2. Інвестиційна діяльність в Україні
Економічне зростання країни забезпечується капіталовкладеннями на рівні 20-30% валового внутрішнього продукту (ВВП), що вважається індикатором інвестиційної безпеки. В Росії, наприклад, індикатор інвестиційної безпеки прийнятий на рівні 25% [11]. В Україні, починаючи з 2006 р., досягнуто суттєвого приросту внутрішніх капіталовкладень (у 2006 р. – на 14,4%, у 2007 р. - на 17,2%), збільшено обсяг зовнішніх інвестицій тощо. Проте, сумарні капіталовкладення з внутрішніх і зовнішніх джерел у 2007 р. не перевищували 14,68% ВВП. При цьому внутрішні реальні інвестиції становили 13,24%, зовнішні – 1,44% ВВП (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Показники розвитку та інвестування економіки України у 2003 - 2007 роках*
| № | Показники | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р.** |
| 1. | ВВП (у фактичних цінах), млн.грн | 93365 | 102593 | 130442 | 170070** | 201927 |
| 2. | Темпи зростання ВВП до попереднього року, % | 97,0 | 98,1 | 99,8 | 105,9 | 109,1 |
| 3. | Капітальні вкладення (КВ, у фактичних цінах), млн.грн | 12401 | 13958 | 17552 | 23629 | 26744 |
| 4. | Темпи зростання КВ до попереднього року, % | 91,2 | 106,1 | 100,4 | 114,4 | 117,2 |
| 5. | Капітальні вкладення, у % ВВП | 13,3 | 13,6 | 13,5 | 13,9 | 13,24 |
| 6. | Середньорічний курс гривні до долара | 1,86 | 2,45 | 4,13 | 5,44 | 5,37 |
| 7. | Річний приріст ПІІ, млн.дол./млн.грн | 625,41163 | 747,11830 | 471,11946 | 593,2***3227 | 540,7***2904 |
| 8. | Загальний обсяг інвестицій (кап. вкладення + річний приріст ПІІ), млн.грн./млн.дол. | 135647292,4 | 157886444,1 | 194984721,1 | 268564936,8 | 296485521 |
| 9. | Загальний обсяг інвестицій у % ВВП | 14,5 | 15,4 | 14,9 | 15,8 | 14,68 |
* Розраховано за даними Статистичного щорічника України за 2006 рік /Держкомстат України; За ред. О.Г.Осауленка.-К.:Техніка,2007.- С.30, 31, 72, 197,287.
** Бюлетень Національного банку України № 2/2008. - С. 42, 116.
*** Бюлетень Держкомстату України. "Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2007 році", с. 7.
Якщо орієнтуватися на індикатор інвестиційної безпеки, дефіцит інвестиційних ресурсів в Україні складає як мінімум 5,32% ВВП. Обмеженість інвестиційних ресурсів викликає необхідність залучення прямих іноземних інвестицій. Проте, світовий досвід свідчить, що для збільшення рівня інвестування національної економіки необхідно, в першу чергу, використовувати внутрішні резерви та механізми підвищення інвестиційної активності. Одним з таких резервів є активізація інвестиційної діяльності в регіонах. Аналіз територіальної структури внутрішніх інвестицій свідчить про нерівномірність їх розподілу та різну динаміку по роках у різних регіонах (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Територіальна структура інвестицій в основний капітал* (відсотки)
| Регіон | 1990 | 2000 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007** |
| Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100 |
| Крим | 4,5 | 2,7 | 2,3 | 3,9 | 3,3 | 3,4 |
| Області | ||||||
| Вінницька обл. | 2,9 | 2,8 | 2,0 | 1,6 | 1,6 | 1,5 |
| Волинська обл. | 1,6 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,2 | 1,8 |
| Дніпропетровська обл. | 8,3 | 11,2 | 9,3 | 9,0 | 9,5 | 8,8 |
| Донецька обл. | 9,6 | 12,6 | 12,8 | 13,0 | 12,3 | 12,0 |
| Житомирська обл. | 3,1 | 3,0 | 1,4 | 1,2 | 1,1 | 1,0 |
| Закарпатська обл. | 1,6 | 0,9 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,6 |
| Запорізька обл. | 4,9 | 5,0 | 5,9 | 5,5 | 5,0 | 4,5 |
| Івано-Франківська обл. | 2,2 | 3,9 | 1,9 | 1,9 | 2,6 | 2,8 |
| Київська обл. | 4,4 | 4,8 | 4,4 | 3,8 | 4,0 | 4,1 |
| Кіровоградська обл. | 2,8 | 1,8 | 1,4 | 1,2 | 1,1 | 1,2 |
| Луганська обл. | 5,7 | 5,6 | 4,9 | 4,4 | 4,4 | 4,3 |
| Львівська обл. | 4,1 | 3,9 | 4,2 | 4,0 | 4,5 | 4,0 |
| Миколаївська обл. | 3,0 | 2,7 | 2,4 | 1,9 | 1,9 | 1,9 |
| Одеська обл. | 5,0 | 4,2 | 4,1 | 4,7 | 5,7 | 6,2 |
| Полтавська обл. | 3,8 | 4,7 | 7,1 | 6,5 | 6,1 | 4,6 |
| Рівненська обл. | 2,5 | 2,0 | 2,3 | 2,1 | 1,6 | 1,8 |
| Сумська обл. | 3,0 | 2,3 | 2,3 | 2,5 | 2,5 | 3,0 |
| Тернопільська обл. | 1,8 | 1,5 | 1,7 | 1,2 | 0,8 | 0,9 |
| Харківська обл. | 6,1 | 4,5 | 5,9 | 4,8 | 5,8 | 6,1 |
| Херсонська обл. | 2,6 | 1,8 | 1,4 | 1,1 | 1,2 | 1,0 |
| Хмельницька обл. | 2,8 | 2,7 | 2,6 | 2,3 | 1,9 | 1,7 |
| Черкаська обл. | 2,9 | 2,7 | 1,6 | 1,8 | 1,4 | 1,1 |
| Чернівецька обл. | 1,3 | 1,0 | 0,8 | 0,7 | 0,6 | 0,7 |
| Чернігівська обл. | 2,7 | 2,3 | 1,7 | 1,8 | 1,8 | 1,8 |
| м. Київ | 6,3 | 7,6 | 12,6 | 16,0 | 16,1 | 17,8 |
| м .Севастополь | 0,5 | 0,6 | 0,5 | 0,4 | 0,6 | 0,4 |
*Розраховано за даними: Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1990-2006 рр. Статистичний збірник /Держкомстат України. Київ.2007 рік – >С.39,40.
**Розраховано за даними статистичного бюлетеня Держкомстату України за 2007 рік, с.85.
Розподіл інвестицій по регіонах залежить від багатьох факторів. Інвестиційну привабливості регіонів можна оцінювати по п’яти групах факторів: економічний розвиток; ринкова інфраструктура; фінансова інфраструктура; людський капітал; взаємодія підприємництва і влади. Останній фактор свідчить про бажання регіональної влади співробітничати з інвесторами. Виявляється стала зворотна залежність між розмірами адміністративного апарату й обсягами інвестицій: області , що посідають перші два місця за кількістю державних службовців на 1000 чол. – Житомирська та Кіровоградська – знаходяться на останніх місцях в інвестиційному рейтингу [7]. Недостатньо уваги до цього часу приділяється можливостям районної влади. Водночас є позитивний приклад Броварського району Київської області, керівництво якого з 2000 р. працює в межах програми розвитку ООН і на сьогодні в районі створено 50 спільних підприємств.
Найбільші обсяги капіталовкладень (КВ) у 2007р. освоєно у м. Києві (частка у загальному обсязі КВ -17,8%), Донецькій (12%) та Дніпропетровській (8,8%) областях. Найменші показники освоєння КВ були у Чернівецькій (0,7%) та Тернопільській (0,9%) областях. Порівняння регіональної структури КВ за 1990 та 2007 роки вказує на зростання частки Києва (+11,5%), Донецької (+2,4%), Одеської (+1,2%) та Полтавської (+0,8%) областей. Падіння частки КВ спостерігалося практично по усіх регіонах переважно сільськогосподарської спеціалізації: Житомирська (-2,1%), Черкаська (-1,8%), Кіровоградська та Херсонська (- 1,6%), Вінницька (-1,4%), Хмельницька (-1,1%) області та Крим (-1,1%). Падіння цього показника спостерігалося також у такій промисловій області як Луганська (-1,3%).
Основним джерелом реальних інвестицій залишаються власні кошти підприємств, хоча за останні роки їхня частки в загальному обсязі КВ скоротилася (з 75,2% у 2003 р. до 66,3% - у 2007 р.). Частка державних асигнувань скоротилися з 8,4% до 6,4%, коштів населення з 8,1% до 5,1%. Зросла частка кредитних інвестиційних ресурсів (з 3,7% до 13,6%) внаслідок покращання умов кредитування (середня ставка за кредитами зменшилася до 32% ). Зросла й частка іноземних інвестицій (з 1,1% до 4,4%).
Аналіз розподілу КВ у 2007р. за видами діяльності свідчить, що пріоритет надавався підприємствам транспорту та зв'язку (23% обсягу КВ), обробної промисловості (19,8%), операціям з нерухомістю (15,1%), підприємствам добувної промисловості (15,0). В обробній промисловості пріоритетними щодо інвестицій були господарюючі суб’єкти харчової промисловості та з переробки сільськогосподарської продукції, у добувній - з видобутку енергетичних матеріалів (вугілля, нафти та газу).
Провідні науковці з питань регіонального розвитку наполягають на створенні макрорегіонів, як основи утворення територіально-виробничих систем. Це має сенс з точки зору побудови корпоративно-коопераційного каркасу регіональної економіки і може бути позитивно сприйнято інвесторами. Взагалі, світовий економічний досвід свідчить про високу ефективність діяльності так званих кластерів, які є територіальним об’єднанням взаємопов’язаних підприємств у межах одного або декількох регіонів, у тому числі прикордонних. Кластери створюють агломераційну економіку і спрямовують свою діяльність на виробництво продукції світового рівня.
Кластерний аналіз дозволяє, залежно від природи регіонального кластера, виявити можливості створення територіально-виробничих систем, мобілізувати кошти для розвитку кластерних утворень (технополісів, бізнес-парків, експортно-орієнтованих зон, ВЕЗ, ТПР), цілеспрямовано формувати міжрегіональні та інші зовнішні зв’язки. В цілому, кластерний підхід дозволяє підвищити конкурентоспроможність економіки регіонів та привабливість їх для портфельних і прямих іноземних інвестицій.
Переважною формою сприйняття прямих інвестицій слід вважати створення спільних підприємств (СП). Приклад українсько-російського інвестиційного співробітництва свідчить про те, що понад 75% всього російського експорту інвестицій до України здійснено у формі СП. Інвестиційне співробітництво в такій формі має значні переваги: українським підприємством залучаються матеріальні і фінансові ресурси, які безпосередньо не потребують оплати; об’єднуються інтереси партнерів у розвитку виробництва й освоєнні нових ринків збуту; іноземний інвестор використовує досвід і господарські зв’язки українського партнера всередині країни, що зміцнює внутрішній коопераційний каркас української економіки.
Важливим фактором підвищення регіональної інвестиційної активності є формування інформаційної відкритості і привабливого іміджу регіонів. В Україні недостатньо уваги приділяється ролі інформації у забезпеченні економічного зростання. Водночас у світі відбувається сплеск інформатизації бізнесу. Засоби інформації широко використовуються для освоєння світових досягнень та презентації власних переваг.