Найближче завдання роти першого ешелону полягає в знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодіння ним.
Напрямок продовження наступу визначається з урахуванням найближчого завдання батальйону.
Батальйону другого ешелону вказується:
- найближче завдання;
- напрямок продовження наступу.
Найближче завдання батальйону другого ешелону при вводі в бій може полягати в завершенні розгрому, спільно з батальйонами першого ешелону, бригадних (полкових) резервів противника та оволодінні їх рубежем (другою позицією).
Напрямок продовження наступу батальйону другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання бригади.
Після виконання поставлених бойових завдань батальйону вказується нове завдання.
Для виконання поставленого бойового завдання і створення необхідної переваги над противником, батальйону необхідне посилення.
Посилення батальйону залежить від:
- поставленого бойового завдання;
- бойових можливостей,
- місця та ролі батальйону в бойовому порядку бригади;
- характеру оборони противника та ступеню її подавлення ударами авіації та вогнем артилерії;
- наявності сил та засобів у командира бригади.
Механізований батальйон, діючи в першому ешелоні бригади може отримувати для посилення:
- артилерійський дивізіон, або батарею;
-
протитанкові- інженерно-саперні
- хімічні
Механізованому батальйону, крім того, може бути підключена танкова рота, а танковому батальйону - механізована рота, які поступають в повну підпорядкованість командира батальйону.
Для виконання бойового завдання, командир батальйону створює бойовий порядок - шикування штатних та приданих підрозділів для ведення бою.
Бойовий порядок повинен:
- відповідати змісту бою;
- забезпечувати нове і швидке виконання бойового завдання.
Побудова бойового порядку залежить від:
- отриманого завдання;
- наявності сил та засобів;
- характеру оборони противника.
Бойовий порядок батальйону складається з :
- підрозділів першого ешелону;
- підрозділів другого ешелону, або резерву;
- вогневих підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.
Бойовий порядок батальйону будується в один або два ешелони.
Бойовий порядок роти будується в один ешелон.
При одноешелоновій побудові бойового порядку в батальйоні створюється загальновійськовий резерв в складі не менше взводу.
Під час наступу, положення рот в бойовому порядку може бути:
- в лінію;
- уступом вправо (вліво);
- кутом вперед (назад).
Перший ешелон батальйону у наступі призначений для рішення найближчого завдання, крім того, він може бути здатним розвинути наступ в глибині оборони противника.
До складу першого ешелону залучається не менше двох посилених механізованих (танкових) рот.
Другий ешелон призначений для розвитку наступу в глибині оборони противника, або для зміни підрозділів першого ешелону при втраті ними боєздатності.
Резерв батальйону призначений для вирішення непередбачених завдань, які виникли під час бою.
Перед вводом в бій, підрозділи других ешелонів (резерви) посилюються за рахунок підрозділів, які діють на другорядних напрямках.
Вогневі підрозділи (штатні та придані) - використовуються за своїм бойовим призначенням згідно з рішенням командира батальйону.
Організація і ведення наступу механізованими (танковими) підрозділами і частинами з положення безпосереднього зіткнення з противником. Особливості переходу у наступ з ходу.
Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним, батальйон починає в завчасно створеному, згідно з рішенням командира батальйону бойового порядку (вихідного положення).
Вихідне положення для наступу займається батальйоном після необхідного перегрупування з положення оборони, або з одночасною зміною підрозділів, які обороняються.
Під час перегрупування (зміни), батальйон займає вихідний район для наступу, а рота - вихідну позицію.
Танковий батальйон, крім того, може займати очікувальну позицію.
Вихідний район, для наступу призначається для зайняття батальйоном вихідного положення для наступу.
Вихідний район для наступу повинен забезпечувати:
- скрите розташування підрозділів батальйону на вихідних позиціях;
- найменшу уразливість підрозділів від всіх видів зброї противника;
- вигідні умови для переходу у наступ.
Вихідний район для наступу призначають:
- механізованому батальйону першого ешелону - в межах першої позиції військ, що обороняються на напрямку його наступу;
- батальйону другого ешелону - в межах другої позиції.
Вихідні позиції танкових підрозділів - при наявності умов, які забезпечують захист від спостереження противником - на віддаленні 2-4км від переднього краю його оборони.
Очікувальні позиції танковому батальйону призначаються, як правило, на віддаленні 5-7км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує потайне розміщення, найменшу уразливість від всіх видів зброї противника.
Гранатометні підрозділи займають вогневі позиції за ротами першого ешелону на відстані до 300 метрів від них.
Протитанковий взвод займає рубіж на відстані до 100 метрів за ротами першого ешелону.
Вогневі позиції мінометної батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 метрів.
Зенітні підрозділи займають позиції в бойових порядках рот, а також поблизу від КСП батальйону.
Перегрупування батальйону який займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного району для наступу, проводиться потайно, як правило вночі, або в інших умовах обмеженої видимості з обов'язковим проведенням заходів щодо введення противника в оману.
Підрозділи, які займають оборону в другому ешелоні, в межах смуги наступу, переходить в наступ з висуванням із зайнятих районів.
Зміна підрозділів, які обороняються, з метою зайняття військами вихідного положення для наступу проводиться, як правило вночі. Вона повинна бути ретельно спланованою і проведена швидко і потайно.
Підготовка до наступу починається з отримання завдання.
Вона включає:
- організацію бою;
- підготовку підрозділів батальйону до виконання завдання;
- підготовку вихідного району для наступу;
- практичну роботу з підготовки підрозділів до бою.
Організація бою включає:
- прийняття рішення;
- проведення рекогносцировки;
- постановку бойових завдань підрозділам;
- організацію взаємодії:
вогневого ураження противника;
всебічного забезпечення бою;
управління підрозділами в бою
Роботу з організації бою командир батальйону проводить, як правило, на місцевості. Коли умови обстановки не дозволяють виїхати на місцевість, - ця робота проводиться яв карті (на макеті місцевості).
Порядок роботи командира батальйону з підготовки до наступу залежить від:
- конкретних умов обстановки;
- отриманого завдання;
- наявності часу.
З отриманням бойового завдання, командир батальйону:
- з'ясовує завдання;
визначає заходи, які необхідно провести негайно для підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання;
- проводить розрахунок часу;
орієнтує своїх заступників та командирів підрозділів про отримане завдання;
- дає вказівки начальнику штаба:
на підготовку підрозділів до бою;
з організації розвідки;
про час і порядок роботи на місцевості.
- оцінює обстановку;
- приймає рішення;
- приймає участь у рекогносцировці, яку проводить командир бригади;
- проводить рекогносцировку з підлеглими;
- віддає усний бойовий наказ;
- організує взаємодію і всебічне забезпечення бойових дій;
- проводить практичну роботу в підлеглих підрозділах з підготовки до виконання бойового завдання.
Рішення командир батальйону приймає самостійно на основі з’ясування завдання та оцінки обстановки. В рішенні на бій командир батальйону вказує:
- замисел бою;
- бойові завдання підрозділам;
- основні питання взаємодії;
- організацію управління.
Основу рішення складає замисел бою.
В замисел на бій командир батальйону визначає:
- напрямок зосередження основних зусиль;
- способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності, як розгромити) з вказівкою порядку вогневого ураження противника і заходів по його омані;
- бойовий порядок батальйону.
Рішення командир батальйону оформлює на своїй робочій карті.
Рекогносцировка проводиться з метою:
- вивчення місцевості;
- уточнення прийнятого по карті рішення.
Під час проведення рекогносцировки, командир батальйону:
1. Призначає орієнтири;
2. Уточнює: - передній: край оборони противника;
- наявність і характер загороджень;
- опорні пункти;
- розташування вогневих засобів (в першу чергу протитанкових);
- відкриті фланги і проміжки;
- сильні та слабкі сторони противника;
- імовірний характер його дій;
- фронт наступу;
- напрямок зосередження основних зусиль;
- бойові завдання підрозділам;
- цілі противника, які треба подавити (знищити);
- вогневі позиції штатних та приданих вогневих засобів, терміни їх інженерного обладнання;
- місця проходів в загородженнях, час їх пророблення;
- маршрути висування, рубежі розгортання, рубежі переходу в атаку, рубіж безпечного віддалення від розривів своїх снарядів;
- напрямок переміщення КСП батальйону;
- місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу.
В бойовому наказі, при постановці завдань, командир батальйону вказує:
А) Приданим підрозділам артилерії, мінометній батареї:
- цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки;