8 | 9 | 9 | 10 | 12 | 14 | 15 | 16 | 18 | 19 | 3-00 |
| 3000 | 5 | 6 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 14 | 15 | 17 | 18 | 19 | 4-00 |
| 4000 | 5 | 6 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 14 | 16 | 18 | 19 | 20 | 4-00 |
При роботі з вітровою рушницею, як і з всякою вогнепальною зброєю, необхідно суворо дотримуватися заходів безпеки:
- Особовий склад, обслуговуючий вітрову рушницю повинен бути в касках;
- Постріл з рушниці стріляючий повинен здійснювати, стоячи на коліні;
- При використанні набоїв НЗП на місцевості з сухою рослинністю розрахунок повинен мати при собі лопату і підручні засоби для гасіння можливих пожеж.
Складання наближеного бюлетеня “Метеосередній”
Наближений бюлетень складають з використанням устарівшого бюлетеня “Метеосередній” і при відсутності бюлетеня тільки по даним вимірювання метеорологічного поста.
Складання наближеного бюлетеня з використанням устарівшого бюлетеня “Метеосередній"
При складанні такого бюлетеня у ньому не вказується номер метеорологічної станції і середнє відхилення густини повітря від табличних.
В бюлетень записується:
- дата і час виробництва вимірювань метеорологічним постом;
- висота метеорологічного посту над рівнем моря (м);
- відхилення наземного тиску атмосфери (мм.рт.ст.) і відхилення наземної віртуальної температури повітря (град.) на рівні метеорологічного посту;
- середнє відхилення температури повітря, напрямок і швидкість вітру середнього для стандартних прошарків до висоти 4 км.
Відхилення наземного тиску атмосфери Н0 записується в бюлетень і визначається по формулі: