Смекни!
smekni.com

Аналіз фінансового стану підприємства та місце довгострокових зобов’язань у цьому процесі (стр. 5 из 9)

кризисний фінансовий стан, при якому матеріальні запаси перевищують величину джерел їх формування.

МЗ > СК - ВА + ДКЗ + ККЗ

В цьому випадку підприємство вважається неплатоспроможним, оскільки не витримує умову платоспроможності – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість не покривають кредиторську заборгованість.

Для аналізу фінансової стійкості використовуються також відносні показники. Вони характеризують ступінь залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії, концентрації власного капіталу) - розраховується як відношення власних джерел до підсумку балансу і показує, яка частина майна організації сформована за рахунок власних засобів:

2. Коефіцієнт фінансової стійкості – розраховується як відношення стійких пасивів - власних засобів і довгострокових позик і кредитів, до підсумку балансу; показує, яка частина майна організації сформована за рахунок перманентного капіталу (капіталу, прирівняного до власного):

3. Коефіцієнт фінансування - розраховується як відношення власних джерел до позикових і показує розмір власних засобів, що доводяться на одиницю позикових джерел:

4. Коефіцієнт капіталізації (фінансової активності, фінансової риски, плече фінансового важеля) – розраховується як співвідношення позикових і власних засобів і показує розмір позикових засобів, що доводяться на одиницю власних:

5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами поточних активів - розраховується шляхом ділення власних засобів в звороті на вартість оборотних коштів і показує, яка частина оборотних коштів сформована за рахунок власних джерел:

6. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами запасів і витрат (матеріальних оборотних коштів) - розраховується як відношення власних засобів в звороті до матеріальних оборотних коштів і показує, яка частина матеріальних оборотних коштів сформована за рахунок власних джерел:

7. Індекс постійного активу - розраховується як відношення внеоборотних активів до загальної суми власних коштів і показує долю иммобилизованных засобів у власних джерелах:

8. Коефіцієнт маневреності власного капіталу - розраховується шляхом ділення власних засобів в звороті на загальну суму власних коштів і показує долю мобільних засобів у власних джерелах:

Коефіцієнт реальної вартості майна - розраховується як відношення загальної вартості основних фондів, виробничих запасів і заділів незавершеного виробництва до вартості майна, характеризує виробничий потенціал організації:

Коефіцієнт залучення довгострокових позик - розраховується як відношення величини довгострокових зобов'язань до власних засобів і показує долю довгострокових позик і кредитів, що забезпечують розвиток підприємства в джерелах, прирівняних до власних:

Всі приведені коефіцієнти мають самостійний сенс, в той же час вони зв'язані між собою як показники, що характеризують фінансову стійкість організації, причому їх рівні залежать від конкретних умов і характеру діяльності і можуть бути непорівнянні по різних підприємствах.

Фінансовий аналіз дозволяє отримати об'єктивну інформацію про фінансовий стан підприємства, прибутковості і ефективності її роботи.

Фінансовий стан формується в процесі господарської діяльності підприємства і багато в чому визначається взаємовідносини зпостачальниками, покупцями, податковими і фінансовими органами, банками, акціонерами і іншими можливими партнерами. За результатами аналізу кожен з партнерів може оцінити вигідність економічного співробітництва, оскільки набір показників аналізу фінансового стану дозволяє отримати досить повну характеристику можливостей підприємства забезпечувати безперебійну господарську діяльність, його інвестиційній привабливості, платоспроможності, фінансової стійкості і незалежності, визначити перспективи розвитку.

У вивченні фінансового стану підприємства зацікавлені і зовнішні, і внутрішні користувачі. До внутрішніх користувачів відносяться власники і адміністрація підприємства, до зовнішніх - кредитори, інвестори, комерційні партнери.

Аналіз фінансового стану, що проводиться на користь внутрішніх користувачів, направлений на виявлення найбільш слабких позицій у фінансовій діяльності підприємства з метою їх зміцнення і визначення можливостей, умов роботи підприємства, створення інформаційної бази для ухвалення управлінських рішень, що забезпечують ефективну роботу підприємства.

Аналіз фінансового стану на користь зовнішніх користувачів проводиться для оцінки міри гарантій їх економічних інтересів - здібності підприємства своєчасно погасити свої зобов'язання, забезпечувати ефективне використання засобів для інвесторів і тому подібне Цей аналіз дозволяє оцінити вигідність і надійність співпраці з конкретною організацією.

Результати і якість аналізу фінансового стану підприємства багато в чому визначається доступністю і якістю інформаційної бази.

Інформаційною базою фінансового аналізу є данні бухгалтерського обліку і звітності, вивчення яких дозволяє оцінити фінансовий стан організації, зміни, що відбуваються в її активах і пасивах, переконатися в наявності прибутків і збитків, виявити перспективи розвитку.

Одним з показників, що характеризують фінансове положення підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість готівковими грошовими ресурсами своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання.

Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти.

Ліквідність балансу – можливість суб'єкта господарювання обернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше – це міра покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Чим менше вимагається часу, аби даний вигляд активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по мірі убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються по мірі терміновості їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

Залежно від міри ліквідності активи підприємства розділяються на наступні групи:

Перша група - найбільш ліквідні активи А1, - включає грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.

Друга група - активи А2, що швидко реалізовуються, - включає дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.

Третя група - активи А3, що повільно реалізовуються, - включає матеріальні оборотні кошти, податок на додану вартість по придбаних цінностях, дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, інші оборотні активи і довгострокові фінансові вкладення.

Четверта група - активи А4, що важко реалізовуються, - включає внеоборотные активи без довгострокових фінансових вкладень.

Джерела пасиву підрозділяються по наростанню термінів настання платежів також на чотири групи.

Перша група - найбільш термінові зобов'язання П1, - включає кредиторську заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, інші короткострокові зобов'язання.

Друга група - короткострокові пасиви П2 - включає короткострокові позики і кредити.

Третя група - довгострокові пасиви П3 - включає довгострокові зобов'язання.

Четверта група - постійні пасиви П4 - включає власні засоби організації, тобто капітал і резерви, доходи майбутніх періодів і резерви майбутніх витрат.

На основі такого ділення засобів і джерел їх утворення (або майна і зобов'язань організації) визначаються умови ліквідності балансу.

Умови абсолютної ліквідності:

А1>П1,

А2>П2,

А3>П3,

А4<П4

Виконання цих нерівностей служить свідоцтвом про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності в підприємства власних оборотних коштів.

Вивчення співвідношення цих груп активів і пасивів за декілька періодів дозволить встановити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності.

При цьому слід враховувати ризик недостатньої ліквідності, коли бракує високоліквідні засоби для погашення зобов'язань, і ризик зайвої ліквідності, коли із-за надлишку високоліквідних активів, які, як правило, є низькоприбутковими, відбувається втрата прибули для підприємства.

Оцінка ліквідності балансу, тис. грн.

Таблиця 2

Актив На 01.04 На 01.08 Пассив На 01.04 На 01.08 Платежный излишек (недостаток)
Актив Пассив
А1 4300 6000 П1 3000 8400 +1700 +5400
А2 4150 5300 П2 5500 9000 +1150 +3500
А3 9050 18200 П3 5000 6000 +9150 +1000
А4 30000 38000 П4 34000 44100 +8000 +10100
Баланс 47500 67500 47500 67500 - -

4300 ≥ 3000, 4150 ≤ 5500, 9050 ≥ 5000, 30000 ≤ 34000 – умова ліквідності на початок звітного періоду.