Лінії тренда дозволяють графічно відображати тенденції даних і прогнозувати їхні подальші зміни. Подібний аналіз називається також регресійним аналізом. Використовуючи регресійний аналіз, можна продовжити лінію тренда в діаграмі за межі реальних даних для пророкування майбутніх значень.
У рамках Microsoft Excel можливе створення лінійних даних без використання діаграми. Щоб створити дані, що відповідають лінійним і експонентним лініям, використайте авто заповнення або одну зі статистичних функцій, таких як РІСТ() або ТЕНДЕНЦІЯ().
Існує шість різних видів ліній тренда, які можуть бути додані на діаграму Microsoft Excel. Спосіб варто вибирати залежно від типу даних.
Лінійна апроксимація – це пряма лінія, що щонайкраще описує набір даних. Вона застосовується в найпростіших випадках, коли крапки даних розташовані близько до прямої. Говорячи інакше кажучи, лінійна апроксимація гарна для величини, що збільшується або спадає з постійною швидкістю.
Логарифмічна апроксимація корисна для опису величини, що спочатку швидко росте або спадає, а потім поступово стабілізується. Логарифмічна апроксимація використає як негативні, так і позитивні величини.
Поліноміальна апроксимація використовується для опису величин, що поперемінно зростають і спадають. Вона корисна, наприклад, для аналізу великого набору даних про нестабільну величину. Ступінь полінома визначається кількістю екстремумів (максимумів і мінімумів) кривої. Поліном другого ступеня може описати тільки один максимум або мінімум. Поліном третього ступеня має один або два екстремуми. Поліном четвертого ступеня може мати не більше трьох екстремумів.
Ступенева апроксимація корисна для опису монотонно зростаючої або монотонно спадаючої величини.
Експонентна апроксимація корисна в тому випадку, якщо швидкість зміни даних безупинно зростає.
Лінія тренда найбільшою мірою наближається до представленого на діаграмі залежності, якщо значення R-квадрат (число від 0 до 1, яке відображає близькість значень лінії тренда до фактичних даних. Воно також називається квадратом змішаної кореляції) дорівнює або близько до 1. При апроксимації даних за допомогою лінії тренда значення R-квадрат розраховується автоматично. Отриманий результат можна вивести на діаграмі.
В процесі графічного вивчення поточної динаміки показників, що спостерігаються, методами технічного аналізу ставляться наступні основні задачі:
1. Визначити характер тенденцій показника, що вивчається.
2. Визначити «точки зламу» тенденції. Під точкою зламу тенденції розуміють максимальні або мінімальні значення аналізованого показника, після яких тенденція змінюється на протилежну. Точки зламу ринку «биків» визначаються по максимальному рівню цін у короткому періоді, у той час як точки зламу «ведмежого» ринку – відповідно по мінімальному рівню цін у короткому періоді. У рамках довгострокової тенденції система точок зламу доповнюється й піковими (максимальними і мінімальними) рівнями цін.
Скульптура, що зображує бій бика й ведмедя, перебуває в Нью-Йорку перед будинком біржі
3. Визначити рівні підтримки та опору показника, що спостерігається. Рівень підтримки представляє собою побудовану на графіку лінію з’єднання всіх мінімальних значень показника по відповідним точкам зламу, а рівень опору – аналогічну лінію, побудовану по максимальним його значенням.
4. Визначити частоту і характер розривів показника, що спостерігається. В теорії технічного аналізу виділяють різні види розривів (прискорюючий, уповільнюючий, випереджуючий, острівний, кінцевий тощо), кожен з яких дозволяє визначити напрями й ступінь інтенсивності зміни тенденції показника. Висновки технічного аналізу використовуються не тільки для дослідження поточної кон’юнктури інвестиційного ринку, але й для її прогнозування. Прогнозний апарат технічного аналізу базується на окремих теоріях, серед яких найбільше розповсюдження одержали: теорія Доу, теорія хвиль Еліота, теорія ковзаючої середньої та деякі інші.
В систем методів дослідження кон’юнктури інвестиційного ринку найбільш надійним методичним апаратом володіє фундаментальний аналіз, хоча його складність і відносно висока вартість проведення суттєво стримують сферу його застосування. Результати фундаментального аналізу є головною умовою забезпечення високого ступеня ефективності інвестиційного ринку (у той час як результати технічного аналізу можуть забезпечити ефективність інвестиційного ринку лише в слабкому ступені). Діапазон досліджень інвестиційного ринку на основі методів фундаментального аналізу найбільш широкий. Основними напрямами такого дослідження є:
аналіз і прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому у зв’язку із загальноекономічним розвитком країни;
аналіз і прогнозування кон’юнктури окремих видів і сегментів інвестиційного ринку;
аналіз та оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих галузей економіки;
аналіз і оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих регіонів країни;
аналіз і прогнозування інвестиційної позиції підприємств;
порівняльний аналіз інвестиційних якостей окремих реальних проектів фінансових інструментів та відповідне прогнозування динаміки рівня цін на них.
Фундаментальний аналіз заснований на дослідженні окремих факторів, що впливають на динаміку показників, що вивчаються, і визначенні можливої зміни цих факторів у майбутньому періоді. В процесі прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку на основі фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи:
1. Метод прогнозування «згори-донизу» передбачає здійснення прогнозних розрахунків у напрямку від загального до конкретного. У процесі здійснення таких прогнозних розрахунків спочатку оцінюється можлива зміна параметрів загальноекономічного розвитку країни; потім прогнозуються основні параметри майбутнього розвитку окремих елементів інвестиційного ринку в цілому; після цього прогнозується кон’юнктура окремих видів інвестиційних ринків; потім здійснюється прогноз кон’юнктури окремих сегментів інвестиційного ринку, що цікавлять його учасника; на завершальній стадії прогнозних розрахунків визначаються вірогідні параметри обороту на ринку конкретних видів інвестиційних товарів та інструментів.
2. Метод прогнозування «знизу-догори» передбачає здійснення прогнозних розрахунків у зворотній послідовності. Число рівнів прогнозування визначає при цьому сам аналітик виходячи з поставлених перед ним задач.
3. Імовірнісний метод прогнозування здійснюється в умовах недостатності вихідної інформації, особливо тієї, яка характеризує майбутню динаміку макроекономічних факторів. У цьому випадку прогнозування окремих показників кон’юнктури інвестиційного ринку на всіх його рівнях носить багатоваріантний характер у діапазоні від оптимістичної до песимістичної оцінки можливого розвитку окремих факторних показників.
4. Метод економетричного моделювання прогнозованих показників кон’юнктури інвестиційного ринку або окремих інвестиційних товарів та інструментів заснований на побудові індивідуальних економетричних (економіко-математичних) моделей, як правило, багатофакторних.
5. Метод моделювання інвестиційних і фінансових коефіцієнтів використовується, в основному, для прогнозування показників розвитку окремих учасників інвестиційного ринку. Система таких коефіцієнтів дозволяє оцінити рентабельність, фінансову стійкість, платоспроможність та інші сторони майбутньої інвестиційної діяльності конкретного підприємства.
6. Метод об’єктно-орієнтованого моделювання (або метод побудови електронних таблиць) ґрунтується на розкладанні окремих прогнозованих інтегральних показників на низку окремих їх значень при використанні комп’ютерних електронних таблиць. Використання у поєднанні методичного апарату фундаментального і технічного аналізу створює передумови для здійснення надійних прогнозів кон’юнктури інвестиційного ринку на різних його рівнях.
2. Дати обґрунтовані відповіді на питання
В чому полягає сутність порівняльного фінансового аналізу?
Порівняльний фінансовий аналіз (comparativefinancialanalysis; сравнительный финансовый анализ) - одна iз систем фiнансового аналiзу, що ѓрунтується на спiвставленнi показникiв мiж собою; у процесi використання даної системи аналiзу розраховуються розмiри абсолютних i вiдносних вiдхилень порiвнюваних показникiв, зокрема в управлiннi прибутком поширенi наступнi види порiвняльного її аналiзу: 1) порiвняльний аналiз показникiв рiвня операцiйного прибутку, доходiв i затрат даного пiдприємства i вiдповiдних середньогалузевих показникiв; 2) порiвняльний аналiз цих показникiв на даному пiдприємствii на пiдприємствах-конкурентах; 3) порiвняльний аналiз показникiв рiвня прибутку, доходiв i затрат окремих центрiв вiдповiдальностi пiдприємства.
Порівняльний аналіз фінансових показників, зокрема таких узагальнювальних, як прибутковість і ризик, з аналогічними показниками діяльності інших банків, із середніми значеннями в банківській системі в цілому чи за групою банків або з найліпшими показниками галузі дає змогу банку сформувати адекватну самооцінку та визначити стратегічні орієнтири фінансової діяльності. Результати кількісного аналізу дають змогу отримати відповіді на основні запитання стратегічного управління: позиція банку нині і його бажана майбутня позиція. У такому разі відповіді формулюють у конкретних числових значеннях фінансових показників.