Економічна оцінка пасиву балансу підприємства (стр. 2 из 7)

Загальним для 3 і 4 розділів є те, що тут відбиваються зовнішні джерела. Вони не належать підприємству, але протягом визначеного часу використовуються їм у господарській діяльності.

Отже, варто відзначити функціонування підприємства в умовах ринкової економіки та світової фінансової кризи вимагає від підприємства всебічного пожвавлення для досягнення цілей, утримання позицій на ринку та конкурентоспроможної позиції. Тому важливим є постійний аналіз та моніторинг складу пасивів тобто капіталу, яким володіє підприємство.

1.2 Мета та завдання аналізу пасиву балансу підприємства

Джерела фінансування господарської діяльності (пасиви підприємства) складаються з власного капіталу і резервів, довгострокових позикових коштів та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів поділяються на власні і позикові.

Під капіталом підприємства розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, які вкладені в підприємство з метою здійснення господарської діяльності, тобто капітал – це кошти, якими володіє суб’єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку. Від того яким капіталом володіє суб’єкт господарювання, настільки оптимальною є його структура залежить фінансова стабільність підприємства і результат його діяльності.

Основні завдання аналізу капіталу:

1. Вивчення вихідних умов функціонування підприємства;

2. Встановлення змін по наявності та структурі капіталу та оцінка змін, що відбулися;

3. Пошук шляхів нарощування капіталу, зростання його рентабельності та зміцнення фінансової стійкості.

Основні принципи формування капіталу:

1. Забезпечення мінімальних витрат для обсягу залученого капіталу і суми активів підприємства;

2. Визначення перспектив розвитку господарської діяльності;

3. Забезпечення оптимізації структури капіталу;

Важливим для аналізу джерел фінансових ресурсів підприємства є визначення показників структури капіталу. Виділяють такі показники структури капіталу:

Коефіцієнт фінансової стабільності дорівнює відношенню власного капіталу до залученого:

, (1.1)

де

— коефіцієнт фінансової стабільності;

ВК — власний капітал;

ЗК — залучений капітал.

Нормативне значення цього коефіцієнта для вітчизняних підприємств дорівнює одиниці. Більшість західних аналітиків уважають оптимальним значення коефіцієнта фінансової стабільності від 0,5 до 0,7. У вітчизняних сільськогосподарських підприємств останнім часом він перебуває, як правило, в межах від 4 до 6.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень, його розраховують як відношення довгострокових зобов'язань до необоротних активів:

, (1.2)

де

— коефіцієнт структури довгострокових вкладень;

ДЗ — довгострокова заборгованість;

НА — необоротні активи.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень допомагає оцінити частку зовнішніх джерел фінансування необоротних , активів. На жаль, у більшості вітчизняних підприємств значення коефіцієнта структури довгострокових вкладень дорівнює нулю чи майже дорівнює. Це є свідченням відсутності довгострокових кредитів і позик у підприємства. Як наслідок більшість із них не мають можливостей до оновлення своїх виробничих потужностей та придбання нових технологій виробництва [16].

Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом показує частку власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства. Він відповідно дорівнює відношенню власного капіталу до всього капіталу підприємства:

, (1.3)

де

— коефіцієнт забезпеченості власним капіталом;

ВК — власний капітал;

— загальна величина капіталу підприємства.

Щодо оптимального значення цього коефіцієнта існують різні думки. Багато аналітиків вважають, що він не повинен бути меншим за 0,5—0,6. Хоча, наприклад, у японських компаніях він, як правило, дорівнює 0,2—0,3. У більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств значення цього коефіцієнта коливається в межах 0,8—0,9.

Коефіцієнт фінансової залежності показує частку позикового капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства. Він визначається шляхом:

, (1.4)

де

— коефіцієнт фінансової залежності;

ПК — сума позикового капіталу.

Цей коефіцієнт доповнює коефіцієнт фінансової незалежності, і відповідно вважається, що він не повинен перевищувати 0,4—0,5.

Коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу дає змогу порівняти суму короткострокових кредитів, позикових коштів, довгострокових зобов'язань, належних до виплати у поточному році, та кредиторської заборгованості з власним капіталом підприємства. Формула його розрахунку відповідно така:

, (1.5)

де

— коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу;

ПЗ — поточні зобов'язання.

Співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу не повинно перевищувати одиниці. З фінансової точки зору більш сприятливим є низький рівень співвідношення поточних пасивів і власного капіталу.

Співвідношення необоротних активів і власного капіталу. Цей показник дає можливість оцінити загальний фінансовий стан підприємства через співвідношення необоротних активів з джерелами їхнього фінансування. Формула його розрахунку така:

, (1.6)

де

— коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного капіталу.

У практиці західних компаній найбільш поширені значення цього коефіцієнта коливаються в межах від 0,5 до 1,3. Якщо значення зазначеного коефіцієнта перевищує одиницю, це означатиме, що підприємству не вистачає власних коштів для фінансування придбання основних засобів та інших необоротних активів і воно залучає для цього зовнішнє фінансування. При цьому важливо звернути увагу, за рахунок яких зовнішніх джерел фінансується інша частина необоротних активів. Якщо це довгострокові зобов'язання, то це цілком нормальна ситуація. Коли ж джерелом фінансування виступають поточні пасиви, це може бути свідченням критичного фінансового стану підприємства.

Ефективність використання капіталу підприємства характеризується показниками:

Рентабельність всього вкладеного капіталу (

):

, (1.7)

де ЧП — чистий прибуток підприємства;

— середня величина авансованого капіталу.

Рентабельність капіталу після сплати податків (

):

, (1.8)

де ФВ — фінансові витрати.

Рентабельність власного капіталу (

):

, (1.9)

де

— середня величина авансованого власного капіталу.

Рентабельність залученого капіталу (

):

, (1.10)

де

— середня величина залученого капіталу.

Рентабельність перманентного капіталу (

):

, (1.11)

де

— середня величина довгострокового залученого капіталу [10].

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (

):

, (1.12)

де

— чистий дохід від реалізації продукції;

— середня величина власного капіталу.

Якщо цей коефіцієнт дуже високий, то це означає значне перевищення рівня продаж над вкладеним капіталом, що спричиняє збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення того рівня, коли кредитори більше беруть участь у підприємницькій діяльності, ніж власники. У такому разі відношення зобов’язань до власного капіталу збільшується, знижується безпека кредиторів і у підприємства можуть виникнути труднощі, пов’язані зі зменшенням доходів. Навпаки, низький коефіцієнт означає бездіяльність частини власних коштів. У такому випадку цей коефіцієнт виявляє необхідність вкладання власних коштів у інші джерела доходів.