Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога з безробіття, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога з безробіття, стипендії, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, при нарахуванні заробітної плати в період 01.01.2006-31.03.2006 у сумі 483 грн індексації підлягає вся сума. При нарахуванні заробітної плати у сумі 500 грн індексації підлягають 483 гривні.
Якщо у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані й проживають тільки пенсіонери та інші непрацездатні громадяни або якщо у складі зареєстрованих є неповнолітні діти, інваліди І та II груп і середньомісячний сукупний дохід на одного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) не перевищує 50 % прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, розмір плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування зазначеними послугами за умови призначення житлової субсидії становить 15 % їх середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого й рідкого пічного побутового палива — 15 % їх річного сукупного доходу.
Відповідно до статті 90 Закону про Держбюд-жет-2006 у три етапи збільшується максимальна величира фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, на які нараховуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Максимальна величина цих витрат, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (гранична сума заробітної плати (доходу), дорівнює десяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Тобто вона збільшуватиметься — 4830 грн (01.01.2006-31.03.2006), 4960 грн (01.04.2006-30.09.2006), 5050 грн (01.10.2006-31.12.2006); у 2005-му — 4100 гривень.
Найсерйознішої уваги потребує вирішення проблеми використання прожиткового мінімуму для встановлення розміру соціальних виплат.
Обмеження у застосуванні розміру прожиткового мінімуму шляхом використання так званого показника — рівень забезпечення прожиткового мінімуму (РЗПМ) — передбачено в системі соціального захисту сімей з дітьми, малозабезпечених сімей та інвалідів, які не мають права на пенсію, для призначення соціальної допомоги.
Допомога малозабезпеченим сім'ям, у тому числі з дітьми, надається відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000, № 1768-111 (зі змінами та доповненнями). Для деяких родин ця допомога — єдине джерело доходів.
Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям визначається як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму та середньомісячним сукупним доходом сім'ї. Вона призначається окремо кожній малозабезпеченій сім'ї, залежно від її складу, але не може перевищувати 75 % рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї. При визначенні права на її отримання в сукупному сімейному доході враховується грошовий еквівалент пільг за спожиті житлово-комунальні послуги.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму затверджується одночасно з прийняттям закону про Держбюджет України на відповідний рік. З 2004 р. вперше встановлено диференційовані рівні для різних категорій населення.
Для виконання своiх функцiй держава повинна мати достатнi грошовi фонди. Цi фонди вона формує шляхом перерозподiлу валового внутрiшнього продукту. Найважливiшим засобом, через який держава здiйсню? розподiл i перерозподiл внутрiшнього продукту, i Державний бюджет. Через бюджет держави вiдтворються вся багатогранна дiяльнiсть i забезпечуються виконання заходiв. Розглядаючи бюджет як економiчну категорiю, слiд зазначити, що вiн вiдобража реальнi виробничi вiдносини, вiдтворю? вiдносини розподiлу I перерозподiлу, концентру рух грошово маси як самостiйно вартостi, що нiбито не пов'язана з рухом товарно маси.
Бюджет важливим економiчним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цiлому. Крiм того, органи державної влади й управлiння, що затверджують i виконують бюджет, мають можливiсть впливати через нього на фiнансову дiяльнiсть мiсцевих органiв влади i управлiння, якi складають, затверджують бюджети адмiнiстративно-територiальних органiв, останнi, як правило, потребують дотацiй i субвенцiй iз загальнодержавних дохiдних джерел. Дохiдна база всiх бюджетiв формується за рахунок закрiплених законами держави джерел доходiв по вiдповiднiй ланцi бюджетної системи. Через бюджет фiнансова дiяльнiсть органiв управлiння отримує цiлком визначену в законодавчому i нормативному планi базу для залучення й витрачання грошових коштiв. Бюджет дає органам влади, якi його затверджують, можливiсть контролювати дiяльнiсть виконавчо-розпорядчих органiв, що складають I виконують бюджет. Хоча можливостi такого контролю обмеженi. Конституцiєю України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховнiй Радi, а адмiнiстративно-територiальнi бюджети – вiдповiдним представницьким органам. Пiсля затвердження Державний бюджет набуває сили закону. Бюджети всiх рiвнiв складаються та виконуються згiдно з бюджетною класифiкацiєю. Бюджетна класифiкацiя - це єдина мiжнародна система функцiонального групування доходiв i видаткiв бюджету за однорiдними ознаками; вона забезпечує можливiсть порiвнювати бюджетнi данi рiзних бюджетiв, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дiй держави по надходженню дохiдних джерел i напрямах використання одержаних коштiв. Держава повинна мати централiзований фонд коштiв, з якого вона фiнансує заходи, передбаченi законодавчими чи нормативними актами. Для виконання цiєї функцiї держава регламентує всi вiдносини, пов'язанi з мобiлiзацiєю, розподiлом i використанням бюджету. Бюджетнi вiдносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають державно-владний характер. Бюджетне регулювання передбачає законодавче закрiпленi вiдсотковi вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв, зборiв i обов'язкових платежiв, встановленi на данiй територiї, а також дотації i субвенцiї до бюджетiв адмiнiстративних територiй вiдповiдно до технiко-економiчних обгрунтувань, в якi включаються: статистичнi данi про економiчний, соцiальний, природний та екологiчний стан зазначених регiонiв; розрахунки необхiдних витрат для вирiвнювання економiчного, соцiального й екологiчного стану та ефективного використання природних ресурсiв територiй; iнформацiя про урядовi та регiональнi програми подолання нерiвностей мiж адмiнiстративними територiями, про виконанi в попереднi роки програми й досягнутi результати про дiючi програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслiдкiв їх виконання. Регулювання бюджетiв впорядковує суспiльнi вiдносини при мобiлiзацiї у бюджет коштiв i при їх розподiлi й перерозподiлi мiж ланками бюджетної системи, при фiнансуваннi видаткiв за рахунок одержаних доходiв та всього процесу виконання бюджету. Держава органiзовує бюджетнi вiдносини вiдповiдно до своїх iнтересiв. Бюджетне регулювання охоплює всi форми впливу держави на проведення бюджетної полiтики, починаючи вiд прийняття закону про державний бюджет або рiшення мiсцевої ради народних депутатiв про мiсцевий бюджет i аж до їх застосування державними органами. У необхiдних випадках бюджетна полiтика держави здiйснюється в примусовому порядку (списання коштiв бюджету з пiдприємств-платникiв, недоїмка на вiдповiднi дати).
В цiлому проведення бюджетної полiтики здiйснюється за допомогою низки законодавче чи нормативне закрiплених дозволiв i заборон, що внутрiшньо пов'язанi мiж собою, наприклад, дозвiл на використання коштiв або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фiнансування.