МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний аерокосмічний університет
ім. М. Є. Жуковського
“ Харківський авіаційний інститут ”
Кафедра фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни: “ Фінанси ”
тема: “Аналіз купівельної спроможності і грошових коштів ”
Виконав: студент групи 93Ф4
Гринько О.В.
Перевірив: ____________________
Харків 2009 р.
Зміст
Вступ. 3
1.Кредитні гроші, їх сутність та види в умовах сучасної ринкової економіки. 5
1.1 Сутність та види кредитних грошей. 5
1.2 Роль кредитних грошей в сучасній економіці 19
1.3 Кредитна система України. 22
Висновок. 23
2. Аналіз валютних курсів і ефективності збереження вартості грошових коштів 27
2.1 Готівкові обмінні валютні курси та валютні курси, що встановлені Національним банком України. 27
2.2 Аналіз зміни вартості валют за розрахунковий період. 31
2.3 Аналіз ефективності збереження вартості грошових коштів на основі конверсійних операцій і депозитних вкладів. 31
3. Заробітна плата на рівні розрахункової величини прожиткового мінімуму 37
3.1 Обчислення вартісної величини прожиткового мінімуму і рівня мінімальної заробітної плати. 37
3.2 Розрахунок “податкового навантаження” на заробітну плату. 37
3.3 Аналіз реальної купівельної спроможності заробітної плати в умовах інфляційного зростання цін. 45
Висновок. 48
Список використаної літератури: 51
В умовах ринкової економіці гроші та проблеми їх ефективного використання займають визначальне місце як у житті окремої людини, так і в діяльності всього суспільства. Необхідність у формуванні грошових фондів різноманітного призначення виникає практично у всіх економічних суб’єктів: підприємства, населення і держави. Саме грошова форма на відміну від натуральних (бартерних) відносин є характерною рисою сучасних фінансів.
Фінанси у грошовій формі перерозподільні відносини, суб’єктами яких є держава, підприємницькі структури й населення. Головне функціональне призначення сфери фінансів у ринковій економіці полягає підприємництва, кожної державної структури, а отже, і суспільства в цілому достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами ( фінансовими ресурсами).
Отже, фінанси виявляються у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Аналіз взаємозв’язку суб’єкт фінансових відносин – гроші доводить, що людина, маючи у своєму розпорядженні гроші, прагне ефективно керувати ними, але з іншого боку, гроші керують нею. В умовах ринкової економіки людина вимушена ставитися до грошей як до засобу досягнення своїх життєвих цілей, тому гроші є вихідною метою її прагнень. Виходячи з цього, людина повинна усвідомлювати, що її опанування грошей залежить від, того наскільки вона здатна пізнати принципи і закономірності їхньої дії. Ось чому до проблем використання грошей мають відношення різні галузі знань – філософія, соціологія, економіка і насамперед фінансова наука, предметом дослідження якої є безпосередньо гроші. Суть грошей – функції, закони й методи їхнього ефективного використання.
Гроші виконують свої функції за умови, що вони перебувають у русі. Перебуваючи у русі (в обігу), гроші можуть змінювати, особливо під впливом інфляції, свою реальну вартість, тобто купівельну спроможність.
Оскільки необхідною передумовою для відносин у сфері фінансів виступають доходи та випадки як грошові потоки між відповідними суб’єктами економіки, актуальною проблемою для аналізу фінансових ресурсів є оцінка факторів, що обумовлюють купівельну спроможність грошей та зміну їх вартості протягом часу.
1. Кредитні гроші, їх сутність та види в умовах сучасної ринкової економіки
Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються в електронні гроші.
Кредитні гроші ¾ це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.
За природою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі ¾ паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший із цих законів, який був відкритий ще Дж. Стюартом, передбачає: умови емісії грошей зберігають у собі умови їх зворотного притоку. Це обумовлено кредитним характером емісії грошей. Їх випуск здійснюється шляхом видачі кредиту економічним суб¢єктам на умовах їх повернення у визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківського кредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку, погашає заборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один потік ¾ це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних засобів між економічними суб¢єктами, що мають потребу в грошах; другий потік ¾ це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових зобов¢язань.
Збереження кредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної і фінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної маси в обігу.
Другий закон обігу кредитних грошей ¾ “забезпеченість” емісії грошей. Умови цього закону передбачають таку систему кредитування, котра гарантувала би видачу позик у міру зростання потреб товарообороту в грошах і погашення кредиту ¾ при її зниженню. Строк користування кредитом (а значить, строк перебування грошей в обігу) визначається його забезпеченням. Практично ця вимога реалізується з допомогою принципу забезпеченості кредиту. З точки зору заставного права банку, забезпечення ¾ це матеріальна гарантія повернення кредиту.
Кредитні гроші з’явились наприкінці XVII сторіччя і історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші(старт - карта).
Вексель. Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а вексельне законодавство в європейських країнах було сформовано в XVII столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.
Вексель ¾ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель ¾ письмове боргове зобов¢язання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.
Вексель має ряд специфічних ознак, які відрізняють його від інших боргових зобов¢язань: строго встановлена форма, абстрактність і безспірність, конкретність строку платежу.
Строго встановлена форма робить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використання широким колом суб¢єктів грошових відносин.
Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.
Безспірність векселя означає, що суб¢єкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.
Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу.
Завдяки цим ознакам вексель набуває важливої властивості оборотності, що проявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також як об¢єкта застави чи дисконту в банках.
Векселі бувають двох видів ¾ простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на ім¢я кредитора із зобов¢язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішній торгівлі.
Особа, яка пред¢явила простий вексель, виступає одночасно векселедавцем і боржником. Тому такий вексель виписує та підписує боржник. Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора - трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого, є головними вексельними боржниками і відповідають за оплату векселя у визначений термін. Вони ще називаються “боржниками першого порядку”.
Векселедержатель може запропонувати вексель своїм кредиторам для оплати їм боргів чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття векселя тим вища, чим більше довіри до економічного становища боржника по векселю. Передача векселя іншій особі оформляється передаточним надписом, що називається індосаментом. З кожним індосаментом підвищується гарантія оплати векселя і його здатність до оборотності, оскільки вимога оплати буде пред¢являтися до кожного наступного індосата, якщо попередній виявився неспроможним оплатити вексель. Створюється солідарна відповідальність усіх осіб, які поставили свої підписи на ньому. Кількість передаточних надписів на векселі виражає кількість його оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, та характеризує рівень його ліквідності.