Смекни!
smekni.com

Гроші (стр. 5 из 9)

Саме на світовому ринку гроші скидають свою національну форму і виступають у формі:

а) узагальнюючого засобу платежу;

б) узагальнюючого світового матеріального багатства, яке перерозподіляється через систему валютних паритетів внаслідок існування міжнародного розподілу праці.(19, с.8)

Валюта (від італ. valuta – ціна і лат. valeo – вартість) – грошова одиниця, яка використовується для виміру величини вартості товарів та послуг. В залежності від країни – емітента валютних засобів поділяється на іноземну та національну, валюту експортера і імпортера; в залежності від режиму використання – на конвертовану (повністю або частково) та неконвертовану, а також в залежності от сфери та цілей використання – на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій та ін. (6, с.60)

Сутність валюти повніше виражається в трьох її функціях:

· як грошова одиниця тієї чи іншої країни (національна валюта); при здісненні цієї функції могуть використовуватись золото, срібло, паперові типи грошових одиниць;

· як грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях (іноземна валюта), які використовуються в міжнародних розрахунках;

· як міжнародні грошові розрахункові одиниці та платіжні засоби; цю функцію валюта виконує на регіональному рівні (наприклад в масштабах ЕСС – ЕКЮ, а на міжнародному рівні СДР – валюта МВФ). (6, с.60)

Конвертована валюта – національна грошова одиниця, яка може вільно (шляхом купівлі-продажу) обмінюватись на іншу валюту та виконувати функцію світових грошей. Міжнародний валютний фонд (МВФ) визначає конвертовану валюту як – валюту, котра може використовуватись без обмежень у будь-яких операціях, тобто без обмежень може бути обмінна на іншу валюту. (19, с.9) Частково конвертована валюта ( в обмеженій кількості) означає дозвіл тільки зовнішній конвертованості, тобто вільне використання іноземними особами тільки в поточних розрахунках. (6, с.60)

Обмін валют здійснюється відповідно валютного курсу, тобто шляхом співставлення грошових одиниці різних країн. Можна визначити таку систему валютних курсів (мал. 2) (3, с.54).

Малюнок 2. Системи обмінних курсів національної валюти.

Фіксованого курсу

Регульованого курсу

· "вільне" плавання · "кероване" плавання
· золотий стандарт · грошова палата · прикріплення до однієї з валют · прикріплення до "кошика" валют
· на основі розрахункових формул · поступове знецінення стосовно "кошика" валют

Виконання грошима функцій характеризує їх сутність. Кожна з функцій грошей – це їх грані прояву в економічній системі. Не можна сказати, що характер функцій – явище постійне. Так само як змінюються гроші, їх форми, змінюється їх сутність та призначення, а отже і функції. Підводячи підсумок аналізу грошових функцій в цілому, потрібно відмітити їх взаємодію, а також прийняти на увагу, що функція засобу обігу та платежу повинна визначати розміри загальної грошової маси в країні, а функція накопичення напряму пов'язана з кредитно-грошовою політикою держави.

2. ЗАКОНИ ГРОШОВОГО ОБІГУ. ГРОШОВА СИСТЕМА

ТА СТІЙКІСТЬ ГРОШЕЙ

3.1. Поняття грошового обігу та його види

Грошовий обіг – це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. (6, с.35) Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур: виробництво, обмін, споживання, банки, біржі; сфери побуту, поступу товарів до споживача; бюджетні, позабюджетні стосунки. Він впливає на всі стадії суспільного відтворення.

Система грошового обігу взаємодіє з усіма економічними механізмами, узгоджується з балансами фінансовими, матеріальними, трудовими. Такий підхід забезпечує ефективне функціонування грошового обігу.

По формі грошей, що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці дві сфери між собою тісно пов'язані, переплітаються, реалізуються через механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні економічному закону: обґрунтованої пропорціональності, де безготівковий обіг має займати домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.

Безготівковий грошовий обіг – частина грошового обороту, в якому рух грошей здійснюється в вигляді перерахунку сум по рахункам в банку або заліку взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків. (6, с.35)

Більша частина загального грошового обороту здійснюється в безготівковій формі. Це обумовлено тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб'єкта:

1) значно зменшується суспільні витрати обігу;

2) створює необхідні умови для державного регулювання грошового обігу;

3) покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, так як прискорюється обіг їх грошових коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками та грошовим ринком в цілому.

Тому всім учасникам сфери обігу повинно бути економічно вигідно розраховуватись по своїм зобов'язанням в безготівковій формі через банки (за виключенням платежів на невеликі суми). Безготівкові гроші знаходяться на рахунках банків і підкоряються дії законів і правил, законодавчих і нормативних актах уряду.

3.2. Закон грошового обігу

Великий досвід використання грошей навчив економістів жорстокій істині – грошей в країні повинно бути саме стільки, скільки потрібно для нормального розвитку торгівлі та виробництва, - не більше не менше.

Грошовий обіг в його різноманітних формах регулюється економічним законом, який виражає економічну залежність між масою товарів, рівнем їх цін і швидкістю обертання грошей. Закон вартості і форми його прояву в сфері його обігу – закон грошового обігу – характерний для всіх суспільних формацій, в яких існують товарно-грошові відносини. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обігу грошей.

Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості і грошового обігу, К.Маркс визначив, що кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинно бути рівно сумі цін реалізуємих товарів, поділеної на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. Із цього закону витікає принцип грошового обігу – обмеження грошової маси реальними потребами обороту. К.Маркс проаналізував умови і закономірності підтримування грошової рівноваги, яка визначається взаємодією двох факторів: потребами господарств в грошах та фактичним надходженням грошей в оборот. (6, с.48)

Американський економіст І.Фішер сформулював рівняння:

,

де М – грошова пропозиція; V – швидкість обігу грошей; Р – середня ціна товарів і послуг; Q – кількість товарів, що продаються (6, с. 48). Така формула придатна для аналізу кількості грошей до виникнення паперових грошей, тобто за періоду реальних грошей.

Дослідження дії закону грошового обігу потребує багаторазового аналізу. Оскільки грошовий обіг обслуговує товарообіг, то сума цін, товарів та послуг, що реалізуються за готівку і в кредит, служить важливим фактором, визначаючим потребу в грошах. При цьому кількість грошей, необхідних для обігу, можливо виразити формулою (6, с. 48):

Наведена формула, як бачимо, враховує саме існування паперових грошей. Тобто в ній відображено і гроші як засіб обігу, і гроші як засіб платежу.

Прямий вплив на кількість грошей в обігу здійснює кількість товарів, що перебувають в обігу та ціни їх реалізації. Зворотній вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, вказують:

· ступінь розвитку кредиту (чим більше товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу);

· розвиток безготівкових розрахунків;

· швидкість обертання грошей.(6, с.49)

Зміна кількості грошей може бути результатом як збільшення кількості грошей в обороті, так і прискорення їх обороту. Під швидкістю обігу грошей розуміється швидкість їх обороту при обслуговуванні угод. Показник обігу швидкості грошей характеризується кількістю повторень одними і тими ж одиницями фінансових засобів платежу, обігу в визначений проміжок часу. (2, с.51)