Аналіз фінансового стану підприємства (стр. 4 из 11)

Рисунок 1.3 - Класифікація подій після складання балансу за П (С) БО 6

Що ж стосується змін облікової політики, то в П (С) БО 6 визначено:

коли можливі такі зміни;

що не вважається зміною облікової політики;

як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

які примітки слід давати у разі змін облікової політики.

Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність. Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати - занижені [2].

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити усі перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності.

Порівнюючи П (С) БО 1 з вимогами Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 (квітень 1993 р), з наступними змінами і доповненнями, та Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвердженої Мінфіном України № 139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, бачимо, що розбіжності між ними стосуються як складу звітності, так і методологічних основ її подання.

Методологічні відмінності попередніх інструкцій полягають передовсім у тому, що:

якісні характеристики фінансової звітності розглядались з позицій такого користувача звітів, як держава;

не використовувались принципи безперервності діяльності та превалювання змісту над формою;

принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково непослідовно [1].

2. Методика комплексного аналізу фінансового стану підприємства

2.1 Аналізу майна підприємства та джерел його формування

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Бухгалтерський баланс підприємства можна уявити як матрицю, де по горизонталі розташовані статті активу (майно), а по вертикалі - статті пасиву (джерела засобів). Розмірність матриці бухгалтерського балансу може відповідати кількості статей по активі і пасиву балансу 42х35, але для практичних цілей цілком достатньо розмірності 10х10 по скороченій формі балансу. У матриці балансу необхідно виділити чотирьох квадранта по такій схемі (таблиця 1.2). [30]

Таблиця 2.1 - Квадранти матриці балансу

Актив	Пасив
Внеоборотные засоби	Власний капітал
Оборотні кошти	Зобов'язання

При упорядкуванні скороченої форми балансу варто не тільки згрупувати його статті, але і виключити із сум статутного і додаткового капіталу статті активу балансу "Розрахунки з фундаторами" і "Збитки минулого років і звітного року". Знадобляться також дані зі звіту про фінансові результати і їхнє використання.

На основі вище перерахованих звітних даних, треба скласти чотирьох аналітичні таблиці:

Матричний баланс на початок року.

Матричний баланс на кінець року.

Різницевий (динамічний) матричний баланс за рік.

Баланс грошових надходжень і витрат підприємства.

Матричний баланси підприємства складаються по єдиній методиці. Перші два баланси носять статичний характер і показують стан засобів підприємства на початок і кінець року. Третій баланс відбиває динаміку - зміна засобів підприємства за рік (найбільше придатний для аналітичних і прогнозних розрахунків) [28].

Правила упорядкування матричної моделі для перших трьох балансів не складні.

Вибирається розмір матриці, статті активу відбиваються по горизонталі матриці, статті пасиву - по вертикалі.

Заповнюється балансовий рядок і графа матриці в точній відповідності з даними бухгалтерського балансу.

Послідовно, починаючи з першого рядка активу балансу, підбираються джерела засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства (дивися таблицю 1.2).

Проверяются всі балансові результати по горизонталі і вертикалі матриці (таблиця 1.3).

Найбільше відповідальним є третій етап упорядкування матриці - добір джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Тут варто виходити з кола фінансових прав і повноважень наданих підприємству, економічного природи внеоборотных і оборотних, власних і позикових засобів, господарської доцільності.

Можна запропонувати такий варіант добору засобів (таблиця 1.4).

Добір джерел засобів проводиться в названій послідовності й у межах залишку засобів.

Матричні баланси істотно розширюють інформаційну базу для фінансового аналізу. З їхньою поміччю можна: визначити ув'язування статей активу (майна підприємства) і статей пасиву балансу (джерела засобів); розрахувати структуру і визначити якість активів по балансі підприємства і достатність джерел їхній фінансування; розрахувати весь набір показників і коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової усталеності, платоспроможності, використання ресурсів підприємства; об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, з'ясувати причини його зміни за звітний період; установити параметри, що характеризують наближення підприємства до порога неплатоспроможності (банкрутству) [20,c.56].

Баланс грошових надходжень і витрат підприємства погоджує бухгалтерський баланс із фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, що палять оборотам коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне уявлення про склад і структуру грошових прибутків і витрат, чинниках, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках.

Таблиця 2.2 - Джерела засобів

Статті активу балансу	Джерела засобів (статті пасиву)
Внеоборотные засоби.
1. Основні засоби і нематеріальні активи.	Статутний і додатковий капітал.Довгострокові кредити і позикиФонди накопичення і нерозподіленого прибутку
2. Капітальні вкладення.	Довгострокові кредити і позикиСтатутний і додатковий капіталФонди накопичення і нерозподіленого прибутку
3. Довгострокові фінансові вкладення.	1. Статутний і додатковий капітал2. Фонди накопичення і нерозподіленого прибутку
Оборотні кошти.
1. Запаси і витрати.	Статутний і додатковий капітал (залишок)Резервний капіталФонди накопичення і нерозподіленого прибутку (залишок)Короткострокові кредити і позики.КредиториФонди споживання і резерви
2. Дебітори.	КредиториКороткострокові кредити і позики.
3. Короткострокові фінансові вкладення.	Резервний капіталКредиториФонди споживання і резерви
4. Кошти.	1. Резервний капітал2. Фонди накопичення і нерозподіленого прибуткуКредити і позикиФонди споживання і резерви

Існують різноманітні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед можна виділити основні:

Горизонтальний аналіз (тимчасовий) - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний аналіз (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників, із виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому [4].

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна виділити шість основних прийомів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний та факторний аналіз.

В основі вертикального аналізу лежить інше уявлення бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, які характеризують структуру загальних підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дозволяє досліджувати й прогнозувати структурні зміни у складі господарських засобів та джерел їх утворення.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції змін окремих статей чи груп, що входять до складу звітності. В основі цього аналізу лежить розрахунок базових темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки та збитки.

2.2 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства [2].