Організація та ведення розвідки зі спостережних пунктів (стр. 6 из 19)
- наводять прилад на орієнтир і перевіряють відлік по орієнтиру, при цьому відлік повинен бути 0-00 ± 0-01;
- перевіряють горизонтування бусолі;
- за середнім часом спостереження вибирають із таблиць дирекційний кут світила і від нього віднімають відлік βсв відповідно обраному часу спостереження. Отриманий кут є дирекцій ним кутом на орієнтир.
Орієнтир обирають на відстані не ближче 200 метрів. При відстані орієнтира ближче 200м в розрахований дирекційний кут вводять поправку: при відстані 100м – 0-01; 50м – 0-02; 25м – 0-04.
63. Визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку за допомогою азимутальної насадки АНБ-1 проводиться за спостереженням двох зірок сузір'я Мала Ведмедиця – α (Полярна зірка) і β (Кохаб).
Роботу виконують в такій послідовності:
- встановлюють бусоль, одягають на патрубок монокуляру азимутальну насадку і закріплюють її;
- прикріпляють до візиру патрон з лампою для освітлення сітки і включають освітлення;
- обертанням відлікового черв'яка бусолі встановлюють на бусольних шкалах нульові відліки;
- обертаючи барабан механізму вертикальної наводки монокуляру бусолі, виводять на середину рівень візиру насадки;
- відшукують на небі Полярну зірку і, обертаючи маховик встановлюючого черв'яка бусолі та повертаючи візир навколо горизонтальної осі насадки, вводять Полярну зірку в поле зору візира;
- відкривають кришку головки візира і, обертаючи маховик повороту головки візира, вводять в поле зору зірку β сузір'я Малої Ведмедиці;
- діючи встановлюючим черв'яком бусолі, мікрометричним гвинтом механізму вертикальної наводки візиру, вводять зображення зірки α в малий бісектор, проти штриху відповідного року, а зображення зірки β- в великий бісектор (рис. 2.14), при цьому оптична вісь візиру (перехрестя сітки) буде співпадати з напрямком істинного меридіану;
- перевіряють установки на бусольному кільці і барабані, якщо вони збились в процесі роботи (не рівні 0-00), то знімають і записують відлік ОСВ;
- обертаючи маховичок відлікового черв'яка бусолі і, відпустивши захисний гвинт механізму вертикальної наводки візиру, суміщають перехрестя сітки візира із зображенням орієнтира, азимут на який потрібно визначити;
- знімають відлік по бусольному кільцю та барабану ООР, якщо відлік на бусольному кільці і барабані при наведенні на зірки рівний 0-00, то відлік по орієнтиру буде істинним азимутом на дану точку, якщо ОСВ не рівний нулю, то розраховують азимут на орієнтир за формулою:
.
Для отримання більш точного значення істинного азимуту його визначають 3-4 рази. За кінцеве значення приймають середнє арифметичне із отриманих значень.
До дирекційного кута орієнтирного напрямку переходять за формулою:
При віддаленні орієнтира ближче 200м в обчислений азимут вводять поправку згідно ст.62.
64. Визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку за допомогою магнітної стрілки бусолі виконують в такому порядку:
- встановлюють бусоль і визначають магнітний азимут на орієнтир Аmср з трьох незалежних вимірювань (максимальна різниця в магнітних азимутах орієнтирного напрямку не повинна перевищувати 0-04; якщо одне із значень азимута перевищує 0-04, то його виключають і проводять ще одне вимірювання);
- переходять від виміряного магнітного азимута до дирекційного кута на орієнтир за формулою:
Поправку бусолі ∆Аm визначають на місцевості як різницю магнітного азимута і дирекційного кута одного і того ж орієнтирного напрямку.
Магнітний азимут при визначенні поправки бусолі вимірюють не менше п'яти разів. Дирекційний кут на орієнтир визначають геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способами.
Поправку бусолі в неаномальних районах не змінюють в радіусі 10км від точки, на якій вона визначена. При переміщенні на відстань більше 10км поправку бусолі потрібно визначати знову.
65. Для визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку за контурними точками карти потрібно:
- обрати по карті (аерознімку) і на місцевості дві контурні точки, між якими є пряма видимість і на одній із яких можна встановити прилад, відстань між орієнтирами повинна бути не менше 10см по карті (аерознімку);
- визначають по карті за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу прямокутні координати контурних точок;
- вирішенням зворотних геодезичних задач розраховують дирекційний кут з контурної точки, над якою встановлюється прилад, на точку, по якій визначають дирекційний кут;
- встановлюють прилад над точкою і орієнтують його за розрахованим дирекційним кутом.
Якщо прямокутні координати спостережного пункту визначені, то за початкову точку, над якою буде встановлюватися прилад, можна приймати місцеположення спостережного пункту.
66. Дирекційний кут орієнтирного напрямку кутовим ходом визначають в тому ж порядку, що і при прокладанні ходу. При цьому сторони кутового ходу обирають, по можливості, більшими і їх довжину не вимірюють.
За вихідні напрямки використовують напрямки, дирекційні кути яких відомі або отримані гіроскопічним чи астрономічним способом.
67. При визначенні дирекційного кута орієнтирного напрямку одночасним відмічанням по небесному світилу використовують дані поста передачі орієнтування, який повинен знаходитись на відстані не більше 10км від спостережного пункту.
На спостережному пункті повинні бути відомі координати поста передачі орієнтування, світило і точка наводки, графік роботи поста, позивні і частота радіостанції поста передачі орієнтування.
При відмічанні по Сонцю прилади наводять в правий край диска, при відмічанні по Місяцю - в невищерблений край, а в повний Місяць - в правий край диска Місяця.
Для визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку одночасним відмічанням по небесному світилу на спостережному пункті потрібно:
- підготувати бусоль і азимутальну насадку до роботи;
- встановити нульові відліки на бусольних шкалах і навести прилад в орієнтир;
- увімкнути радіостанцію на вказаній частоті і приймати команди поста передачі орієнтування (запрошувати радіостанцію, що передає, забороняється);
- навести прилад відліковим черв'яком на світило і супроводжувати його;
- по команді "СТОП" з поста передачі орієнтування припинити супроводження, зняти і записати відлік βСВ;
- записати дирекційний кут αСВ, переданий по радіостанції на момент відмічання;
- обчислити дирекційний кут на орієнтир за формулою: 
.
З метою контролю відмічання по світилу і обчислення дирекційного кута повторюють 1-2 рази. Допустима різниця між значеннями дирекційного кута на орієнтир при роботі з бусоллю, не повинна перевищувати 0-02.
68. При передачі орієнтування за допомогою гірокурсопокажчика апаратури топоприв'язки командирської машини (ПРП) потрібно:
- на визначеній точці підготувати апаратуру топоприв'язки до роботи;
- з прибуттям командирської машини (ПРП) на спостережний пункт зняти із шкали КУРС курсопрокладчика (координатора) дирекційний кут повздовжньої осі машини (αосі);
- підготувати до роботи далекомір (візир) і координатор (азимутальний покажчик), встановивши по шкалах азимута 0-00;
- обертаючи башту навести вертикальний штрих сітки далекоміра (візира) на орієнтир і зчитати зі шкал азимута дирекційний кут орієнтирного напрямку.
2.4 Основні елементи обчислень при топогеодезичній прив'язці
69. Основними елементами при обробці результатів вимірювань в ході топогеодезичної прив'язки є вирішення прямої, зворотної геодезичної задачі та трикутника.
70. Вирішення прямої геодезичної задачі на площині (рис. 2.15) зводиться до обчислення прямокутних координат точки (ХВ,YВ), за відомими координатами заданої точки (ХА,YА),(αАВ) на точку, що визначється.відстанню між ними (АВ) і дирекційним кутом з заданої точки.
Рисунок 2.15 – Пряма та обернена геодезичні задачі
Пряма геодезична задача на обчислювачі СТМ та логарифмічній лінійці розраховується в такому порядку (бланк 1):
- записують в бланк координати точки А (дія 1;2), відстань АВ (дія 3) і дирекційний кут αАВ (дія 4);
- згідно із значенням (αАВ обчислюють кут R (рис. 2.16) та 15-00-R (дія 5 і 6);
- обчислюють приріст координат (дія 7 і 8) за формулами:
- визначають знаки приросту координат згідно рис. 2.16
- обчислюють прямокутні координати точки В (дія 9 і 10)
Бланк 1
Вирішення прямої геодезичної задачі
| № дії | Позначення та формули | Контурна точка - СП | СП - ціль 1 |
| 3 | АВ | 196 | 1827 |
| 4 | αАВ | 17-32 | 30-87 |
| 6 | 15-00 – R | 2-32 | 14-13 |
| 5 | R | +2-68 | 0-87 |
| 1 | ХА | 17365 | 17318 |
| 7 |  | -47 | -1819 |
| 9 | ХВ | 17318 | 15499 |
| 2 | YА | 49793 | 49983 |
| 8 |  | +190 | -166 |
| 10 | Yв | 49983 | 49817 |
71. Обчислення приросту координат на логарифмічній лінійці проводять в такому порядку: