Мішень, яка позначає броньовану ціль при наявності в ній тільки прямого влучення снаряда (або його замінника), який пробив мішень або зачепив її край та зачишив чіткий слід (виключаючи слід стабілізатора): у випадку руйнування мішені наявність попадання в визначається по видимих слідах в залишках її частин. Якщо чітких слідів прямого попадання снаряда (гранати) не виявлено, мішень рахується неураженою. Ціль, по котрій ведеться вогонь підрозділом на великі дальності - якщо уражено по менше 50% мішеней групи.
Хвилею снаряда (гранати, що вибухнула):
мішень, яка позначає броньовану ціль: при наявності в ній тільки прямою влучення снаряда (або його замінника), який пробив мішень або зачепив її край та залишив чіткий слід (виключаючи слід стабілізатора), у випадку руйнунания мішені наявність попадання в неї визначається по видимих слідах. Якщо чітких слідів прямого попадання снаряду (гранати) не виявлено, мішень рахується неураженою.
В гірський та лісисто-болотисгій місцевості кількість рухомих мішеней може бути зменшено до 10% та 15% відповідно, а також до 20% мішеней може бути нерухомими.
Обладнання мішеневого поля не повинно сковувати дії військ як по фронту, так і по глибині.
Якщо стан тактичного навчання з бойовою стрільбою проводиться вночі, то освітлення цілей здійснюється у відповідності до Інструкції по світловому забезпеченню бойових дій Сухопутних військ, а імітація вогню цілей здійснюється у відповідності до вимог ст.8.
Вогонь цілей вночі імітується «спалахами пострілів» (вмиканням електричної лампочки, що встановлена на мішені), кожна «черга» із стрілецької автоматичної зброї імітується спалахами лампочки на протязі 3 - 5 с, проміжки, а кожний постріл із гармати ти протитанкового гранатомета - вмиканням лампочки на 2 - 3 с, проміжки між «чергами» (пострілами») повинні бути 4-6 с., тривалісгь імітації визначається часом показу (руху) цілі; цілі на яких імітатори «спалахів пострілів» не встановлюються, освітлюються одним із можливих способів: освітлювальними снарядами (мінами), освітлювальними патронами або розсіяним електричним світлом.
Загальні рубежі відкриття та припинення вогню по цілях намічаються по добре помітних предметах і позначаються: рубіж відкриття вогню - червоними прапорами (ліхтарями з червоним світлом), рубіж припинення вогню - білими прапорами (ліхтарями з синім світлом). Для орієнтування помічника керівника навчання з мішеневої обстановки та вогневих посередників виставляються відповідні покажчики (вночі ліхтарі), По досягненню яких тими, хто стріляє, починається або завершується показ цілей для різних видів зброї, їх позначення має бути невідомим підрозділам, що стріляють.
Дальності відкриття вогню визначаються керівником навчання з урахуванням бойових можливостей зброї, характеру цілей, часу, необхідного для виявлення та ураження цілей, способу стрільби та кількості відпущених боєприпасів.
Вогонь повинен припинятися, коли дальність між стріляючими (бойовими машинами) і цілями скорочується при стрільбі:
зі сірілецької зброї, підствольних та ручних протитанкових гранатометів вдень- до 150 м., вночі-до 100м.
з гармати бойової машини піхоти, станкового гранатомета та переносного комплексу протитанкових керованих ракет по великих цілях (по танках, БМП, бронетранспортерах вдень -до 600 м (з БМП-2 - до 1000 м), вночі - до 400 м, по цілях середніх розмірів (по танках та інших вогневих засобах в окопі) вдень - до 400 м. вночі - до 300 м; з ВМП-2 вдень до 600 м, вночі - до 400 м;
з автоматичного гранатомета на станку (АГС-17) та встановленого на бойовій машині вдень - до 800 м, вночі - до 500 м;
з танків штатним артилерійським пострілом по великих цілях вдень - до 1000 м, по ціля середніх розмірів вдень - до 600 м, при стрільбі вночі по будь-яких цілях - до 400 м:
з вкладених стволів для танкових гармат по великих цілях вдень - до 800 м. вночі - до 400 м.
по цілях середніх розмірів вдень - до 500 м, вночі - до 400 м;
з великокаліберних кулеметів вдень - до 500 м, вночі - до 200 м;
з 7,62-мм кулеметів, які встановлені на бойових машинах, вдень - до 300 м, вночі - до 200м.
Проведення бойових стрільб
Порядок проведення тактичного заняття з бойовою стрільбою аналогічний тактичному заняттю без бойової стрільби, але має деякі особливості.
Головна з них нолягаг в тому, що бойові дії противника імітуються мішеневою обстановкою.
Мри постановці бойового завдання командиру і у ході організації ним бою на місцевості, керівник бойової стрільби проводить імітацію бойових дій противника з урахуванням того, що противник до початку бою значну частину сил і засобів зберігав в укритгях (складках місцевості). Тільки спостерігачі і чергові сили і засоби (приблизно 25%) будуть вести спостереження за діями наших військ і вогонь по них.
Тому керівник бойової стрільби в період організації бою на місцевості лаг команду оператору на показ і імітацію вогню 25% усіх мішеней на передньому краї і у найближчій глибині, що дозволить командиру прийняти обґрунтоване рішення. Розкривати цілком склад і наміри противника забороняється.
Рішення командира керівник бойової стрільби заслуховує особисто і, оцінивши його, намічає порядок розиграшу бойових дій, при необхідності він може вносити зміни в порядок показу мішеневої обстановки.
Перед початком бойової стрільби керівник приймає доповіді: від командира ві;Іділення - про готовність підрозділу до виконання бойового завдання і ознайомленні особового складу з мірами безпеки; від оператора і начальника тактичного навчального полючи (військового стрільбища) - про готовність ділянки бойової стрільби і мішеневого поля; від начальника очеплення - про готовність оченлсння.
Переконавшись в готовності до проведення'бойової стрільби, керівник повідомляє час «Ч» і дає дозвіл начальнику пункту боєпостачання на видачу боєприпасів.
Видача боєприпасів здійснюється в тактичній обстановці на розгорнутому пункті боєпостачання: при наступі з ходу і у передбаченні зустрічного бою - у вихідному районі; при наступі з положення безпосереднього зіткнення із противником і в обороні - в районі що займають підрозділи після одержання бойового завдання.
Отримані боєприпаси для ВМП розміщаються в боєукладці, боєприпаси для автоматів, кулеметів і гранатометів споряджаються в стрічки, магазини, коробки і разом з ручними гранатами, покладеними в сумки, видаються особовому складу.
При цьому керівник бойової стрільби повинний перевірити, щоб видані боєприпаси були розподілені рівномірно між солдатами однієї спеціальності у відділенні і між відділеннями у взводі.
Потім керівник бойової, стрільби наказує підняти червоні прапори на вишці тактичного навчального поля (військового стрільбища). Після цього подає ситал «Вогонь».
По команді командира відділення підрозділ починає висування. Керівник бойової стрільби знаходиться разом з командиром.
Після проходження рубежу відкриття вогню по команді командира відділення здійснюється заряджання усіх видів зброї.
У ході бойової стрільби керівник здійснює розиграш бойових дій не тільки на основі прийнятого рішення, відданих наказів командира відділення і фактичним діям взводу, але і з урахуванням результатів ураження цілей, що може зажадати зміни раніше розробленого порядку показу цілей. Свій вплив на дії підрозділу і нарощування обстановки керівник бойової стрільби здійснює вмілим управлінням мішеневою обстановкою і постановкою ввідних, у яких доводить положення сусідів та інших сил і засобів старших командирів, а також необхідні дані про противника в глибині.
Керівник бойової стрільби, знаходячись безпосередньо з командиром підрозділу, особисто сам чи через оператора здійснює показ цілей (мішеней).
Уміле керування мішеневим полем дозволяє створити складну і динамічну тактичну обстановку і змушує командира відділення приймати оптимальні рішення, проявляти ініціативу, визначати важливість цілей і удосконалювати практичні навички в управлінні підрозділом і вогнем.
Наприклад, якщо перед фронтом настання підрозділу показати спочатку ПУ ПТКР, а потім групу піхоти, те це зажадає спочатку ведення зосередженого вогню підрозділом, а потім його розподіл; якщо одночасно показати ПУ ПТУР і групу піхоти - на двох рубежах, це зажадає від командира відділення постановки задачі на їхнє знищення усіма вогневому, способами а у взводі - розподіл цілей між відділеннями (розподіл вогню).
У тому випадку, коли підрозділ не зміг вразити цілі, керівник бойової стрільби з може затримати просування підрозділу і. тільки домігшись від командира відділення правильних дій по організації знищення противника (ураження цілей), дає успіх підрозділу.
Якщо в ході бойової стрільби той, командир відділення прийняв рішення чи несвоєчасно або підрозділи діють невміло, керівник бойової стрільби, використовуючи резервні групи мішеней, створює таку обстановку, що спонукує командира уточнити своє рішення й усунути виявлені недоліки.
При розиграші бойових дій підрозділу в обороні керівником бойової стрільби враховуються:
- час, необхідний на висування противника;
- темпи його наступу і побудови бойового порядку;
- час для заняття підрозділом позиції (опорного пункту), організації-системи вогню та інженерного обладнання позиції (опорного пункту).
Бойова стрільба починається з ураження противника на далеких підступах. Дії наступаючого противника керівник бойової стрільби позначає мішеневою обстановкою по рубежах з послідовним просуванням з дальнього рубежу до переднього краю оборони підрозділу установок, що рухаються, з мішенями. Підхід піхоти противника до переднього краю може позначатися показом тривимірних мішеней, що вклинився противник підйомом (рухом) груп мішеней, зупинений (залсглий) - підйомом груп грудних мішеней і т.д.